чи повна відповідність їх слуховому устоювані. Такі детально розраховані рекомендації опубліковані міжнародною електротехнічною ІМЄК і СЄВ (рекомендація по стандартизації РС 1873-69). В СРСР і багато других країн прийняла національні стандарти, регламентуючі потреби до шумаря і фільтром для акустичних вимірювань [9], для тонального і імпульсивного, виміру шумоміром на характеристиці “помало”, а також для шума, виникаючого в приміщеннях установок кондиціонерного повітря, вентиляцій і повітряного опалення – на 5 дБ менше значень і вказаних в таблиці 4
Для робочих місць, не передбачених таблицею, допустимі рівні звукового давлення в октавних полосах частот, рівні звука і еквівалентні урівні звука в дБА повинні бути установлені нормативно технічними документами з рахунком требування ГОСТ 12.1.003-76. Допустимі уровні шума на робочих місцях встановлюються в залежності від характера роботи відповідно призначення трудового приміщення, а не яким-небудь указаним, видам обстановки [12].
Рівень 80-85 дБА можна рахувати границю для легкої промисловості а 75 дБА найбільша межа шуму для важких робіт. У багатьох приміщеннях звичайний рівень шума 60-65 дБА, це визиває скарження, потому урівень 55 дБА потрібно рахувати.
В найбільших закладах бажано доводити рівень шума до 45-50 дБА, а для кабінетів робочих задовольняє 35-40 дБА.