За силою та глибиною впливу на організми іонізуюче випромі-нювання вважається найсильнішим. Різні організми мають неодна-кову стійкість де дії радіоактивного опромінення, навіть клітини одного організму мають різну чутливість!) Коефіцієнти радіацій-ного ризику для різних тканин (органів) "людини внаслідок рівно-мірного опромінення всього тіла, встановлені Міжнародною комі-сією з радіаційного захисту для вирахування ефективної еквіва-лентної дози, мають такі значення:

0,12 — червоний кістковий мозок 0,24 — яєчники або сім'яники

0,03 — кісткова тканина 0,03 — щитовидна залоза

0,15 — молочні залози 0,30 — інші органи

0,12 — легені 1,00 — організм у цілому

Наведемо деякі приклади. Для оцінки токсичності дози вжи-вають поняття середня смертельна доза (ЛД50), коли гине не менше 50 % організмів, які постраждали від отруєння чи радіації. Так ось, внаслідок одноразового опромінення гамма-променями ЛД50 для вірусів і бактерій становить 4 500—7 000 Гр; найпрості-ших (амеба, інфузорія) — 3 000—7 000; вищих рослин — 10—1 500; водоростей—180; молюсків—120—200; голубів, тритонів, асци-дій— 25—ЗО; курей, черепах—10—15; жаб, риби, гризунів, со-бак— 2,5—10, мавпи, людини — 3—5 Гр. Як бачимо, найбільш стійкі до дії іонізуючих випромінювань мікроорганізми та найпро-стіші.

Розрізняють кілька видів іонізуючого випромінювання. Гамма-випромінювання — є найнебезпечнішим джерелом зовнішньої іонізації. Воно діє (проникає) на відстані сотень метрів. Гамма-частки не заряджені й мають електромагнітну природу. Бета-випромінювання проникає в повітрі на відстані кілька метрів, а в живих тканинах — кілька міліметрів. Бета-частки складаються з від'ємно заряджених електронів, що рухаються з величезною швидкістю. Альфа-частки мають найкоротший радіус дії (кілька сантиметрів у повітрі, 0,1 мм у тканинах), а тому небезпечні лише у разі без-посереднього контакту з слизовими оболонками очей, шкіри та внут-рішнім середовищем організму. Альфа-частки складаються з пози-тивно заряджених ядер гелію.

Крім типу випромінювання, важливе значення має фізичний стан і хімічні властивості альфа- та бета-активних радіонуклідів. Вони визначають шляхи проникнення всередину організму, а також її включення в обмінні процеси, швидкість засвоєння та виведення з організму. Головним фізичним процесом, що визначає біологічну дію радіації, є іонізація та збудження атомів і молекул тіла.

Нагадаємо, що радіоактивність — це розпад важких ядер пев-них елементів, які перевантажені нейтронами. Природна радіоак-тивність — довільний, не спровокований розпад ядер елементів у природному стані, а штучна — викликана людиною в лабораторіях .....чи реакторах. АЕ.С. тощо.

Ядерна реакція — це сильна взаємодія атомного ядра з елемен-тарними частками або з іншими ядрами, в результаті якої відбува-ється збудження та перетворення ядер.

Радіоактивний розпад не залежить від зовнішніх причин (тис-ку, температури, хімічних умов), для виникнення ядерної реакції потрібне зближення атомного ядра та частки на відстань приблиз-но 1015 м. З ядра під час його поділу виділяється величезна кіль-кість енергії.

Ця енергія й викинуті радіоактивні частки різного типу іоні-зують речовини в тілі організмів, діючи на молекулярному рівні, викликаючи сильні зміни (залежно від дози опромінення) в ядрах клітин, порушуючи їх нормальне функціонування.

Розрізняють пряму дію радіації й непряму, коли іонізується вода організмів (відбувається радіоліз). Ці первинні фізико-хімічні процеси діють паралельно й призводять до складних вза-ємопов'язаних змін, які порушують функціонування біосистема.

У разі дії обох видів радіації голов-ними об'єктами опромінення ь великі біл-кові молекули й пов'язані з ними механізми біосинтезу. Найвищою радіочутливістю (гинуть швидше за інших) характеризуються клі-тини кісткового мозку, лімфоїдної тканини, статеві клітини, епіте-лій шлунково-кишкового тракту, загалом — клітини з дуже висо-ким рівнем відновлення (процесів поділу). Тканини, де дуже упо-вільнений поділ клітин, значно стійкіші до дії радіації (нервові клі-тини, кістки, хрящі).

Неоднакову радіочутливість (вразливість) мають організми різ-ного віку. Чим молодший організм, тим він чутливіший до радіації. Ще один важливий висновок — тим складніший організм, тим більше він уражується радіацією. В складно збудованих організмах з їх тонкоскоординованими та взаємозалежними функціями чис-ленних органів і систем набагато більше й слабких ланок, де вини-кають ланцюгові реакції дезадаптації та патології (рис. 24).

Кількісною оцінкою іонізації організму є доза опромінення. Кількість поглинутої одиницею маси тіла енергії радіації назива-ють поглинутою дозою. За одиницю цієї дози принято грей (табл. 11). -вважається, що біологічна ефективність альфа-часток і важких ядер у 20. разів вища, а. нейтронів і протонів з енергією менше 10 МеВ у десять разів вища, ніж гамма-часток і рентгенівського випромінюванням.