Аналізуючи журнальні публікації, які відтворюють суб'єктивні погляди авторів на проблему управління, можна без труднощів визначити те загальне, що притаманне більшості,— відсутність чіткого механізму процесу управління. Функції управління охороною праці, як правило, зводяться до визначення обов'язків, навчання безпечних методів праці, забезпечення праців-ників засобами індивідуального захисту, атестації робочих місць тощо. Наприклад, у папку з написом «Система управління охороною праці» складають діючі на підприємстві стандарти з різних аспектів охорони праці, норми, правила, положення, перелік обов'язків працівників, плани, інструкції та інші документи. Документи ці, звичайно, мають пряме відношення до охорони праці, як системи заходів щодо забезпечення безпеки праці. Вони є, немовби, регламентом охорони праці. Без виконання вимог цих документів підприємство взагалі функціонувати не може.

Що стосується управління охороною праці, то подібні документи не можуть бути складовими системи управління охороною праці підприємства, оскільки аж ніяк не відображають ні концепції управління, ні механізму її здійснення.

Не наводячи тут викладок з теорії управління, але враховуючи їх, а також специфіку діяльності щодо забезпечення безпеки праці, пропонується таке формулювання концепції управління охороною праці: шляхом систематичного і обов'язкового контролю стану охорони праці виявляти й усувати небезпечні та шкідливі виробничі фактори, а також інші відхилення від норм техніки безпеки і виробничої санітарії, запобігаючи цим ушкодженню здоров'я працівників і зводячи до мінімуму, наскільки це обґрунтовано і можливо, всі причини небезпек, притаманних виробничому середовищу.

Якщо врахувати, що управління — це свідомий вплив на об'єкт чи процес з метою одержання бажаного результату, а вплив - це функція уже організованої, чинної, працюючої системи (будь-яке підприємство якраз і є такою системою), то наведена концепція підтверджує думку: управління охороною праці підприємства — це така система організаційних заходів, за якої не повинні допускатися прояви небезпечних і шкідливих виробничих факторів. Якщо з ряду причин, об'єктивних і суб'єктивних, вони все ж утворюються, то їх можна вчасно помітити й локалізувати до того, як вони почнуть негативно впливати на стан здоров'я людини.

При визначенні конкретних дій з управління охороною праці, як су-купності заходів стосовно регулювання правових, соціально-економічних, організаційно-технічних та санітарно-гігієнічних заходів щодо забезпечення безпеки праці треба виходити з необхідності врахування людського фактора.

Напевне, важко буде спростувати думку про те, що будь-яка ідея за умови свого здійснення буде посоромленою, якщо в її основі не буде особистої зацікавленості (матеріальної чи духовної), яка і має спонукати людину до активної діяльності.

Цю умову треба адресувати перш за все керівникам, покликаним забезпечувати безпеку та нешкідливість праці. Якщо врахувати вищевикладене, то з'являється можливість визначити ту сукупність об'єктивно необхідних і раціональних дій щодо забезпечення безпеки праці, яку й треба називати ме-ханізмом управління охороною праці.

До таких дій можна було б віднести:

- контроль (перевірка) стану охорони прані, як процес одержання,
сприйняття та обробки поточної інформації про стан справ і видачі її для
ухвалення управлінського рішення;

- визначення на підставі контролю оцінки стану безпеки праці через
кількісний критерій;

- оцінку (в балах) діяльності посадових осіб відповідно до кількісних
критеріїв стану безпеки праці;

- визначення порядку стимулювання посадових осіб за успіхи та
стягнення за недоліки в роботі щодо забезпечення безпеки праці та
профілактики виробничого травматизму і профзахворювань;

- розробка, прийняття та виконання управлінських рішень.

Не можна не згадати про принципи, на яких повинен базуватися механізм управління охороною праці. Основні з них такі:

- пріоритет життя і здоров'я людини (працівника) по відношенню до
будь-яких питань виробничої діяльності підприємства;

- можлива колегіальність в обговоренні питань і особиста зацікав-
леність у прийнятті рішень та їх наслідках;

- плановий і безперервний характер процесу управління;

- гласність контролю та прийнятих за його результатами -
управлінських рішень.

Не претендуючи на абсолютність цих міркувань, але враховуючи багаторічний досвід роботи з описаним механізмом управління охороною праці, є всі підстави стверджувати, що система управління, побудована на наведеній концепції, якраз і буде тим ефективним механізмом управління, необхідність якого вимагає Закон про соціальне страхування.

Використовуючи запропонований механізм і враховуючи специфіку виробництва, будь-яке підприємство спроможне розробити нормативний документ з управління охороною праці у вигляді стандарту чи положення (5).

Однак трапляються деякі труднощі під час роботи за розглянутою методикою. Вони мають суб'єктивний характер і стосуються не тільки спеціалістів служби охорони праці підприємства, а й керівників структурних підрозділів.

По-перше, необхідно забезпечити проведення контролю стану охорони праці в структурних підрозділах чітко за графіком, затвердженим керівником підприємства. Справа ця трудомістка, і не завжди спеціалісти служби охорони праці та посадові особи підрозділів справляються з нею, на що є ряд причин, у тому числі й суб'єктивних.

По-друге, працівникам служби охорони праці підприємства треба подолати певну нерішучість при виставлянні керівникам структурних підрозділів негативних оцінок за результатами контролю, і особливо тим виробнича діяльність яких заслуговує позитивної оцінки, але які в роботі з охорони праці допускають недбалість.

По-третє, на кожній нараді, присвяченій охороні праці, працівники служби повинні публічно, в присутності керівника підприємства, називати прізвища тих посадових осіб, які, незважаючи на посади, минулі і теперішні заслуги на інших ділянках роботи, допускають хиби в роботі з безпеки праці. Подолати ці труднощі не так уже й просто. Але не зробивши цього, неможливо зміцнити авторитет служби. Навпаки, істотне знизиться результативність усієї роботи з охорони праці, в тому числі й з профілактики травматизму. В усякому