Вище, в розділі «Робочий час і час відпочинку» було пока-зано, що для неповнолітніх законодавством про працю, залеж-но від віку, встановлена скорочена тривалість робочого часу. Таке зниження тривалості робіт не тягне за собою зменшення розміру оплати праці. Заробітна плата неповнолітнім випла-чується в такому ж розмірі, як і працівникам відповідних кате-горій при повній тривалості щоденної роботи.

Якщо неповнолітні допущені до відрядних робіт, їх праця оплачується за відрядними розцінками, встановленими для до-рослих працівників, з доплатою за тарифною ставкою за час, на який тривалість їх щоденної роботи скорочується порівняно з тривалістю щоденної роботи дорослих працівників. Але при цьому слід враховувати, що для робітників віком до вісімнад-цяти років норми виробітку встановлюються виходячи з норм виробітку для дорослих робітників пропорційно скороченому робочому часу для осіб, які не досягли вісімнадцяти років.

Для молодих робітників, які поступають на підприємства, в організації після закінчення загальноосвітніх шкіл, професій-них навчально-виховних закладів, курсів, а також для тих, що пройшли навчання безпосередньо на виробництві, можуть зас-тосовуватися знижені норми виробітку. Вони затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з профспілковим комітетом.

Забороняється залучати працівників молодше вісімнадцяти років до нічних, надурочних робіт і до роботи у вихідні дні.

1 Звільнення працівників молодше вісімнадцяти років з ініціа-тиви власника або уповноваженого ним органу допускається, крім додержання загального порядку звільнення, тільки за зго-дою районної (міської) комісії в справах неповнолітніх. При цьому у визначених випадках звільнення може бути проведено у виняткових випадках і з працевлаштуванням.

Батьки, усиновителі і піклувальник неповнолітнього, а та-кож державні органи, громадські організації та службові особи, на яких покладено нагляд і контроль за додержанням законо-давства про працю, мають право вимагати розірвання трудово-го договору з неповнолітнім, у тому числі й строкового, якщо продовження його дії загрожує здоров'ю неповнолітнього або порушує його законні інтереси.

Забороняється залучати неповнолітніх осіб до нічних і над-урочних робіт і до роботи у вихідні дні. Така заборона є важливою гарантією дотримання скороченої тривалості робочого часу, встановленої для цієї категорії працюючих, і надає можливість неповнолітнім використовувати вільний час для відпочинку, фізичного розвитку, підвищення загального освітнього і куль-турного рівня.

Особам віком до вісімнадцяти років щорічна основна відпу-стка надається тривалістю 31 календарний день. Ця відпустка повинна надаватись у натурі і заміна її грошовою компенса-цією не допускається. Відпустка надається на бажання праців-ника в зручний для нього час.

Праця осіб зі зниженою працездатністю. В кожної людини протягом її життя настає таке негативне явище, як зниження працездатності, що пригнічує людину, вводить її в депресію. Зниження працездатності у людини може настати з двох при-чин: досягнення похилого віку, внаслідок чого людина вже не може виконувати роботу в такому ж обсязі і з такою ж інтенсив-ністю, як це було раніше, а також інвалідності, що може наста-ти внаслідок трудового каліцтва, професійного захворювання, нещасного випадку, загального захворювання або з дитинства. Обов’зком держави є захистити інтереси таких людей, не дати їм відчути себе непотрібними, забезпечити їх такими умовами праці, які були б рівними з умовами інших працівників і, водночас , відповідали їх здоров’ю, фізичному стану.

Ось тому особи із зниженою працездатністю володіють усією пов-нотою соціально-економічних, політичних, особистих прав і обов'язків. Відповідно до ст. 1 Закону України від 21 березня 1991 р. «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» дискримінація інвалідів заборонена і переслідується законом.

Інвалідами вважаються особи із стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, наслідком травм, або з уродженими дефектами, що призводять до обмеження життє-діяльності, необхідності в соціальній допомозі і захисті. Як міра втрати здоров'я інвалідність визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи Міністер-ства охорони здоров'я України. Положення про порядок орга-нізації та проведення медико-соціальної експертизи втрати пра-цездатності затверджене постановою Кабінету Міністрів Ук-раїни від 4 квітня 1994 р. № 221.

Відповідно до цього порядку громадяни можуть бути виз-нані тимчасово або постійно непрацездатними за станом здо-ров'я до професійної або іншої діяльності, пов'язаною з підви-щеною небезпекою для оточуючих. Рішення про обмеження прав громадян, пов'язані із станом їх здоров'я, можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Експертиза тривалої або стійкої втрати працездатності здій-снюється медико-соціальними експертними комісіями (МСЕК), які встановлюють ступінь та причину інвалідності, визначають для інвалідів роботи та професії, доступні їм за станом здо-ров'я, перевіряють правильність використання праці інвалідів згідно з висновком експертної комісії та сприяють відновлен-ню працездатності інвалідів. Висновки органів медико-соціаль-ної експертизи про умови і характер праці інвалідів є обов'яз-ковими для власників підприємств чи уповноважених ними органів.

З метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забез-печується право працювати на підприємствах із звичайними умовами праці, а також займатися індивідуальною та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Відмова в укладенні трудового договору або у просуванні по службі, звільнення з ініціативи власника або уповноважено-го ним органу, переведення інвалідів на іншу роботу без їх зго-ди з мотивів інвалідності не допускаються, за винятком ви-падків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан здоров'я інваліда перешкоджає виконанню професійних обо-в'язків, загрожує здоров'ю і безпеці праці інших осіб, або про-довження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенням здоров'я інваліда.

Підбір робочого місця здійснюється органами Міністерства праці і соціальної політики України, місцевими Радами народ-них депутатів, громадськими організаціями інвалідів на підприє-мствах, де сталася інвалідність. При цьому повинні враховува-тись побажання інваліда, наявність у нього професійних нави-чок і знань.

Інваліди війни