вимірюють ртутними чи спиртовими термометрами. В приміщен-нях зі значними тепловими випромінюваннями використовують парний термометр, що складається з двох термометрів (із зачорненим та посрібленим резервуаром). Для неперервної регістрації температури навколишнього повітряного середовища застосовують самозаписувальні прилади — термографи (рис. 2.2, а). Температуру повітря вимірюють у кількох точках робочої зони, як правило на рівні 1,3—1,5 ж від підлоги в різний час. На тих робочих місцях, де температура повітря біля підлоги помітно відрізняється від температури повітря верхньої зони приміщення, вона вимі-рюється й на рівні ніг (0,2—0,3 м від підлоги).
Відносна вологість повітря (відношення фактичного вмісту маси водяних парів, що містяться в даний час в 1 ж3 повітря, до максимально можливого їх вмісту при даній температурі) визначається психрометром Августа (рис. 2.2, б), аспіраційним психрометром (рис. 2.2, в), гігрометром та гігрографом.
Для вимірювання швидкості руху повітря використовують крильчасті (0,3—0,5 м/с) та чашкові (1—20л/с) анемометри (рис. 2.2, г), а для визначення малих швидкостей руху повітря (менше 0,5 м/с) — термоанемометри та кататермометри.
Температура нагрітих поверхонь вимірюється за допомогою електротермометрів, термопар та інших контактних приладів.
Для вимірювання інтенсивності теплового опромінення використовують акти-нометри, термостовбці, спеціальні радіометри.
ЗАГАЛЬНІ ЗАХОДИ ТА ЗАСОБИ ^НОРМАЛІЗАЦІЇ ПАРАМЕТРІВ МІКРОКЛІМАТУ
Нормалізація параметрів мікроклімату здійснюється за допомогою комплексу заходів та засобів колективного захисту, які включають будівельно-планувальні, ор-ганізаційно-технологічні, санітарноччгієнічні, технічні та інші. Для профілактики пе-регрівань та переохолоджень робітників використовуються засоби індивідуального захисту. ііеч
Розглянемо основні заходи та засоби, які використовуються на виробництві.
Удосконалення технологічних процесів та устаткування. Впровадження нових технологій та устаткування, які не пов'язаних із необхідністю проведення робіт в умовах інтенсивного нагріву дасть можливість зменшити виділення тепла у вироб-ничі приміщення. Наприклад, заміна гарячого способу обробки металу — холодним, нагрів полум'ям — індуктивним, горнових печей — тунельними тощо.
Раціональне розміщення технологічного устаткування. Основні джерела те-плоти бажано розміщувати безпосередньо під аераційним ліхтарем, біля зовніш-ніх стін будівлі й в один ряд на такій відстані один від одного, щоб теплові потоки від них не перехрещувались на робочих місцях. Для охолодження гарячих виро-бів необхідно передбачити окремі приміщення. Найкращим рішенням є розмі-щення обладнання, що виділяє тепло в ізольованих приміщеннях або на відкри-тих майданчиках.
Автоматизація та дистанційне керування технологічними процесами. Цей захід дозволяє в багатьох випадках вивести людину із виробничих зон, де діють несприят-ливі чинники (наприклад автоматизоване завантаження печей у металургії, управ-ління розливом сталі тощо).
Раціональна вентиляція, опалення та кондиціонування повітря. Вони «найбільш поширеними способами нормалізації мікроклімату у виробничих приміщеннях. Так зване повітряне та водоповітряне душування широко використовується дліазапобігання перегрівання робітників у гарячих цехах.
Забезпечити нормальні теплові умови в холодний період року в надто габаритних та полегшених промислових будівлях дуже важко і економічно недоцільно. Найбільш раціональним варіантом у цьому випадку є застосування променистого нагрівання постійних робочих місць та окремих дільниць. Захист від протягів досяга-ється шляхом щільного закривання вікон, дверей та інших отворів, а також влашту-вання повітряних і повітряно-теплових завіс на дверях і воротах.