Згідно з ст. 5 Закону України "Про статус депутатів місце-вих рад народних депутатів" депутат не може бути главою місцевої державної адміністрації, його заступником, керівни-ком її структурного підрозділу, а також прокурором, суддею, арбітром (Відомості Верховної Ради України. — 1994. — №24. — Ст. 180). Проте Конституційний Суд України ви-знав положення ч. 1 ст. 5 названого закону таким, що не відпо-відає Конституції України. Згідно з рішенням Конституцій-ного Суду депутат місцевої ради може працювати на будь-якій посаді в державній адміністрації в тому числі бути го-ловою державної адміністрації, працювати прокурором, але за умови, що він не поєднує свою службову діяльність з керів-ною посадою у відповідній раді, її виконавчих органах та апара-ті. Обмеження щодо сумісництва залишаються чинними лише для судді та арбітра (Голос України. — 1998. — №91. — 16 травня).

Не мають права працювати за сумісництвом керівники державних підприємств, установ, організацій, їх заступники, керівники структурних підрозділів, за виключенням наукової, педагогічної, медичної та творчої діяльності (п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій" // ЗП України. - 1993. - №9. - Ст. 184).

Суддя не може займатись підприємницькою та іншою діяльністю, крім викладацької, наукової та іншої оплачуваної творчої діяльності у вільний від роботи час (ст. 5 Закону України "Про статус суддів" // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - №8. - Ст. 56). Аналогічні обмеження встановлені для прокурорських працівників (ч. 5 ст. 46 Зако-ну України "Про прокуратуру" // Відомості Верховної Ради України - 1991. - №53. - Ст. 793).

Потрібно мати на увазі, що на державних підприємствах, установах, організаціях не мають права займати посади, пов'язані з безпосередньою підлеглістю і підконтрольністю, близькі родичі й близькі свояки: батьки, подружжя, брати, сестри та ін.

Випускник вищого навчального закладу згідно з догово-ром зобов'язаний відпрацювати у замовника не менше 3 років.

Проте у діючому законодавстві не має заборони щодо прий-няття на роботу молодого спеціаліста без відповідного відкріплення.

Звільнення в зв'язку з порушенням правил прийому не є звільненням з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, а тому не вимагає згоди профспілкового комітету.

У наказі про звільнення в зв'язку з порушенням правил прийому на роботу потрібно послатися на ст. 7 КЗпП, а та-кож на відповідний нормативний акт, вимоги якого відносно прийому на роботу були порушені. Наприклад, "звільнений в зв'язку з порушенням правил прийому, ст. 7 КЗпП Украї-ни, ст. 23 Закону України "Про державну службу".

Порядок звільнення працівників з ініціативи власника і третіх осіб

У законодавстві встановлений певний порядок розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Цей порядок включає загальні гарантії для всіх працівників і спеціальні гарантії для деяких їх категорій.

Загальною гарантією є необхідність одержання поперед-ньої згоди профспілкового органу на звільнення працівника. У ст. 43 КЗпП передбачено, що розірвання трудового догово-ру за підставами, передбаченими пунктами 1 (крім ліквідації підприємства, установи, організації), 2, 3, 4, 5, 7 ст. 40 і пункта-ми 2 і 3 ст. 41 КЗпП, може бути зроблено лише з поперед-ньої згоди профспілкового органу. Профспілковий орган повідомляє власника або уповноважений ним орган в пись-мовій формі про прийняте рішення в 10-денний термін. Влас-ник має право розірвати трудовий договір не пізніше ніж через місяць від дня отримання згоди профспілкового органу.

Конституційний Суд України своїм рішенням від 28 жовт-ня 1998 p. встановив, що до професійної спілки, діючої на підприємстві, в установі, організації (за термінологією, вжи-тою в абзаці шостому ч. 1 ст. 43-1 КЗпП) належить будь-яка професійна спілка (профспілкова організація), яка відповідно до Конституції України і законів України утворена на під-приємстві, в установі, організації за вільним вибором її членів з метою захисту їх трудових і соціально-економічних прав та інтересів, незалежно від того, чи виступає така профспілка стороною колективного договору, угоди. Питання про надан-ня згоди на розірвання трудового договору вирішує проф-спілка, членом якої є працівник (Право України. — 1998. — №12. - С. 127).

Якщо розірвання трудового договору з працівником про-ведено власником або уповноваженим ним органом без звер-тання до профспілкового органу, то у разі судового розгля-ду цього спору суд припиняє судочинство у справі, робить запит про згоду профспілкового органу і після її одержання або відмови в дачі згоди на звільнення працівника розгля-дає спір по суті. Розірвання трудового договору з ініціати-ви власника або уповноваженого ним органу без згоди проф-спілкового комітету допускається у випадках:—

ліквідації підприємства, установи, організації;—

незадовільного результату випробування, обумовле-ного при прийомі на роботу;—

звільнення з роботи, що суміщається в зв'язку з прийо-мом на роботу іншого працівника, що не є сумісником, а та-кож у зв'язку з обмеженнями на роботу за сумісництвом, передбаченими законодавством;—

поновлення на роботі працівника, котрий раніше вико-нував цю роботу;—

звільнення працівника, який не є членом професійної спілки, що діє на підприємстві, в установі, організації;—

звільнення з підприємства, установи, організації, на яких немає профспілкової організації;—

звільнення керівника підприємства, установи, організації (філії, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступників, головного бухгалтера підприєм-ства, установи, організації, його заступників, а також службо-вих осіб митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєні персональні звання, і службових осіб дер-жавної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю