Також ДСТУ містить визначення шкід-ливого виробничого фактора. Саме він, впливаючи на людину досить тривалий час, призводить, як правило, до профе-сійного захворювання. Він визначається як фактор, вплив якого на працюючого в певних умовах призводить до захворю-вання або зниження працездатності.

Чинний у даний час Держстандарт 12.0.003-74 «Небезпечні і шкідливі вироб-ничі фактори. Класифікація» [5] дає пе-релік видів цих факторів.

Даний державний стандарт, внесений до Реєстру державних нормативних актів з охорони праці, визначає конкретні об-ставини відхилень від норм охорони пра-ці. Вимогами саме цього акта, як номенк-латурою небезпек виробничого середови-ща, необхідно керуватися при розсліду-ванні нещасних випадків.

Зокрема, до небезпечних і шкідливих виробничих факторів цей стандарт відно-сить наступні фактори, розділяючи їх за природою впливу на такі групи: фізичні; біологічні; хімічні; психофізіологічні.

Ці групи факторів можуть самостійно або у сукупності призвести до нещасного випадку чи до професійного захворюван-ня. Для розмежування цих понять неваж-ливо, який з факторів є причиною шкід-ливого впливу на здоров'я працівника. Розглядаючи це питання, потрібно вста-новити механізм ушкодження здоров'я.

4. Заподіяння шкоди здоров'ю пов'язано з виконанням потерпілим своїх трудових обов'язків.

Перелік обставин," за наявності яких комісія з розслідування нещасного ви-падку може визнати нещасний випадок пов'язаним з виробництвом, міститься у пункті 6 Положення. Цей перелік також роз-повсюджується і на працівників, які за-безпечують себе роботою самостійно, за умови сплати ними внесків на державне соціальне страхування від нещасного ви-падку на виробництві та професійного захворювання. Тобто, згідно з чинним за-конодавством немає значення перебував потерпілий у трудових правовідносинах, чи ні. Головне — рішення комісії з роз-слідування нещасного випадку про зв'я-зок його з виробництвом, та сплата внес-ків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків для відшкодування шкоди.

Таким чином, зв'язок заподіяння шко-ди з виконанням трудових обов'язків ха-рактеризується наступними ознаками:—

ушкодження здоров'я працівника настає в результаті діяльності підприємс-тва, з котрим потерпілий перебуває в тру-дових правовідносинах, або трудової дія-льності, якою особа займається самостій-но, за умови сплати внесків на державне соціальне страхування від нещасного ви-падку на виробництві та професійного захворювання;—

заподіяння шкоди відбувається в сфері обов'язку власника підприємства забезпечити здорові й безпечні умови праці працівників;—

заподіяння шкоди відбувається в ро-бочий час, на території підприємства або поза нею, у випадках, передбачених зако-нодавством.

Інколи вищезазначене визначення не-щасних випадків доповнюють вказівкою на те, що шкода заподіюється ними наси-льно, ця вказівка справедлива, але не має суттєвого значення, оскільки будь-яка шкода заподіюється насильно і випадки спричинення її за згодою або за бажанням особи є винятком. Більш важливе значен-ня у визначенні цих випадків має вказівка на дію цих явищ на людину ззовні, з боку оточуючих її умов; причини явищ, які від-носяться до нещасних випадків, завжди лежать у зовнішніх умовах.

Чим же нещасні випадки відрізняються від такої категорії, як професійні захво-рювання? Захворювань, безпосередніми та виключними причинами яких є особ-ливі умови праці.

Професійні захворювання відрізняються від нещасних випадків тим, що останні трапляються випадково, неочікувано, а професійні часто є навіть неминучими, ко-ли особа тривалий час перебуває у визна-чених шкідливих умовах; у одних умовах вона може наражатися на нещасний ви-падок, а може й ні, хоч би цим умовам і були властиві нещастя; але ж ця особа не уникне у визначених умовах професійно-го захворювання, яке є, таким чином, не-минучим наслідком цих умов. Нещасни-ми випадками шкода заподіюється рап-тово протягом нетривалого періоду часу, при професійних же захворюваннях від початку впливу на організм шкідливих умов, до того часу, коли виявляться ре-зультати цього впливу, спливає більш-менш тривалий час.

Знання цих істотних ознак нещасного випадку та тих відмінних рис, що його відрізняють від суміжних понять, насам-перед, професійного захворювання, на-дасть правозастосовувачеві можливість не припускатися помилок при розслідуванні нещасних випадків та їх кваліфікації.

РОЗДІЛ ІV. НАГЛЯД І КОНТРОЛЬ ЗА ДОДЕРЖАННЯМ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ПРАЦЮ.

Для неухильного і ефективного виконання законодавства про працю держава уповноважила відповідні органи та інспекції, які здійснюють свої повноваження у двох напрямках: шляхом нагляду і шляхом контролю.

Нагляд – це правова форма здійснення захисної функції по додержанню законності в трудових правовідносинах, відповідності дій власника підприємства або уповноваженого ним органу приписам трудового законодавства.

Нагляд є особливо правозастосовчою діяльністю. Орган, що здійснює нагляд може вказати на допущені порушення, заявити подання, щодо їх усунення, але не покарати, оскільки орган по нагляду не має відомчих повноважень щодо організації, яка перевіряється.

Контролем визнається організаційно-управлінська діяльність що здійснюється вищими відомчими органами, профспілками трудовими колективами, Радами народних депутатів.

Контроль, як перевірка дій власника або уповноваженого ним органу проводиться з точки зору не тільки відповідності цих дій трудового му законодавству, а й їх доцільності, ефективності, врахування особливостей організації роботи в даній місцевості.

Хоча нагляд і контроль – поняття різні, завдання і мета їх є однаковими. Вище спрямовані на забезпечення законності, попередження правопорушень та їх усунення. Відмінність між ними полягає в компетенції органів, що здійснюють ці функції, методах і формах їх роботи. Вищим державним органом, що здійснює державне управління охороною праці є Кабінет Міністрів України. Він розробляє і забезпечує реалізацію Національної прогрими поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, визначає функції загальних та галузевий міністрів щодо охорони праці та встановлює порядок створення і використання органів охорони праці.

Міністерство праці і соціальної політики