Цивільної оборони, дітей і літніх людей, інвалідів, вагітних жінок тощо. Евакуація населення проводиться за територіально-виробничим принципом. Це означає, що вихід у заміську зону робітників і службовців, евакуйованих членів їхніх сімей, студентів вузів, учнів шкіл та училищ організовується через підприємства, навчальний заклад. Решта населення евакуюють через ЖЕКи і будинкоуправління за місцем проживання.
Плани евакуації населення розташовані в штабах Цивільної оборони міста, району, області. На підставі плану евакуації проводять такі заходи:
·
створюють і завжди підтримують на поготові пункти управління, засоби зв'язку й передачі інформації;
·
підготовлюють усі види транспорту, станції та пункти посадки і висадки, райони розміщення у заміський зоні;
·
виявляють приміщення, придатні як протирадіаційні укриття;
·
будують і обладнують джерела водопостачання;
·
проводять інші заходи, що сприятимуть успішній евакуації населення.
Для підготовки й проведення евакуації населення на допомогу штабам Цивільної оборони в містах, районах і на об'єктах народного господарства (підприємствах, організаціях, навчальних закладах) створюють евакуаційні комісії.
Евакуаційна комісія здійснює: підрахунок населення, яке підлягає евакуації; підрахунок можливостей населених пунктів заміської зони, прийняття й розміщення населення організацій та навчальних закладів; розподіл районів і населених пунктів між І евакуйованими; підрахунок транспортних засобів і розподіл їх по об'єктах |евакуації; визначення піших колон та маршрутів; розробка документів про евакуацію населення свого району, навчального закладу.
У навчальному закладі створюється комісія на чолі з першим проректором.
Евакуаційна комісія об'єкта здійснює: підрахунок кількості студентів та викладачів, членів їхніх сімей, яких евакуйовуватимуть; визначення складу піших колон і уточнення маршрутів їх виходу; організовує забезпечення ; транспортом; готує пункти посадки і висадки; забезпечує зв'язок з районними комісіями евакуації і збірними пунктами; встановлює зв'язок з приймальними комісіями у заміській зоні, займається питаннями розміщення матеріального забезпечення, медичного та побутового обслуговування. Евакуацію населення проводять через збірні евакуаційні пункти (ЗЕП), що призначені для збору, реєстрації й відправлення населення.
ЗЕП розміщують у громадських будинках (школах, клубах тощо), поблизу залізничних станцій, платформ, пристаней, тобто поблизу місць посадки на відповідний транспорт. Крім того, поблизу ЗЕП підготоване сховище з розрахунком кількості відправленого населення. Поблизу станцій, пунктів висадки створюються приймальні евакуаційні пункти (ПЕП), на яких організовують зустріч і відправлення населення.
У разі аварії на АЕС передбачається евакуація населення і сільськогосподарських тварин (із 30-кілометрової зони навколо АЕС, організовується розміщення їх у безпечних районах і забезпечення всім необхідним у процесі евакуації та у місцях їхнього розселення.
При плануванні евакуації враховуються такі особливості:
·
розробляється кілька варіантів евакуації залежно від характеру масштабів аварій, метеоумов і можливої радіаційної обстановки;
·
у разі термінової евакуації збірні евакопункти не розгортаються. Евакуація міського населення проводиться за територіальним принципом, Посадка на транспортні засоби здійснюється біля під’їздів житлових будинків і захисних споруд;
·
населення сільської місцевості евакуюється за промислово-територіальним принципом, по сільськогосподарських кооперативах та ін. Одночасно вивозять і сільськогосподарських тварин;
·
на межі 30-кілометрової зони створюють контрольно-пропускні пункти з розгортанням постів дозиметричного контролю, медпунктів, пунктів санітарної обробки і проміжних пунктів.
Евакуація населення і частково сільськогосподарських тварин передбачається у два етапи. На першому етапі евакуйованих доставляють транспортом до контрольно-пропускних пунктів 30-кілометрової зони і висаджують.
Транспорт за межі зони не виходить.
На другому етапі евакуйовані реєструються на проміжному пункті евакуації і «чистим» транспортом розвозяться у райони розселення;
·
передбачається максимальне залучення всіх видів транспортних засобів для вивезення евакуйованих у стислі терміни, а із пристанційних| сіл—протягом 4 год.;
·
планується виїзд населення на особистому транспорті;
·
розміщення евакуйованих проводять за промисловим принципом; колектив підприємства, організації із сім'ями розселюються в одному або близько розташованих населених пунктах; колективні, фермерські та ін| господарства розміщують на базі відповідних господарств;
·
райони розміщення людей і маршрути евакуації повинні мати дублюючі варіанти на випадок небезпечної радіаційної обстановки, коли основні використати неможливо.
Список використаної літератури
1. В. М. Лапін. Безпека життєдіяльності людини. – Київ – Львів, 1999 р.
2 .Допризовна підготовка (за ред. М. І. Томчука). – Киів, 1997 р.
3. Авсеєнко В. Ф. Дозиметричні и радиометричні прилади та вимірювання.
Київ, 1990 р.
4. Г. О. Біляшевський, Р. С. Фурдуй. Основи екологічних знань. – Київ, 1997 р.
5. Медична бібліотека сервера Medlinks.ru
6. Закон України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.