Охорона здоров'я трудящих.

Охорона здоров'я трудящих, забезпечення безпечних умов праці, попередження професійних захворювань і усунення виробничого травматизму складають постійну турботу радянської держави.

Відповідно до «Основ законодавства України», затвердженими Верховною Радою України у 1970 р., нагляд і контроль за дотриманням законодавства про працю і правил по охороні праці здійснюють державні органи й інспекції (Держмicьктехнагляд України, Державна санітарна інспекція й ін.), що не залежать у своїй діяльності від адміністрації підприємств і організацій, і профспілки, а також знаходяться в їхньому підпорядкуванні технічна і правова інспекції праці.

Відповідальність за керівництво роботою по охороні праці і техніку безпеки, проведення заходів щодо зниження і попередження виробничого травматизму і профзахворювань покладається на керівника автотранспортного підприємства. Відповідальним обличчям за охорону праці, техніку безпеки і виробничу санітарію є інженер (старший інженер) по техніці безпеки, підлеглий головному інженеру автотранспортного підприємства.

Місцевий (заводський) профспілковий комітет контролює дотримання законодавства про працю, вимог охорони праці і виробничої санітарії, дозволяє трудові суперечки. Для поліпшення роботи з охорони праці і техніку безпеки профспілкові комітети створюють на підприємствах комісії охорони праці і виділяють суспільних інспекторів по охороні праці.

Інструктаж з техніки безпеки. Робітники можуть бути допущені до роботи тільки після проходження інструктажу з техніки безпеки. Інструктаж проводиться по наступним видах вступний інструктаж при надходженні на роботу, інструктаж на робочому місці, повторний інструктаж. Вступний інструктаж проводить інженер по техніці безпеки в кабінеті (куточку) техніки безпеки, обладнаному наочними приладдя. Інструктаж на робочому місці проводить керівник виробничої ділянки, супроводжуючи його показом безпечних прийомів роботи.

Вступний інструктаж і інструктаж на робочому місці записуються в «контрольний лист», що підписується інженером по техніці безпеки, робітником, майстром і начальником чи цеху ділянки.

Для огляду автомобілів застосовують переносні безпечні електролампи напругою 36 В с запобіжними сітками, при роботі в оглядових канавах напруга не повинна перевищувати 12 В. Ручні електроінструменти (дриля, гайковерти) приєднують до мережі тільки через штепсельні розетки з контактом, що заземлює. Проводу електроінструментів підвішують, не допускаючи зіткнення їх з підлогою.

Приймають автомобіль на ходу і перевіряють гальма поза приміщенням. Для проведення регулювальних робіт при працюючому двигуні в зоні технічного обслуговування виділяють спеціальна посада, обладнана місцевим відсосом для видалення газів, що відробили.

Водіння автомобілів на території автотранспортного підприємства, у тому числі і випробування автомобілів після регулювання і ремонту, дозволяється тільки обличчям, що мають водійські /посвідчення. Рух на території й у виробничих приміщеннях регулюється встановленими дорожніми знаками. Швидкість Руху не повинна перевищувати: 10 км/год. на під'їзних коліях території і 5 км/год. у виробничих приміщеннях.

Виробнича санітарія. Однією з основних умов створення безпечної, здорової і високопродуктивної обстановки для роботи є мінімальний вплив виробничих шкiдливостей: забруднення повітряного середовища, шумів і вібрацій, ненормального теплового режиму (протяги, низька температура на робочих місцях). Під впливом виробничих шкiдливостей можуть виникнути професійні захворювання.

Для приміщень автотранспортних підприємств характерно більше забруднення повітря різними токсичними речовинами, що містяться в газах двигунів, що відробили.

Гранично припустимі концентрації окису вуглецю (отрутний газ без кольору і запаху) у повітрі робочої зони приміщень повинні бути не більш 30 мг/м3, а акролеина (отрутна безбарвна рідина з гострим дратівним запахом підгорілого олії) — 2,0 мг/м3.

Задачею виробничої санітарії і гігієни є повне чи виключення різке зменшення виробничих шкідливостей.

Автотранспортні підприємства повинні бути обладнані центральним опаленням і приточно - витяжною вентиляцією, санітарно-побутовими приміщеннями, душовими, гардеробними, умивальнями, туалетами, курильними.

Умивальні повинні мати гарячу воду, сухі рушники і миючі речовини. Поблизу від місць роботи повинні знаходитися судини з кип'яченою питною водою, обладнані кранами-фонтанчиками чи кружками.

Перша допомога при нещасливих випадках має на меті попередити в потерпілого можливі ускладнення, що загрожують його здоров'ю і життю.

Рань варто закрити пов'язкою, використовуючи індивідуальний перев'язний пакет. Роздруковувати індивідуальний пакет треба так, щоб не стосуватися руками тієї частини пов'язки, що буде накладена на рану. Не можна стосуватися рані руками, промивати і видаляти з її сторонні тіла. Перед перев'язкою треба добре вимити руки з милом.

Для припинення кровотечі якнайшвидше накладають пов'язку, що давить, чи палять. При переломах і вивихах створюють повний спокій для ушкодженої кінцівки, можна, наприклад, прибинтувати дощечки так, щоб вони захоплювали обидва суглоби, найближчі до місця перелому.

Обпалене місце звільняють від чи одягу взуття і перев'язують бинтом. При опіку кислотою уражені місця швидко обмивають великою кількістю води, водою з чи милом розчинами соди, мела (зубного порошку). Електроліт, що потрапив на шкіру, швидко витирають насухо і місце опіку нейтралізують 10%-м розчином соди, а потім промивають водою з милом.

Ознаками отруєння окисом вуглецю є головний біль, блювота, утрата свідомості, багряний, а при серйозних порушеннях кровообігу — сіро-попелястий колір шкіри. Отруєння акролеїном викликає печіння в очах, сльозотеча, кашель, при повторному впливі — нудоту, шлунково-кишковий розлад.

Потерпілого від отруєння виводять на свіже чи повітря в інше приміщення, відразу ж відкривши там кватирки, вікна, двері і забезпечивши приплив свіжого, чистого повітря. При утраті свідомості викликають лікаря, а до його приходу потерпілим дають вдихати кисень з чи подушки роблять штучне дихання.

При поразці електричним струмом потрібно швидко виключити струм. Якщо потерпілий знаходиться на висоті, то до вимикання струму вживають заходів проти можливого падіння потерпілого. Відриватися потерпілого від провідника струму (якщо поблизу немає рубильника) потрібно, взявшись за його одяг, якщо вона суха, чи вставши на гумовий коврик, суху фанеру,