дошку, сухий брезент, покладені біля потерпілого.
Якщо потерпілий знаходиться в несвідомому стані, забезпечити йому приплив свіжого повітря, розстебнути що стискує епх. одяг, дати понюхати нашатирний спирт, обляпувати водою обличчя, розтирати і зігрівати тіло. При рідкому і судорожному подиху — робити штучне дихання.
Після надання першої допомоги негайно викликають чи лікаря відправляють потерпілого в лікувальну установу.
Протипожежні заходи. Щоб не створювати умов для виникнення пожежі на автомобілі й у приміщеннях, забороняється: допускати влучення на двигун і робоче місце палива й олії; залишати в кабіні, на двигуні й у робочих місцях використані обтиральні матеріали; допускати текти в топливопроводах, баках і приладах системи харчування; тримати відкритими горловини паливних баків; чи мити протирати бензином кузов, деталі й агрегати, мити руки й одяг бензином; зберігати паливо (за винятком знаходиться в паливному баці автомобіля) і тару з-під палива і мастильних матеріалів; користатися відкритим вогнем при усуненні несправностей; підігрівати двигун відкритим полум'ям. Усі проходи і проїзди, сходи і горища автотранспортного підприємства повинні бути вільні для проходу і проїзду. Горища не можна використовувати під виробничі і складські приміщення.
Паління на території й у виробничих приміщеннях дозволяється тільки в спеціально відведених місцях. У місцях, де паління не дозволяється, вивішуються таблиці «Курити забороняється».
Широко застосовують пінні вогнегасники ОП-5, для приведення в дію яких повертають рукоятку клапана на 180°, перевертають вогнегасник нагору дном і, злегка струснувши, направляють струмінь піни у вогонь. Своєчасне виявлення загоряння і швидке повідомлення пожежної команди є головними умовами успішної боротьби з виникаючими пожежами.
Типологія систем охорони здоров'я й організаційно-правове поле медичних послуг
Оптимальне функціонування суб'єктів охорони здоров'я в поле суспільних відносин, що спираються на гуманістичні цінності і сучасні правові норми, є відповідності сутності і структури охорони здоров'я, як системи умовно відособленої, об'єктивним реаліями визначеного зовнішнього середовища, в умовах якої відбувається життєдіяльність цієї системи.
Простіше говорячи, реформована а тим більше в перспективі остаточно сформована, система охорона здоров'я в цілому, складові її суб'єкти і їхні відносини не повинні входити в протиріччя, як із загальними конституційними основами держави, так і з конституційними гарантіями прав громадян на охорону здоров'я і медичну допомогу. При виникненні і розкриття таких можливих протиріч необхідно привести систему охорони здоров'я і, зокрема, зовнішні і внутрішні форми і відносини її суб'єктів, у відповідність з основними умовами суспільного середовища. У цьому змісті, побудова потрібної моделі охорони здоров'я є процесом у високому ступені активним, а вільний розвиток такої системи стає деякою мірою регульованому процесом.
Таке правове регулювання форм і методів надання медичної допомоги і надання медичних послуг відповідно до визначених основних законодавчих норм, власне кажучи повинно відображати об'єктивну сутність і сучасний стан соціально-економічної системи, що забезпечує охорону здоров'я населення. Концептуальне окреслення такої системи, переказ їй форми, що відповідає визначеним цілям, розкриття і розуміння об'єктивної сутності – наближає становлення нової парадигма охорони здоров'я й у теж час визначає побудову адекватної моделі правових характеристик.
У залежності від правильності розуміння сучасної сутності системи охорони здоров'я вибудовується логіка її правових визначень. У свою чергу, алогічність таких визначень, зв'язана з наявністю не знятих внутрішніх протиріч системи, указує на те, що представлена сутність системи охорони здоров'я, її можливі моделі виявляються самі по собі суперечливими і нелогічними.
Розуміння сутності досліджуваної системи охорони здоров'я як однієї із соціально-економічних структур державного устрою, побудові адекватних цьому розумінню моделей, у тому числі і правовий, важно не тільки з гносеологічних позицій, але і є діючим механізмом формування самої системи. Організаційно-правове середовище активно формує структуру і визначають сутність охорони здоров'я, як системи
Пропонується наступний зміст поняття “система охорони здоров'я”: система охорони здоров'я – це система відношень що мають метою охорону здоров'я людини, а це сучасна форма в нашій державі представляється як державно-муніципальна (публічна) система охорони здоров'я Російської Федерації. За нашим переконанням, такий підхід є прогресивним кроком убік визнання і забезпечення абсолютних пріоритетів суб'єктів системи (лікаря і пацієнта). На жаль, надалі авторами правова модель системи будується й улаштовується, виходячи не із сутності відношень, а з класичного структурування системи і представляється у формі визначених рівнів (підсистем):
підсистеми охорони здоров'я федерального рівня,
підсистеми охорони здоров'я рівня суб'єктів Російської Федерації,
підсистеми охорони здоров'я рівня муніципальних утворень.
Крім того, автори відособлений виділяють і досліджують систему обов'язкового медичного страхування і діяльність приватних заснувань охорони здоров'я. На жаль, подібний методологічний підхід споконвічно представляє систему охорони здоров'я як структуровану за формою, а не по сутності і не дозволяє зняти безліч протиріч при побудові прийнятної логічно цільної правової моделі.
Як показує вивчення літературних джерел, спираючи на подібний принцип, що укладається в основі своєї структурну, формотворну сутність, будуються багато відомі типології систем охорони здоров'я.
З різноманіття форм і змісту відношень у системах охорони здоров'я пропонується взяти за основу маркетингові (ліберальні) відношення суб'єктів системи і на основі цього спробувати представити типологію і правові характеристики систем охорони здоров'я.
Такий підхід, на нашу думку, цілком закономірний і виправданий. Тим більше, що він дозволяє врахувати, зокрема, об'єктивні реалії наповнення сучасної вітчизняної системи охорони здоров'я економічними складовими. Крім того, деякою мірою забезпечує дослідження систем охорони здоров'я на основі розумного сполучення теоретичного і практичного досвіду соціальної гігієни і керування охороною здоров'я з науковими основами маркетингу, новітніми інформаційними технологіями математичного й економічного моделювання. Подібна інтеграція є одним з можливих шляхів сучасних підходів до розуміння об'єктивної сутності систем охорони здоров'я,