найбільш ефективних дій на своєму робочому місці.
Відомо, що організація заробітної плати на будь-якому підприємстві починається зі встановлення для кожної групи робітників форм оплати праці.
Зобразимо графічно поділ оплати праці за формами та системами на рисунку 2.
Відрядна форма оплати праці здійснює виплати згідно встановлених норм та розцінок, при цьому кваліфікаційний розряд робітника є підставою для виконання ним цієї роботи. Така форма оплати застосовується при наявності кількісних показників роботи (результати залежать від конкретного робітника і піддаються точному обліку). При наявності такої системи оплати повинні бути чітко обґрунтовані норми виробітку.
Відрядна форма оплати праці є більш ефективна, ніж почасова. Ефективність відрядної форми оплати праці виражається в збільшенні матеріальної зацікавленості робітника в рості продуктивності праці, покращенні використання обладнання і матеріальних ресурсів, застосування нової техніки, а також в підвищенні кваліфікації робітників і вдосконаленні нормування праці Однак відрядну форму можна використовувати для оплати праці робітників тих частин підприємства, де можна точно враховувати результати праці І нормувати працю (встановлювати норму часу чи норму виробітку робітника, необхідну для розрахунку відрядної розцінки).
Необхідно враховувати, що при відрядній оплаті праці виникає загроза зниження якості продукції чи робіт, тому не слід її використовувати на тих частинах підприємства, де немає можливості об'єктивно визначити якість і де особливо важливо зацікавити робітників в підвищенні якості продукції чи робіт. Також використання цієї форми не повинно призводити до порушень технологічних режимів, техніки безпеки, до перевитрачання сировини, матеріалів, енергії.
Розрізняють кілька видів відрядної форми оплати праці. При прямій
відрядній системі оплати праці заробіток працівника (Dmc) розраховується
перемноженням кількості виробленої продукції (v) на розцінки за одиницю
продукції(р):
Dnвc= vp (1)
Відрядні розцінки показують рівень оплати праці робітника за виробництво одиниці продукції (робіт) і можуть визначатися діленням погодинної тарифної ставки на норму виробітку або множенням погодинної тарифної ставки на норму часу виготовлення одиниці продукції.
Пряма відрядна система застосовується для робітників, які виконують основну роботу.
Непряма відрядна система оплати праці застосовується для робітників, заробіток яких не залежить від особистого виробітку (допоміжних робітників, наладчиків, ремонтників), їх праця не підлягає прямому обліку, але суттєво впливає на виробіток основних робітників.
Непряма відрядна система оплати праці визначається за формулою:
DHec= stkвн (2)
де s - погодинна тарифна ставка;
t - фактично відпрацьована кількість годин;
km- середній коефіцієнт виконання норм усіма основними робітниками, яких обслуговує допоміжний робітник.
Найбільшого поширення одержала відрядно-преміальна система оплати праці, яка складається з відрядного заробітку та премій за досягнення певних результатів і визначається за формулою:
Dвпс=pv+m (3)
де w-премії, які встановлюють в процентах від відрядного заробітку. Ця система є найбільш поширеною.
При відрядно-прогресивній системі оплати праці розцінки за продукцію, вироблену понад норму (плану) встановлюють більш високі, ніж за продукцію, вироблену в межах норми. Використання цієї системи, хоч і зацікавлює робітників в збільшенні виробітку, може привести до випередження росту середньої заробітної плати в порівнянні з ростом продуктивності праці і, відповідно, до збільшення собівартості продукції.
Відрядно-прогресивна система оплати праці визначається за формулою:
Dвпр=pno+p1n1(4)
де по - встановлені норми ;
р - відрядні розцінки;
n1 - виконання понад нормативний рівень ;
Р1 - підвищені розцінки.
Дана система оплати праці застосовується на ділянках, які називаються вузькими місцями підприємства, тобто де йде гальмування роботи всього підприємства. Якщо робота не виконана вчасно, акордний договір розривають.
Акордна система оплати праці передбачає встановлення робітникові (групі робітників) розцінок на весь комплекс робіт з визначенням кінцевого терміну його виконання. Розрахунок по заробітній платі проводиться після виконання всього об'єму робіт. Ця система вимагає підвищеного контролю якості.
Почасова оплата праці здійснюється за годинними тарифними ставками або місячними окладами, вона вимагає застосування нормованих завдана і проводиться, як правило, для керівників, спеціалістів і службовців за місячними посадовими окладами. Ця форма оплати праці передбачає три системи оплати праці: проста почасова, почасово-преміальна, окладна.
Проста почасова система оплати праці визначається:
Dnn=st (5)
де s - погодинна тарифна ставка;
t - кількість фактично відпрацьованих годин.
Почасово-преміальна система оплати праці, крім заробітку по тарифу за відпрацьований час, передбачає виплату робітникам премій за досягнення певних кількісних і якісних показників. Розмір премії встановлюють в про-центах від почасового заробітку. Почасово-преміальну систему визначають за формулою:
Dmp= st+m (6)
де т - премії.
При цьому заробіток може складатись з трьох частин:
1) почасового заробітку, що розраховується пропорційно
відпрацьованому часу, та доплат за професійну майстерність та умови
(інтенсивність) праці;
2)
додаткової оплати за виконання нормованих робіт;
3)
премії за зниження трудомісткості.
Різновидом почасово-преміальної є система оплати праці за посадовими окладами, що застосовується на підприємствах усіх галузей економіки. За цією системою оплачують працю тих працівників, робота яких має стабільний характер (комірники, вагарі, прибиральники).
Взагалі почасова оплата праці застосовується у тих випадках, коли:
1)
часта зміна змісту та послідовності операцій не дозволяє встановити
індивідуальну норму виробітку;
2)
немає необхідності заохочувати збільшення випуску продукції або
якщо воно може погіршувати якість виробів чи послуг;
3)
має місце жорстка регламентація витрат робочого часу (автоматичні та
конвейєрні лінії, апаратурні процеси).
Об'єктивний процес все більшого поширення в усіх галузях народного господарства таких виробничих умов обумовлює тенденцію поступового підвищення питомої ваги почасової оплати праці. При цьому треба врахувати, що така форма зарогбітньої плати не забезпечує достатньої напруженості та інтенсивності праці, якщо це не зумовлено самим виробничим процесом. Звідси для практики вдосконалення форм і систем оплати праці, створення нових моделей заробітньої плати є характерним намагання позбутися негативних і поєднати позитивні елементи почасової та відрядної форм оплати праці.