РЕФЕРАТ:

”Алкоголізм у жінок та підлітків. Протікання. Лікування. Профілактика”

Алкоголізм - регулярне, компульсивне споживання великої кількості алкоголю протягом довгого періоду часу. Це найбільш серйозна форма наркоманії в наш час, що утягує від 1 до 5% населення більшості країн. Алкоголік п'є компульсивно, відповідаючи на психологічну або фізичну залежність алкоголю.

Причини вживання алкоголю.

Напевно, Ви неодноразово чули вираження: «вип'ємо, зігріємося». Вважається в побуті, що спирт є гарним засобом для зігрівання організму. Недарма спиртне часто називають «гарячливими напоями». Вважається, що спирт має лікувальну дію не тільки при простудних, але й при цілому ряді інших захворювань, у тому числі шлунково-кишкового тракту, наприклад при виразці шлунка. Лікарі ж навпаки вважають, що виразковому хворому категорично не можна приймати алкоголь. Де істина? Адже невеликі дози спиртного дійсно викличуть апетит.
Або інше, існуюче серед людей переконання: алкоголь збуджує, підбадьорює, поліпшує настрій, самопочуття, робить бесіду більше жвавої й цікавої, що немаловажно для компанії молодих людей. Недарма спиртне приймають «проти утоми», при нездужаннях, і практично на всіх святах.
Більше того, існує думка, що алкоголь є висококалорійним продуктом, що швидко забезпечує енергетичної потреби організму, що важливо, наприклад, в умовах походу й т.п. А в пиві й сухих виноградних винах до того ж є цілий набір вітамінів й ароматичних речовин. У медичній практиці використають бактериостатические властивості спирту, уживаючи його для дезінфекції (при уколах і т.п.), готування ліків, але аж ніяк не для лікування хвороб.
Отже, алкоголь приймають для підняття настрою, для зігрівання організму, для попередження й лікування хвороб, що зокрема як дезінфікує засіб, а також як засіб підвищення апетиту й енергетично коштовний продукт. Де тут правда й де омана?

Один з пироговских з'їздів російських лікарів прийняв резолюцію про шкоду алкоголю: «...немає жодного органа в людському тілі, який би не піддавався руйнівній дії алкоголю; алкоголь не володіє жодним такою дією, що не могло бути досягнуте іншим лікувальним засобом, що діє корисніше, безпечніше й надійніше, немає такого хворобливого стану, при якому необхідно призначати алкоголь на скільки-небудь тривалий час».
Так що міркування про користь алкоголю - досить розповсюджена омана. Взяти хоча б очевидний факт - порушення апетиту після стопки горілки або вина. Але це тільки на короткий час, поки спирт викликав «запальний сік». Надалі прийом алкоголю, у тому числі пива, тільки шкодить травленню. Адже спиртне паралізує дія таких важливих органів як печінка й підшлункова залоза.

Видатний психіатр і суспільний діяч, борець із алкоголізмом, академік Володимир Михайлович Бехтерев (1857-1927) так охарактеризував психологічні причини пияцтва: «Вся справа в тому, що пияцтво є віковим злом, воно пустило глибокі коріння в нашому побуті й породило целую систему диких питних звичаїв. Ці звичаї вимагають пития й частування вином при всякому випадку».

Потреба в алкоголі не входить до числа природних життєвих потреб людини, як, наприклад, потреба в кисні або їжі, і тому сам по собі алкоголь не має спонукальної сили для людини. Потреба ця, як і деякі інші «потреби» людини (наприклад, паління) з'являється тому, що суспільство, по-перше, робить даний продукт й, по-друге, «відтворює» звичаї, форми, звички й забобони, пов'язані з його споживанням. Зрозуміло, що ці звички не властиві всім однаковою мірою.

Стадії алкоголізму

Побутове пияцтво може вести до алкоголізму: тому, що питуща людина починає звертатися до алкоголю заради полегшення стресу (“симптоматичне пияцтво ”), або тому, що воно настільки сильно, що початкові стадії залежності залишаються не заміченими (“запущене пияцтво”).
Ранній алкоголізм відзначений появою провалів у пам'яті. Алкоголізація підростаючого покоління більшістю дослідників розглядається як істотний індикатор неблагополуччя мікро соціального середовища. Цим і визначається постійний інтерес до вивчення проблеми поширеності й характеру ранньої алкоголізації.
До ранньої алкоголізації ставиться знайомство з оп'яняючими дозами алкоголю у віці до 16 років. Про ранній (підлітковому) алкоголізмі варто говорити з появою його перших ознак у віці до 18 років. При аналізі алкоголізації неповнолітніх ми виходили з важливого в методологічному плані положення про те, що вживання спиртних напоїв підлітками необхідно розглядати як одну з форм порушення поводження. Це вимагає більше широкого й глибокого підходу до розглянутої проблеми, не обмежуваними рамками соціальної й клінічної наркології.
Хлопчики частіше дівчинок уживають основні види спиртних напоїв, причому зі зростанням їхньої міцності ця різниця стає істотною. Серед міських школярів поширене споживання переважно слабких алкогольних напоїв - пива, провина, учні ж сільських шкіл більше знайомі зі смаками міцних спиртних напоїв. В 20-20-і роки можна було зустріти досить широке вживання школярами самогону: в 1,0 - 32,0%, у хлопчиків й 0,9-12% у дівчинок. З віком збільшувалася частота вживання горілки.
Практично у всіх соціально-гігієнічних і клініко-соціальних дослідженнях алкоголізації молоді використався метод опитування в різних модифікаціях - від заочної анкети до інтерв'ю по телефоні й клінічного інтерв'ю.
Найбільше важко порівнянні між собою дані про поширеність і частоту вживання алкогольних напоїв серед молоді, тому що автори не тільки різних країн, але навіть однієї й тієї ж країни в той самий історичний період використали якісно відмінні друг від друга методи виявлення що вживають і не вживають алкоголь, різні класифікації за віком і т.д.
Незважаючи на разноплановость критеріїв виявлення хворих, що зловживають алкоголем й,