особами, а галузі охорони праці неповнолітні користуються додатковими пільгами, встановленими законодавством України.
З метою захисту життя, здоров’я та працездатності неповнолітніх, встановлено мінімальний вік прийняття їх на роботу (ст. 188 КЗпП України) та заборона залучення неповнолітніх до робіт, на яких забороняється застосування праці осіб молодше вісімнадцяти років (ст.. 190 КзпП України, ст.. 11 Закону України “Про охорону праці”) Перелік важких робіт і робіт зі шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється праця неповнолітніх затверджено наказом 1994 р. міністерства охорони здоров’я від 31 березня 1994 р. № 46. До цього переліку включені як підземні роботи, так і інші роботи, зі шкідливими та небезпечними умовами праці.
Для виявлення відповідності виконуваній роботі неповнолітні при вступі на роботу та періодично до досягнення ними 21 року, проходять обов’язкові медичні огляди. Однією з гарантій забезпечення працездатності неповнолітніх та охорона здоров’я є забороною залучати осіб молодше 18 років до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми. Граничні норми підтримання і переміщення речей неповнолітніми” затверджено наказом Міністерства охорони здоров’я від 22 березня 1996 р. № 59. Забороняється призначити неповнолітніх на роботи. Пов’язані виключно з підійманням, утриманням або переміщенням важких речей. Заборонено також залучати до тривалої роботи по підійманню та переміщенню важких речей осіб віком до 15 років.
Для неповнолітніх встановлюється скорочена тривалість робочого часу, надається щорічна основна відпустка подовженої тривалості у зручний для них час, забороняється залучати до нічних, надурочних робіт і робіт у вихідні дні.
З метою встановлення полегшених умов праці для робітників віком до 18 років норми виробітку встановлюються виходячи з норми виробітку для дорослих працівників, пропорційно скороченому робочому часу.
Охорона праці осіб зі зниженою працездатністю.
Інваліди в Україні володіють повнотою усіх прав, тому їх дискримінація заборонена. Трудове законодавство України встановлює ряд гарантій для інвалідів у порядку їх працевлаштування, створенні належних і безпечних умов праці.
Інвалідами вважаються особи зі стійким розладом здоров’я внаслідок захворювання, травматизму та уроджених дефектів, що обмежують їх життєдіяльність та які потребують соціальної допомоги та захисту.
Інваліди працевлаштовуються з врахуванням їх професійної працездатності, що встановлюється медико-соціальною експертною комісією. Їм забезпечується право працювати на підприємствах зі звичайними умовами праці в цехах і дільницях, де застосовується праці інвалідів, також займатися індивідуальною трудовою діяльністю, що заборонена законом.
Відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі звільненні ініціативи власника або уповноваженого ними органу. Переведення на іншу роботу без його угоди з мотивів інвалідності не допускається. Однак з метою захисту життя і здоров’я інвалідів та інших осіб інвалідові може бути, відмовлено в укладанні трудового договору, якщо за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров’я перешкоджає виконанню його професійних обов’язків. “Порядок організації та проведення медико-соціальної експертизи втрати працездатності” затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 4 квітня 1994 р. № 221.
Залучення інвалідів до надурочних робіт і робіт у нічний час без їх згоди не допускається.
Постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 р. затверджено ”Положення про робоче місце інваліда і порядок працевлаштування інвалідів”, який передбачено, що робоче місце інваліда, і порядок працевлаштування інвалідів”, яким передбачено, що робоче місце інваліда – це окреме робоче місце, або ділянка виробничої площі на підприємстві, де творені необхідні умови для праці інваліда.
Роботодавці, які використовують працю інвалідів, зобов’язані створювати для них умови праці з врахуванням індивідуальних програм реабілітації та адаптації. Для інвалідів можуть створюватися спеціальні робочі місця або їх праця може застосуватись на звичному робочому місці.
Створення спеціального робочого місця для інвалідів передбачає його обладнання спеціальним технічним оснащенням пристосовуваннями і строями для праці інваліда, враховуючи анатомічні дефекти рекомендації МСЕК, професійні навички і знання інваліда.
Гарантією створення робочого місця є не лише його відповідність встановленим вимогам й атестація робочого місця спеціальною комісією, а й реальне працевлаштування інваліда на таке місце.
Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві в установі, організації де настала інвалідність. За інваліди в наслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, які проходять профспілку реабілітацію в тому числі професійну підготовку і перепідготовку згідно з індивідуальною програмою реабілітації, зберігається середній заробіток за попереднім місцем роботи із врахуванням пенсії по інвалідності протягом року, передбаченого програмою.
Законодавство України встановлює ряд пільг і гарантій спрямованих на захист трудових інтересів працівників. На прохання інвалідів роботодавець зобов’язаний встановити неповний робочий час. Для інвалідів встановлено щорічні основні відпустки подовженої тривалості залежно від групи інвалідності, додаткові обов’язкові відпустки без збереження заробітної плати, встановлюються пільги щодо отримання основних відпусток. Для цієї категорії осіб можуть бути передбачені й ряд інших соціальних пільг.
РОЗДІЛ ІІІ. РОЗСЛІДУВАННЯ ТА ОБЛІК НЕЩАСНИХ ВИПАДКІВ І ПРОФЕСІЙНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ
На роботодавця покладається обов’язок по розслідуванню та обліку нещасних випадків і професійних захворювань, вивченню причин, що спричинили наступне негативних наслідків виробничого травматизму. Порядок їх здійснення регулюється “Положенням про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2001 р. № 1094.
Розслідування та облік проводиться з приводу виникнення нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що призвели до будь-якого із нещасних наслідків:
втрати особою. Працездатності на один день чи більше;
до необхідності переведення особи на іншу (меншу) роботу строком не менше ніж на один робочий день;
смерті особи.
Розрізняють нещасні випадки, розслідувані в загальному порядку, та нещасні випадки що підлягають спеціальному розслідуванню, до них відносяться: