з цих питань).
Частина перша ст. 20 Закону "Про охорону праці" установ-лює, що при прийнятті на роботу і в процесі роботи інструктаж (навчання) з питань охорони праці проходять всі працівники.
Всі працівники — це означає: 1) працівники, для яких дане підприємство є основним місцем роботи; 2) працівники-сумісники; 3) працівники, які виконують дану роботу в порядку суміщення професій (посад); 4) особи, які виконують роботи на основі цивіль-но-правових договорів. Якщо такі особи зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності без створення юридичної особи (по тер-мінології Типового положення про навчання з питань охорони праці — "особи, що займаються індивідуальною трудовою діяльністю"), вони можуть пройти навчання та перевірку знань з питань охорони праці за організаційно-консультативною допомогою місцевих органів Держнаглядохоронпраці та служби охорони праці місцевих органів виконавчої влади [10]. При цьому їм повинне бути видане посвідчення згідно з додатком 2 до цього Типового положення. Якщо ж у суб'єкта підприємницької діяльності вказаного посвідчення немає, він може бути допущений до виконання робіт на підставі цивільно-правового договору тільки після проходження навчання і перевірки знань згідно з загальними правилами. 5) спеціально вказується на обов'язковість навчання та перевірки знань з питань охорони пращ для іноземців та осіб без громадянства, які є власниками підприємств або офіційно працю-ють на підприємствах України відповідно до чинного законодавства. Керівник підприємства за узгодженням з державним інспектором нагляду за охороною праці має право затверджувати пе-релік професій і посад працівників, які звільняються від первин-ного, повторного і позапланового інструктажів. До цього переліку можуть бути зараховані працівники, участь яких у виробничому процесі не пов'язана з безпосереднім обслуговуванням обладнан-ня, застосуванням приладів та інструментів, зберіганням або переробкою сировини, матеріалів тощо (п. 4.2.11 Типового поло-ження про навчання з питань охорони праці).
4. Порядок та умови проведення навчання з питань охорони праці.
Типове положення про навчання з питань охорони праці зат-верджене наказом Держнаглядохоронпраці від 17 лютого 1999 р. № 27. На підприємствах на основі цього Типового положення, державних міжгалузевих і галузевих актів про охорону праці, а також з урахуванням специфіки виробництва роз-робляються і затверджуються місцеві положення про навчання з питань охорони праці, формуються плани-графіки проведення на-вчання та перевірки знань, з якими працівники повинні бути озна-йомлені [10].
Формами навчання з питань охорони праці згідно з Типовим положенням слід назвати навчання, інструктажі та стажування. Фор-мою перевірки знань з питань охорони праці є іспит, який прово-диться за екзаменаційними білетами у вигляді усного опитування або шляхом тестування на автоекзаменаторі з наступним усним опи-туванням. Перевірка знань працівників повинна проводитись за тими нормативними актами про охорону праці, додержання яких входить до їх трудових обов'язків. За результатами перевірки знань з питань охорони праці працівникам видається посвідчення згідно з додатком 2 до Типових правил. Проте, якщо навчання та перевірку знань працівник проходить безпосередньо на своєму підприємстві, видача посвідчень є обов'язковою лише тим працівникам, які вико-нують роботи підвищеної небезпеки.
Попереднє спеціальне навчання та перевірку один раз на рік знань нормативних актів про охорону праці зобов'язані про-ходити працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпе-кою, а також на роботах, де є потреба у професійному відборі. Перелік робіт з підвищеною небезпекою затверджений наказом Держнаглядохоронпраці від 30 листопада 1993 року № 123 [11]. Підприємцю, керівнику підприємства слід ознайомитись з цим Переліком. Не варто думати, що він стосується вузького кола робіт. Всього цей Перелік містить 151 назву робіт, в тому числі таких звичайних робіт, як такелажні роботи, робо-ти на копіювальних та розмножувальних машинах тощо.
Перелік робіт, де є потреба у професійному доборі, затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я та Держнаглядохоронпрацею від 23 вересня 1994 року № 261/121 [12]. Цей Перелік включає в себе всього 13 названих робіт. Серед них є і суто спеціальні робо-ти (наприклад, водолазні) і звичайні (наприклад, роботи, пов'язані з управлінням транспортними засобами).
Попереднє спеціальне навчання з питань охорони праці про-водиться з працівниками, визначеними в названих вище переліках робіт, при прийнятті на роботу, а також в разі перерви в роботі понад один рік. Навчання проводиться на підприємстві. В закладах освіти воно проводиться, якщо це передбачено спеціальними нормативно-правовими актами. Навчання проводиться в формі лекцій, семінарів, консультацій. Та обставина, що працівнику присвоєна після відпо-відного навчання кваліфікація, яка дає йому право на виконання робіт з підвищеною небезпекою або робіт, де є потреба в професій-ному доборі, не звільняє його від обов'язку при прийнятті на робо-ту пройти попереднє спеціальне навчання.
Після попереднього спеціального навчання проводиться пере-вірка знань працівника стосовно конкретних робіт, які він буде виконувати за трудовим договором. Для перевірки знань на підприємствах, де є роботи, зазначені в двох названих вище пе-реліках, наказом керівника створюються постійно діючі комісії. Комісії очолюють заступники керівників підприємств, в трудові обов'язки яких входить організація робіт з охорони праці. Якщо такі комісії створюються в структурних підрозділах підприємств, їх очолюють керівники цих підрозділів. До складу комісій вхо-дять спеціалісти служби охорони праці, юридичної, технічної, виробничої служб, представники профспілок. Представники органів державного нагляду за охороною праці включаються в склад таких комісій, якщо це передбачено міжгалузевими або га-лузевими нормативними актами про охорону праці. В разі відсут-ності на підприємстві деяких служб в комісію повинно включа-тись не менше трьох осіб. Члени комісії самі повинні пройти навчання та перевірку знань з питань охорони праці відповідно до вимог, що встановлені стосовно посад, які вони займають. Перелік