4.5Аналіз та прогнозування стану виробничого травматизму та охорони праці в сучасних умовах

Сьогодні XXI століття. Ситуація в охороні праці у країні переходить у категорію некерованої і практично не прогнозованої. Не випадково кажуть, що сьогодні повідомлення ЗМІ про аварії, катастрофи та загибель людей на виробництві нагадують зведення воєнних дій. Висновок, мабуть, один; якщо ми не вживемо кардинальних заходів, ситуація з катастрофічної може перерости в обвальну (як в економіці), для виправлення якої знадобляться десятиріччя. Щоб цьому запобігти, сьогодні потрібні зусилля всіх учених, спеціалістів, практичних працівників у галузі охорони праці.

Одним з напрямів підвищення безпеки праці є вдосконалення системи управління та організації праці на всіх етапах трудової діяльності та рівнях виробництва, на основі застосування економічних стимулів, розробки нових показників оцінки стану охорони праці та рівня безпеки, вироблення механізму економічного регулювання в рамках підприємства.

Наступне підвищення ефективності управління повинне бути пов'язане із застосуванням методів діагностики та прогнозування стану охорони праці, виробничого (професійного) ризику (ступеня небезпечності виробництва) та рівня травматизму. Діагностика в системі управління охороною праці має принципове значення тому, що стає одним з головних джерел інформації, дає можливість оперативно і правильно застосовувати управлінські дії, які б забезпечували ефективне функціонування системи управління, перейти від нестабільного, нестаціонарного, некерованого процесу до стійкого, стаціонарного, керованого.

Під діагностикою травматизму треба розуміти принцип та методику виявлення і вивчення ознак і факторів, які характеризують стан охорони праці, на основі всебічного дослідження обставин і причин нещасних випадків з метою вжиття регулюючих заходів, спрямованих на зниження кількості травм, професійних захворювань і аварій. Процес діагностики передбачає:

- виявлення характеру та причин порушень вимог безпеки праці персоналом підприємства;

- визначення ступеня впливу їх на рівень травматизму;

- встановлення критеріїв, на підставі яких це здійснюється.

В умовах обмеженого фінансування дуже важливого значення набуває прогнозування, яке здійснюється з метою наступного раціонального планування коштів на заходи щодо запобігання нещасним випадкам, виходячи з характеру та обсягу наступних робіт, а також попереднього досвіду. Прогнозування дає можливість визначити пріоритетність вкладення фінансових коштів, підвищити ефективність витрат на ці заходи.

Прогнозування виробничого ризику (небезпечності виробництва), заподіяння шкоди здоров'ю людини в комплексі з наступним плануванням, як функція управління і засіб підвищення безпеки праці, необхідне як у звичайних умовах за нормального функціонування виробництва через наявність і дію небезпечних і шкідливих факторів, так і в умовах нестандартних (надзви-чайних) ситуацій.

Для можливості оцінювання, діагностики та прогнозування стану охорони праці перш за все необхідно визначити оцінні показники, з допомогою яких це здійснюватиметься. Тепер в оцінці стану охорони праці використовуються такі показники, як абсолютна кількість нещасних випадків та днів втрати працездатності, коефіцієнт частоти (Кч) та коефіцієнт важкості (Кв). Ці показники досить прості та зручні в обчисленні, але вони дають уявлення тільки про рівеньи про рівень частоти та тяжкості травматизму і не характеризують виробничий об'єкт щодо його небезпечності чи наявності шкідливих умов, які призводять до професійних захворювань.

Тому розробка показників, які всебічно характеризують стан охорони праці на підприємстві, є актуальним завданням. Ці показники повинні задовольняти певні вимоги, до яких належать такі:

- достовірність, достатня для практичної мети;

- простота системи обліку вихідних даних і наступних розрахунків
(прикладом цього є традиційні коефіцієнти частоти та тяжкості). Звичайно,
можна запропонувати ряд показників, які відповідають формалізованим ме-
тодам, проте вони потребуватимуть додаткових ускладнених процедур
накопичення даних, розрахунку і або не знайдуть практичного застосування,
або всі процедури виконуватимуться формально на шкоду об'єктивності. Так
уже було свого часу в обчисленні показників якості праці;

- можливість об'єктивного порівняння стану охорони праці та рівня
небезпеки підприємств і підрозділів з різним характером виробництв.

При цьому оцінка стану охорони праці повинна здійснюватися за такими аспектами:

- ризик (або ступінь ризику) - як міра небезпечності технологічних
систем, виробництв, підприємства, що характеризує частоту (або вірогідність)
наслідків певних небезпечних подій (нещасних випадків, аварій, надзвичайних
ситуацій);

- наявність нещасних випадків, професійних захворювань, чи аварій, які кількісно характеризують фактичний стан об'єкта.

Аналіз ризику є необхідною умовою для прийняття управлінських рішень та практичних заходів у вирішенні завдань запобігання чи зменшення небезпечності виробництва, а також в оформленні декларації безпеки промислового об'єкта.

Традиційний показник - коефіцієнт частоти нещасних випадків (Кч), котрий широко застосовується в практиці для оцінки рівня травматизму, має істотний недолік, який полягає в тому, що його значення залежить не тільки від кількості нещасних випадків, але й від тривалості взятого для обчислення періоду (місяць, квартал, рік). Числовий вираз або графічне зображення цього показника не дають уявлення про динаміку травматизму протягом одного облікового періоду, наприклад, в межах одного кварталу чи року. Його сумарна величина зростає протягом року з місяця в місяць, з кварталу в квартал не тільки внаслідок абсолютного зростання рівня травматизму (і навіть за його зниження), а залежно від тривалості облікового періоду: на початку року він мінімальний, у кінці - максимальний, що викривлює справжню картину стану охорони праці.

Для уникнення цього недоліку пропонується рядом науковців та практичним працівникам служби охорони праці використовувати, як оцінний і прогностичний показник коефіцієнт частоти, наведений до кінця року (наведений коефіцієнт частоти - Кчн), який обчислюється за формулою:

Кчн=4*Кч/Nкв

де Кч - традиційний коефіцієнт частоти;

Nкв - сумарна кількість облікових кварталів, протягом яких обчислено Кч: один, два. три, чотири.

При