Реферат на тему:
“Вплив радіоактивності на навколишнє середовище”
Наймолодшим серед новітніх розділів загальної екології є, ма-буть, радіоекологія, активний розвиток якої почався, практично, після страшної Чорнобильської катастрофи, яка стривожила весь світ.
Коли ядерне лихо спіткало влітку 1945 р. Хіросіму та Нагасакі, жахливі наслідки атомного бомбардування та першого в історії людства вибуху такої сили теж привернули увагуй-викликали за-непокоєння майже всього людства. Але тоді на фоні трагедії другої світової війни та через недостатню інформованість й відсутність знаків про можливі наслідки радіоактивних забруднень і пошкоджень біосфери людство ще не могло об'єктивно оцінити всю сер-йозність цієї проблеми. Навпаки, під тиском мілітаристичних сил у розвинених країнах небаченими темпами почали нарощувати арсенал ядерної зброї, намагаючись досягти якнайбільшої руйнів-ної сили.
Але вже через 10—15 років вчені почали розуміти всю недалеко-глядність такої політики, зростання загрози світової катастрофи в результаті ядерної війни. Було зроблено перші розрахунки-можливих змін екосистем регіонального масштабу, величезних втрат не лише державного, а й світового масштабу. З'явилися перші за-стереження. З 70-х років нашого століття широкі маси громадсько-сті почали активно включатися в боротьбу за роззброєння, мирне співіснування держав з різним соціально-політичним ладом.
Вивчення радіоактивності почалося з 1933 р., а її згубного впли-ву як компонента ядерної зброї — з 1945 р. Дослідження з метою визначення глобального впливу на біосферу антропогенноїі радіа-ції, ядерної зброї, відходів від її виробництва, діючих АЕС, аварій на них, а також прогнозування розвитку атомної енергетики на да-леку перспективу були започатковані в 1986 р. (рис. 23).
Нині захист організму людини та живої складової біосфери від радіоактивного опромінення в зв'язку із зростаючим радіоактивним забрудненням планети став однією з найактуальніших проблем екологічної на-уки.1 Сформувалася й викладається в бага-тьох вузах нова дисципліна — радіоеколо-гія. Видаються численні праці з радіоеко-логії. Основне їх завдання — ліквідувати де-фіцит знань про природу та вплив радіації на біоту, послабити шкоду від радіофобії там, де вона виникає необгрунтовано, без об'єктив-них причин, а також застерегти від дійсної небезпеки, обгрунтувати захисні заходи. Адже радіація — це невід'ємний елемент нашого буття, один з багатьох факторів навколишнього середовища. Наше життя зароджувалося в «радіоактивній колисці». Всі види флори та фауни Землі протягом мільйонів років виникали та розвивалися під постійним впливом природного радіаційного фону й пристосу-валися до нього. Але штучно створені радіоактивні речовини, ядерні реактори, устаткування сконцентрували незначні раніше в природі обсяги іонізуючого випромінювання, до чого природа виявилася непристосованою.
Зв'язки між життям, здоров'ям людей, станом флори та фауни й сучасним рівнем радіаційного забруднення всієї планети та окремих її регіонів дуже складні. Вивчення й використання їх на благо людини — одне з головних завдань радіоекології.
Основними аспектами радіоекології є вивчення природного радіо-активного фону, характеру антропогенних радіоактивних забруд-нень геосфер, продуктів харчування, організму людини, дослід-ження ефектів і встановлення нормативів іонізаційного опромі-нення.
До середини XX ст. основним джерелом іонізаційного випро-мінювання були природні джерела — гірські породи, Космос. Але й тоді рівні земної радіації в різних регіонах різнилися, досягаючи максимальних значень у районах родовищ уранових руд, радіоак-тивних сланців, фосфоритів або кристалічних порід, торієвих піс-ків, радонових мінеральних джерел (Індія — штати Керала та Тамілнад, Бразилія — штати Ріо-де-Жанейро, Еспіріту-Санту, Іран — район м. Размар, Канада, Чехія та Словаччина, ЮАР, Нігерія та ін.). Відомі такі аномальні райони й у нас на Україні — Хмель-ник, Миронівка, Жовті Води. В цих місцях рівні природного радіо-активного фону в десятки й сотні разів вищі, ніж у інших.
Нині на Поліссі є великі райони, де вміст цезію-137 у продук-тах місцевого виробництва в десятки й сотні разів перевищує се-редній рівень його в межах більшої частини держави чи, наприклад, в Росії. Це викликане підвищеною міграцією цезію з грунтів, які його не утримують (піщані, малоглинисті, дерново-підзолисті), в рослинні та тваринні організми. В зв'язку з цим у траві, рослинах, грибах, лишайниках, молоці, м'ясі й рибі цезію в декілька разів більше, ніж у інших регіонах, місцями — в 50—100 разів.
Через те, що майже до недавнього часу не було відомостей про наявність тих чи інших відхилень у стані здоров'я й розвитку людей, які проживають у районах з підвищеним природним радіоактивним фоном, показники тривалості життя, кількості мертвонароджених, спотворень, захворювань на лейкоз, рак у жителів цих районів були середньостатистичні нормальні. На підставі нових досліджень й глибокого аналізу проблеми можна зробити висновок, що й раніше, десятки та сотні років тому, підвищений радіаційний фон справляв негативний вплив на населення. Це виявлялося" в значно-му підвищенні кількості хворих з синдромом Дауна (майже в п'ять разів), іншими патологічними проявами, зокрема раковими пухлинами.
Нині головними джерелами радіоактивних забруднень біосфери є радіоактивні аерозолі, які потрапляють в атмосферу під час ви-пробувань ядерної зброї, аварій на АЕС та радіоактивних вироб-ництвах, а_ також радіонукліди, що виділяються з радіоактивних" відходів, заборонених на суші й на морі, з відпрацьованих атомних реакторів і устаткування Радіоактивні опади залежно від розмі-ру часток і висоти їх виносу в атмосферу мають різні терміни осідання та радіус поширення. За розміром часток вони поділяються на локальні або ближні (понад 100 мкм), тропосферні (кілька мік-рометрів і менше) та стратосферні, або глобальні (десяті та сотні частки мікрометра). Радіоактивні частки викидаються на висоту до 10—30 км. Під час аварій атомних реакторів, розгерметизацій захоронень радіоактивних відходів радіаційний бруд розповзається на десятки й сотні кілометрів, внаслідок
