Зокрема це стосується поширення моделей безтарифної системи оплати праці, що базується на частковому розподілі зароблених коштів, призначених для винагородження працівників за певними категоріями. Зокрема ними можуть слугувати:
1)
кваліфікація та діловитість працівника;
2)
коефіцієнт трудової участі як узагальнена оцінка реального внеску
кожного працівника у результати колективної праці; /
3)
ступінь виконання нормованих завдань;
4)
кількість відпрацьованих годин.
У зв'язку із зростанням частки групових форм праці, а також з метою ефективного використання робочої сили на основі активізації творчого потенціалу працівників усіх категорій все більшого розвитку набувають колективні форми організації та оплати праці. Використання колективних розцінок заохочує працівників до суміщення професій, взаємозаміни та взаємодопомоги у процесі праці, практично ліквідує поділ робіт на "вигідні" та "невигідні" і, що дуже важливо, більшою мірою орієнтує на досягнення кінцевих результатів діяльності підприємства.
Звичайно ж, фонд оплати праці можна представити, як добуток середньої
заробітної плати (ЗП) та фактичної облікової чисельності (Ч):
ФОП = ЗП*Ч (7)
Отже, на показник фонду оплати праці будуть мати вплив два фактори: середня заробітна плата та облікова чисельність пресоналу. Оцінити вплив окремих факторів дозволяє індексний метод. Оцінка може бути здійснена як у відносному, так і абсолютному виразі. Визначення абсолютного приросту фонду оплати праці за рахунок зміни кожного фактора здійснюється при побудові системи показників. Так загальний абсолютний приріст ФОП визначається:
ПФОЯ = ФОПф – ФОПпл = ЗПф * Чф - ЗПт * Чпл (8)
Його можна розписати за факторами:
- зміна ФОП за рахунок зміни середньої заробітної плати:
ДФОПзп= ЗПФ * Чф – ЗПпл * Чф, (9) зміна ФОП за рахунок зміни фактичної чисельності:
Дфoпч=зп*чф-зппл*чпл,
При такому методі розкладання абсолютного приросту фонду оплати праці за факторами, буде виконуватися рівність:
ДФ0П = ДФОПзп + ДФОПЧ (11)
2.2. Характеристика нормативних матеріалів, які регулюють використання фонду оплати праці
Розміри, порядок нарахування і виплати заробітної плати регулюються чинним законодавством України, відповідними Указами і постановами, галузевими інструкціями.
В 1991 році прийнято Закон України "Про підприємства в Україні", згідно якого підприємства набули права самостійно встановлювати фонд оплати праці форми, системи і розміри оплати праці У 1992 році було прийнято Декрет Кабінету Міністрів України "Про оплату праці". В 1993 році введено в дію Закон України "Про колективні договора і угоди". В 1995 році прийнято Закон України "Про оплату праці".
На даному підприємстві використання фонду оплати праці регулюється згідно таких нормативних документів:
-
інструкції зі статистики заробітної плати;
-
колективним договором.
Згідно Інструкції, затвердженої наказом Міністерства статистики України від 11.12.95р. №323, відповідно до статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
Структура заробітної плати (витрати на оплату праці) складаються з:
1)
фонду оплати праці;
2)
фонду додаткової заробітної платив
3)
інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців).
До ФОЗП включаються:
- зарплата, нарахована за виконану роботу відповідно встановлених норм
праці за відрядними розцінками, тарифними ставками робітників та посадовими
окладами;
- суми процентних нарахувань в залежності від обсягу доходів
(прибутку);
Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантії і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
До ФДЗП входять:
-
надбавки та доплати до тарифних ставок та посадових окладів у
розмірах, передбачених чинним законодавством;
-
премії робітникам, керівникам, спеціалістам та іншим службовцям за
виробничі результати;
-
винагороди (проценти і надбавки) за вислугу років, стаж роботи
(надбавки за стаж роботи за спеціальністю на підприємстві), передбачені
чинним законодавством;
-
оплата за працю у вихідні та святкові (неробочі) дні, в понадурочний час '
за розцінками, встановленими законодавчими актами;
-
суми відшкодування втраченого заробітку внаслідок тимчасової втрати
працездатності до фактичного заробітку у випадках, коли працівник продовжує
працювати на підприємстві;
-
оплата щорічних і додаткових відпусток відповідно до законодавства,
грошових компенсацій за невикористану відпустку.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них відносять виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які проводяться понад встанолені зазначеними актами норми. Основою організації оплати праці робітників і службовців служить тарифна система. З її допомогою здійснюється державне регулювання розподілу по праці.
Регулювання ФОП здійснюється також на основі Колективного договору, прийнятого на конференції працівників БуТЕС від 1 вересня 2000 року.
Колективний договір є основою у відносинах між адміністрацією та тру-довим колективом з певними доповненнями. Він являється правовим актом, який регулює трудові і соціально-економічні відносини. Згідно колективного договору ОГТ диференціюється залежно від професії і кваліфікації працівника, складності та трудності робіт, які ним виконуються.
Для нормування праці працівників використовують галузеві, міжгалузеві та відомчі норми і нормативи праці, впроваджені в порядку, встановленому чинним законодавством.
Найменування професій встановлюється відповідно до Класифікатора професій (ДК 003-95), виданого Держстандартом України в 1995 році.
Здійснюється виплата винагороди за загальні результати роботи за під-сумками року, надбавки за безперервний стаж роботи згідно з діючими Положеннями.
Здійснюється доплата