звільнення працівника, котрий вчинив за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібне) майна власника, встановле-ного вироком суду, що набрав законної чинності, або постано-вою органу, до компетенції якого входить накладення адмініс-тративного стягнення або застосування заходів громадського впливу.

Законодавством можуть бути передбачені й інші випад-ки розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди відповідного проф-спілкового органу (ст. 43-1 КЗпП).

Працівнику виплачується вихідна допомога в розмірі середнього місячного заробітку при звільненні на підставах, передбачених в пунктах 6 ст. 36, 1, 2 і 6 ст. 40 КЗпП. У разі призову або вступу на військову службу, направления на альтернативну невійськову службу (п. 3 ст. 36) працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше 2-місяч-ного середнього заробітку. Працівникам, звільненим за стат-тями 38, 39 КЗпП в зв'язку з порушенням власником законо-давства про працю, умов колективного або трудового догово-ру, вихідна допомога виплачується в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше 3-місячного середнього заробітку (ст. 44 КЗпП в ред. Закону від 24 грудня 1999р. "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України).

Не допускається звільнення працівника з ініціативи влас-ника в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за п. 5 ст. 40), а також у період перебування пра-цівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Пленум Верховного Суду України в п. 17 постанови від 6 листопада 1992 p. №9 роз'яснив, що при цьому маються на увазі як щорічні, так і інші відпустки, які надаються праців-никам як із збереженням, так і без збереження заробітку. Розірвання трудового договору з ініціативи власника не може бути визнане обгрунтованим, якщо в день звільнення праців-нику виданий лікарняний лист (довідка у встановлених за-коном випадках) про його тимчасову непрацездатність.

КЗпП України встановлює додаткові гарантії при звільненні певним категоріям працівників. Так звільнення з ініціативи власника осіб, вибраних до складу профспілко-вих органів і не звільнених від виробничої роботи, допус-кається, крім дотримання загального порядку звільнення, лише з попередньої згоди профспілкового органу, членами якого вони є, а голів і членів профспілкових органів на підприємстві, крім того, — лише за згодою відповідного об'єднання проф-спілок. Звільнення профспілкових організаторів і профгруппоргів з ініціативи власника або уповноваженого ним орга-ну допускається лише із згоди органу відповідного проф-спілкового об'єднання (ч. 2 ст. 252 КЗпП).

Істотною гарантією для працівників, які обиралися до скла-ду профспілкових органів, є те, що не допускається їх звільнення з ініціативи власника протягом 2 років після закінчення виборних повноважень, крім випадків повної ліквідації підприємства або здійснення працівником винних дій, за які законодавством передбачена можливість звільнення (пунк-ти 3, 4, 7, 8 ст. 40 і ст. 41 КЗпП).

Члени ради (правління) підприємства, обрані в його склад від трудового колективу, не можуть бути звільнені з ініціативи власника без згоди загальних зборів (конференції) трудового колективу, яка їх обрала. Звільнення членів ради трудового колективу з ініціативи власника, крім дотриман-ня загального порядку звільнення, допускається лише за зго-дою ради трудового колективу (ч. 6 ст. 252 КЗпП).

Звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей у віці до 3 років (до 6 років — за наявності медичного висновку), самотніх матерів при наявності дитини у віці до 14 років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваже-ного ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допус-кається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обо-в'язкове працевлаштування вказаних жінок здійснюється також у разі їх звільнення після закінчення строкового тру-дового договору. На період працевлаштування за ними збері-гається середня заробітна плата, але не більше 3 місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Звільнення працівників у віці до 18 років з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається, крім дотримання загального порядку звільнення, тільки із згоди відповідного комітету в справах неповнолітніх, до якого пе-рейшли функції, раніше здійснювані комісією зі справ не-повнолітніх (комітети і служби у справах неповнолітніх створені згідно з Законом України від 24 січня 1995 р. "Про органи і служби у справах неповнолітніх і спеціальні устано-ви для неповнолітніх"). При цьому звільнення на підставах, вказаних в пунктах 1, 2 і 6 ст. 40, може бути лише у винятко-вих випадках і не допускається без працевлаштування.

Народний депутат України протягом п'яти років після закінчення його повноважень не може бути в порядку дис-циплінарного стягнення звільнений з роботи з ініціативи власника підприємства, організації чи установи або уповно-важеного ним органу без попередньої згоди Верховної Ради України (ч. 7 ст. 32 Закону України "Про статус народного депутата України").

Депутат місцевої ради у відповідності до ч. 1 ст. 28 Зако-ну України "Про статус депутата місцевої ради народних депутатів" не може бути з ініціативи адміністрації (власни-ка) підприємства, установи, організації звільнений з роботи або звільнений з посади (крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації) без попереднього пого-дження з відповідною місцевою радою, а в період між пле-нарними засіданнями ради — з головою ради за попереднім висновком мандатної комісії з питань депутатської діяль-ності й етики.

Крім одержання згоди профкому, власник в певних ви-падках зобов'язаний запропонувати працівнику переведен-ня на іншу роботу. Звільнення на підставах, вказаних в пунк-тах 1, 2 і 6 ст. 40, допускається, якщо неможливо перевести працівника з його