даному питанню, можна сказати, що державна політика у сфері правового регулювання охорони праці жінок спрямована на створення належних умов для повно-цінного відтворення трудового потенціалу, здійснення повної продуктивної зайнятості жінок, поліпшення умов праці жінок, зниження ризику втрати здоров'я і життя. В Україні розроблена система комплексного вирішення проблеми охорони праці жінок на основі національних програм, державних напрямів з соціаль-но-економічних питань. В нашій державі розроблено і закріплено багато нормативно правових актів по охороні праці жінок, які«Довгострокова програма поліпшення становища жінок, сім'ї, охорони материнства і дитинства», за-тверджена постановою Кабінету Міністрів України від 28 липня 1992 р. № 431, та «Програма вивільнення жінок із виробництв, пов'язаних з важкою працею та шкідливими умовами, а також обмеження використання їх праці у нічний час на 1996—1998 ро-ки», затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 27 березня 1996 р. № 381, визначили шляхи реалізації держав-ної політики у сфері охорони праці жінок та поліпшення умов їх праці. Більшість із них не втратили своєї актуальності і визнані як першочергові заходи в «Основних напрямах розвитку трудо-вого потенціалу в Україні на період до 2010 року», схвалених Указом Президента України від 3 серпня 1999 р. № 958/99, «Основних напрямах соціальної політики на період до 2004 ро-ку» , схвалених Указом Президента України від 24 травня 2000 р. № 717/2000. Пильне виконання і дотримання цих постанов, положень, указів дозволить нам захистити і зберехти працю жінок в Україні.
1.3.Охорона праці неповнолітніх та осіб зі зниженою працездатністю.
“Молодь - майбутнє людства. Весь прогрес за молодим суспільством.”- такі слова ми часто чуємо в нашому повсякденному житті. Тому обов’язком кожної держави є захистити і виховати молоде повноцінне здорове суспільство. Сьогодні молодь займає проміжне становище між дитинством і зрілістю, починає своє трудове життя у важких умовах: відсутність роботи, а при її наявності — низька заро-бітна плата, немає власного житла та деякі інші негаразди. При цьому виникає невдоволеність через помилки, допущені при виборі професії, спеціальності, роботи.
Соціальне становище молоді дає можливість передбачити майбутнє суспільства.
Права неповнолітніх у трудових відносинах базуються на принципі їх рівності з повнолітніми особами, а в галузі охорони праці неповнолітні користуються додатковими пільгами, вста-новленими законодавством України. Умови праці неповнолітніх на виробництві, тобто осіб, які не досягли вісімнадцяти років, повинні відрізнятися від умов праці дорослих працюючих. Це пояснюється як фізіологічними особливостями організму підлітків, який тільки формується, так і відсутністю у більшості з них відповідної професії і спеціаль-ності. Саме ці обставини і визначили відмінність правового ре-гулювання їх праці, хоч за загальним правилом на неповнолітніх повністю поширюється законодавство про працю, а їх права щодо трудового договору прирівнюються до прав повнолітніх працюючих. У той же час в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці їм надаються пільги.
Для прийняття на роботу молоді місцеві органи державної виконавчої влади визначають у межах, встановлених Законом України від 1 березня 1991 р. «Про зайнятість місцевого насе-лення», квоту (броню) робочих місць. Ці місця використову-ються для направлення на виробництво осіб, які закінчили за-гальноосвітні школи, професійні навчально-виховні заклади, а також інших осіб молодше вісімнадцяти років. Районні, міські Ради народних депутатів затверджують плани влаштування на роботу молоді, яка закінчує загальноосвітні школи, і забезпе-чують їх виконання всіма підприємствами.
Відмова у прийнятті на роботу і професійне навчання осо-бам, направленим в рахунок броні, забороняється. Така відмо-ва може бути оскаржена ними в судовому порядку.
На кожному підприємстві повинен вестись облік праців-ників, які не досягли вісімнадцяти років, із зазначенням дати їх народження.
Оскільки організм неповнолітнього тільки формується, є потреба регулярно слідкувати за станом його здоров'я. Усі осо-би молодше вісімнадцяти років приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду і в подальшому, до до-сягнення 21 року, щорічно підлягають обов'язковому медично-му оглядові. При встановленні факту, що робота негативно впливає на здоров'я неповнолітнього, він негайно звільняється з цієї роботи і переводиться на більш легку роботу. Одночасно відносно неповнолітнього вживаються лікувально-профілактичні та інші заходи. При переведенні неповнолітніх на підставі ме-дичного висновку на більш легку, але нижчеоплачувану роботу, за неповнолітнім протягом двох тижнів зберігається попередній заробіток (ч. 1 ст. 114 КЗпП).
Праця молоді віком до вісімнадцяти років на важких робо-тах і на роботах з шкідливими і небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах заборонена. Не допускається також залучення неповнолітніх до підіймання і переміщення важких речей.
Перелік важких робіт із шкідливими і небезпечними умова-ми праці, на які не можуть допускатись особи молодше вісімнад-цяти років, затверджений наказом Міністерства охорони здо-ров'я України від 31 березня 1994 р. № 46.
При проходженні виробничої практики і виробничого на-вчання особи, які не досягли вісімнадцятирічного віку та на-вчаються у професійних навчально-виховних закладах, можуть перебувати на виробництві по професіях і на роботах, вказаних у Переліку, не більше як чотири години на день за умови суво-рого дотримання у цих виробництвах і на роботах чинних пра-вил і норм з охорони праці.
Забороняється з мотивів виховання приймати осіб, що не досягли вісімнадцяти років, на роботи, пов'язані з виробницт-вом, зберіганням і торгівлею спиртними напоями.
Забороняється залучати осіб молодше вісімнадцяти років До підіймання і переміщення важких речей, маса яких переви-щує граничні норми. Перенесення і пересування важких речей неповнолітніми як чоловічої, так і жіночої статі в межах гра-ничних норм допускається лише у тих випадках, коли це по-в'язано з виконанням ними постійної роботи і займає