Уражених після надання їм допомоги доставляють у незаражений район, а в разі необхідності — до лікуваль-ного закладу.

Продукти харчування і вода у зоні зараження пе-ревіряються, і приймається рішення про їх дегазацію або знищення.

Необхідно пам'ятати, що чим швидше люди поки-нуть заражену місцевість, тим менша небезпека уражен-ня. Покидати заражену територію треба швидко, намага-ючись не піднімати пилу і не торкатися навколишніх предметів. На зараженій території не можна знімати за-соби захисту, курити, їсти, пити. Після виходу з району зараження потрібно пройти санітарну обробку, змінити білизну або весь одяг. Ці ж самі правила поведінки сто-суються населення, яке опинилось у зоні хімічного зара-ження отруйними речовинами.

Крім того, необхідно вміти захистити органи дихан-ня від СДОР і вміти надавати першу допомогу при от-руєнні (табл. 23).

ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ ТА ДІЇ У ЗОНІ БАКТЕРІОЛОГІЧНОГО ЗАРАЖЕННЯ

У зоні бактеріологічного зараження запроваджують спеціальний режим — карантин або обсервацію.

Карантин — суворий режим ізоляції певної групи на-селення з метою запобігання розповсюдженню інфекцій-них захворювань. У зоні карантину не дозволяється вихо-дити зі своїх житлових приміщень. Продукти харчування і предмети першої необхідності доставляються додому. Ви-хід (виїзд) з районів, у яких оголошено карантин, заборо-няється.

Обсервація — медичне спостереження за певною гру-пою населення. В зоні обсервації медична служба цивіль-ної оборони виявляє захворювання, проводить профілак-тичні заходи, робить спеціальні щеплення. Обмежується спілкування між людьми. Навчальні та культурно-освітні заклади можуть продовжувати свою роботу, але за умови суворого виконання встановлених правил.

Населення, яке перебуває у зоні бактеріологічного за-раження, повинно суворо додержувати вимог медичної служби ЦО. Надзвичайно важливо не порушувати режи-му харчування. Можна їсти тільки ті продукти, що збері-галися у холодильнику або в закритій тарі, їжу слід обов'язково піддавати тепловій обробці, воду для пиття — кип'ятити.

Велике значення в цих умовах має чистота жител, дворів, місць загального користування. Необхідно суворо виконувати вимоги особистої гігієни: щодня митися, що-тижня міняти натільну і постільну білизну, постійно сте-жити за чистотою рук, волосся. В усіх випадках, перебу-ваючи у зоні бактеріологічного зараження, потрібно зберігати спокій і додержувати встановлених правил.

ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ І ДІЇ В ЗОНІ РАДІОАКТИВНОГО ЗАБРУДНЕННЯ (ЗАРАЖЕННЯ)

Радіоактивне зараженою може виявитися місцевість не тільки після ядерного вибуху, а й внаслідок аварії на атомній електростанції, на інших об'єктах, що виробля-ють або використовують розщеплені матеріали.

Характерна особливість радіоактивного зараження місцевості після ядерного вибуху — швидкий спад рівнів

радіації через безперервний розпад радіоактивних речо-вин. Так, через 7 год після вибуху рівень радіації на міс-цевості зменшується у 10 разів, через добу — приблизно у 40 разів, через 49 годин — у 100 разів. Найдужче спа-дають рівні радіації у першу добу, яка становить найбільшу небезпеку для людей.

У тих населених пунктах і районах, де виявлено радіоактивне зараження, усі мешканці повинні надягнути респіратори, протипилові тканинні маски, ватно-марлеві пов'язки або протигази, взяти документи, запас їжі і во-ди, медикаменти, предмети першої необхідності й піти до захисної споруди. (Цього не було зроблено у Прип'яті, Чорнобилі та в навколишніх населених пунктах після аварії на ЧАЕС у 1986 р.) Якщо обставини змусили когось сховатись у квартирі або виробничому приміщенні, потрібно, не гаючи часу, зачинити вікна і двері, завісити їх цупкою тканиною, затулити всі щілини.

Якщо ж люди опинилися в зоні зараження або їм потрібно залишити її, кожна людина повинна прийняти радіозахисний засіб. Складною і дуже відповідальною проблемою в таких умовах є харчування. Готувати їжу найкраще на незараженій території. В разі крайньої по-треби можна готувати на відкритій місцевості з рівнем радіації не вищим 1 Р/год, а якщо рівень радіації — до 5 Р/год, то у наметах. Коли радіація вища за 5 Р/год — лише у закритих герметичних і дезактивованих примі-щеннях або у захисних спорудах.

Слід пам'ятати, що і після зняття обмежень треба додержувати заходів перестороги, оскільки частина радіоактивних речовин (в основному ізотопи цезію-137 і стронцію-90) надовго залишається на ґрунті, рослин-ності, у воді, на поверхні будівель. Вони можуть потра-пити до організму з їжею і водою. Тому для приготуван-ня їжі придатні тільки ті продукти, що зберігалися у по-гребах, підстіллях, холодильниках, кухонних столах, ша-фах, закритому скляному посуді, були загорнуті в пило-непроникні матеріали.

Щоб запобігти масовому радіаційному опроміненню (чи хоча б знизити його дози до допустимих норм), штаби ЦО у цих зонах запроваджують режими радіаційного захи-сту, тобто визначають час безперервного перебування лю-дей у захисних спорудах, тривалість перебування у будин-

ках і на відкритій місцевості. Якщо підприємство і в цих умовах продовжує свою діяльність, то для кожного цеху встановлюється час роботи, час відпочинку в захисних спо-рудах або житлових приміщеннях. Вибір режиму зале-жить від рівнів радіації, захисних властивостей сховищ, наявності протирадіаційних укриттів та інших умов.

Нині розроблено і рекомендовано вісім типових ре-жимів захисту для різних категорій населення: режими 1-3 — для непрацюючого населення, режими 4—7 — для робітників і службовців, режим 8 — для особового складу невоєнізованих формувань.

Кожний режим радіаційного захисту ділиться на три етапи: перший — перебування у захисних спорудах; дру-гий — перебування у захисних спорудах і будинках; третій — перебування у приміщеннях та обмежений час перебування на відкритій місцевості (мал. 289).

Для непрацюючого населення розроблено такі режи-ми (з урахуванням К^у,— коефіцієнта ослаблення):

Режим