Існує два види аварій, що підлягають розслідуванню та обліку. До І категорії відносять аварії внаслідок яких: загинуло б чи травмовано 10 і більше осіб стався викид отруйних, радіоактивних, біологічно-небезпечних речовин у навколишньому середовищі більше ніж у 10 разів; зруйновано будівлі, споруди, чи основні конструкції об’єкта, що створило загрозу для життя і здоров’я значної кількості працівників підприємства чи населення.

До ІІ категорії відносяться аварії внаслідок яких: загинуло до 5 чи травмовано від 4 до 10 осіб; зруйновано будівлі, споруди чи основні конструкції об’єкта, що створює загрозу для життя і здоров’я працівників цеху, дільниці і чисельністю працюючих 100 і більше чоловік.

Розслідуванню та обліку підлягають і професійні захворювання, захворювання працівника вважається професійним, якщо така хвороба передбачена у “переліку професійних захворювань, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України”. Трудове законодавство розрізняє гострі та хронічні професійні захворювання. До гострих професійних захворювань і отруєнь належать випадки, що сталися після одноразового (протягом не більше однієї робочої зміни) впливу небезпечних факторів, шкідливих речовин.

Порядок розслідування та обліку захворювань є різними – гостре професійне захворювання розслідується як нещасний випадок, для розслідування хронічного професійного захворювання встановлено самостійний порядок. Розслідуванню підлягають не лише нещасні випадки, та професій захворювання що трапились при виконанні працівником трудових обов’язків. А й в інших випадках, передбачених у законодавстві.

Процедура розслідування і обліку нещасного випадку передбачає:

повідомлення відповідних суб’єктів про нещасний випадок, що трапився і надання необхідної допомоги потерпілим та вжиття необхідних заходів щодо попередження виникнення інших нещасних випадів;

створення комісії з розслідування нещасних випадків;

проведення розслідування нещасних випадків;

оформлення результатів розслідування та облік нещасних випадків.

Працівник, з якими трапився нещасний випадок або свідок нещасного випадку терміново повідомляє безпосередньо керівника робіт або іншу уповноважену особу про нещасний випадок, що трапився.

У свою чергу посадова особа зобов’язана терміново організувати надання медичної допомоги потерпілому, а при необхідності доставити його до лікувального закладу та зберегти до прибуття комісії з їх розслідування обстановку на робочому місці і вжити всіх заходів з метою запобігти виникненню подібних випадків у ситуації, що склалася. Вона також повідомляє роботодавця та відповідну профспілкову організацію про нещасний випадок що стався. Повідомлення про нещасний випадок може надходити від лікувально-профілактичної установи у разі звернення до неї потерпілого з посиланням на те, що такий випадок трапився на виробництві.

Якщо трапилась аварія, то роботодавець або особа що керує виробництвом під час зміни зобов’язані ввести в дію план ліквідації аварії, вжити першочергових заходів щодо рятування потерпілих і надати їм медичної допомоги, запобігання подальшому поширенню аварії, встановлення меж небезпечної зони та обмеження доступу до неї людей.

Одержавши повідомлення про нещасний випадок роботодавець повідомляє про нього відповідний робочий орган виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Про груповий нещасний випадок, нещасний випадок зі смертельним наслідком, випадок смерті роботодавець повідомляє відповідні державні органи державного нагляду за охороною праці та прокуратури, орган до сфери управління якого належить це підприємство та у разі його відсутності –в відповідній державній держадміністрації або виконавчому органу місцевого самоврядування), профспілкову організацію, членом якої є потерпілий.

Наступним етапом проведення розслідування нещасних випадків є формування і призначення комісії з питань розслідування нещасного випадку. За загальним правилом її призначає роботодавець. Залежно від виду нещасних випадків ця комісія може призначатися структурними органами державного нагляду за охороною праці чи Кабінету Міністрів України.

До складу комісії, що проводить розслідування нещасних випадків у загальному порядку входять представники служби охорони праці підприємства. До її складу включаються представники санепідстанції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві професійних захворювань у разі виявлення гострого професійного захворювання.

Розслідування нещасного випадку проводиться протягом трьох днів. Спеціальне розслідування, та розслідування аварій проводяться протягом 10 робочих днів.

Протягом цих термінів комісія:

обстежує місце нещасного випадку: описує свідків і осіб причетних до нього та одержує пояснення потерпілого, якщо це можливо;

визначає відповідність умов праці вимогам нормативно правових актів про охорону праці;

з’ясовує обставини, і причини, що призвели до нещасного випадк4, вирішує чи пов’язаний цей випадок з виробництвом;

визначає осіб, які допустили порушення нормативно-правових актів про охорону праці, розробляє заходи щодо запобігання подібним нещасним випадкам;

складає акт за формою Н-5 у двох примірниках, а також за формою Н-1 або акт за формою НТ – невиробничий травматизм у шести примірниках і передає його на затвердження роботодавцеві Ці акти розглядаються і затверджуються роботодавцем протягом доби після закінчення розслідування або держання необхідних матеріалів, якщо нещасний випадок стався за межами підприємства у випадках виникнення гострих професійних захворювань, крім акта за формою Н-1 складається також картка обліку професійного захворювання за формою. Н-5;

затвердивши, акт, роботодавець протягом трьох днів (у разі проведення спеціального розслідування – п’яти) надсилає їх потерпілому або довіреній особі.

Нещасні випадки, що трапилися на виробництві реєструються у спеціальному журналі, а акт з матеріалами розслідування зберігається на підприємстві протягом 45 років. У разі ліквідації підприємства акт передається правонаступнику, а у разі його відсутності – державному архіву.

Поняття «нещасний випадок», на пер-ший погляд, не може викликати неод-нозначного тлумачення і спорів, однак, як свідчить практика, ця теоретична пробле-ма в юридичній науці