41 Температура спалаху та поділ речовин за температурою спалаху.

Температура спалаху – це найменша температура речовини, за якої за встановленими умовами випробування над її поверхнею утворюється пара, здатна спричинити спалаху повітрі під впливом джерела запалювання, але швидкість утворення пари недостатня для підтримання стійкого горіння.

За температурою спалаху розрізняють: легкозаймисті рідини (ЛЗР) – рідини, які мають температуру спалаху, що не перевищує 610С у закритому тиглі (бензин, ацетон, етиловий спирт та ін.), горючі рідини (ГР) – рідини, які мають температуру спалаху понад 610С у закритому тиглі або 660С у відкритому тиглі (мінеральні мастила, мазут, формалін та ін.).

42 Нижня і верхня концентрація межі поширення полумя.

Нижня (НКМ) та верхня (ВКМ) концентраційні межі поширення полум'я – це мінімальний та максимальний вміст горючої речовини в однорідній суміші з окислювальним середовищем, за якого можливе поширення полум'я по суміші на будь-яку відстань від джерела запалювання.

Розрізняють також нижню (НТМ) та верхню (ВТМ) температурні межі поширення полум'я – це такі температури матеріалу (речовини), за яких його (її) насичена пара утворює в окислювальному середовищі концентрації, що дорівнюють відповідно НКМ та ВКМ.

43 Категорії приміщень за пожежовибухонебезпечністю.

Згідно з вимогами СНиП 2.09.02-05 "Виробничі споруди", а також відповідно до вимог ОНТП 24-86 пожежо-вибухопожежна небезпека виробництв, будівель та споруд оцінюється із врахуванням пожежовибухонебезпечних властивостей та кількості речовин та матеріалів, що там знаходяться. Приміщення поділяються на категорії А, Б, В, Г, Д.

Категорія А (вибухопожежонебезпечна). До цієї категорії відносяться виробництва, в яких є горючі гази, легкозаймисті рідини з температурою спалаху не більше 280С, в такій кількості, що можуть утворювати вибухонебезпечні паро- і газоповітряні суміші, при спалахуванні яких розвивається розрахунковий надлиокшвий тиск вибуху в приміщенні, що перевищує 5 кПа.

Категорія Б (вибухопожежонебезпечна) до цієї категорії відносяться виробництва, а яких є горючий пил або волокна, легкозаймисті рідини з температурою спалаху більше 280С та горючі рідини в такій кількості, що можуть утворювати вибухонебезпечні пило- або пароповітряні суміші, при спалахуванні яких розвивається розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні, що перевищує 5 кПа.

Категорія В (пожежонебезпечна) – відносяться виробництва, в яких є горючі та важкогорючі рідини, тверді горючі та важкогорючі речовини і матеріали, здатні при взаємодії з водою, киснем повітря або одне з одним лише горіти, за умовами, що приміщення, в яких вони знаходяться (використовуються) не належать до категорій А чи Б.

Категорія Г – відносяться виробництва, в яких є негорючі речовини та матеріали в гарячому, розжареному або розплавленому стані, процес обробки яких супроводжується виділенням променистого тепла, іскор, полум'я; горючі гази, рідини, тверді речовини, які спалюються або утилізуються як паливо.

Категорія Д – відносяться виробництва, в яких є негорючі речовини та матеріали в холодному стані.

44 Пожежовибухонебезпечні зони приміщень згідно ПУЕ.

Основним заходом запобігання пожеж та вибухів від електрообладнання є правильний його вибір і експлуатація, особливо у вибухо- і пожежонебезпечних приміщеннях. Згідно з Правилами улаштування електроустановок (ПУЕ), приміщення поділяються на вибухонебезпечні (В-І, В-Іа, В-Іб, В-Іг, В-ІІ, В-ІІа) і пожежонебезпечні (П-І, П-ІІ, П-ІІа, П-ІІІ) зони.

Пожежонебезпечна зона – це простір, де знаходяться або можуть знаходитися горючі речовини як при нормальному технологічному процесі, так і при можливих його порушеннях.

Клас П-І – зони приміщень, в яких застосовуються або зберігаються горючі рідини з температурою спалаху вище 610С.

Клас П-ІІ – зони приміщень, де виділяється горючий пил або волокна з нижньою концентраційною межею поширення полум'я понад 65 г/м3 об'єму повітря.

Клас П-ІІа – зони приміщень, в яких є тверді горючі речовини, що нездатні переходити в завислий стан.

Клас П-ІІІ – зони, що розташовані зовні та зовнішні установки, де застосовуються або зберігаються горючі рідини з температурою спалаху понад 610С або тверді горючі речовини.

45 Вибухонебезпечні зони приміщень згідно ПУЕ.

Основним заходом запобігання пожеж та вибухів від електрообладнання є правильний його вибір і експлуатація, особливо у вибухо- і пожежонебезпечних приміщеннях. Згідно з Правилами улаштування електроустановок (ПУЕ), приміщення поділяються на вибухонебезпечні (В-І, В-Іа, В-Іб, В-Іг, В-ІІ, В-ІІа) і пожежонебезпечні (П-І, П-ІІ, П-ІІа, П-ІІІ) зони.

Вибухонебезпечна зона – це простір, в якому можуть з'явитися вибухонебезпечні суміші.

Клас В-І – зони приміщень, в яких виділяються горючі гази і пари в такій кількості та з такими властивостями, що можуть утворювати з киснем повітря або іншими окисниками вибухонебезпечні суміші при нормальних режимах роботи.

Клас В-Іа – зони приміщень, в яких вибухонебезпечна концентрація газів і парів можлива лише внасділок аварії або несправності.

Клас В-Іб – ті ж самі зони до класу В-Іа, але:

- горючі гази мають високу нижню концентраційну межу поширення полум'я (15% і більше) та різкий запах);

- при аварії в цих зонах можливе утворення лише місцевої вибухонебезпечної концентрації, яка поширюється на об'єм більший 5% загального об'єму приміщення (зони);

- горючі гази і ЛЗР використовуються у невеликих кількостях без застосування полум'я у витяжних шафах або під витяжними зонтами.

Клас В-Іг – простір навколо зовнішніх установок, які містять горючі гази або ЛЗР.

Клас В-ІІ – зони приміщень, де можливе утворення вибухонебезпечних концентрацій пилу або волокон з повітрям чи іншими окисниками при нормальних режимах роботи.

Клас В-ІІа – зони, аналогічні класу В-ІІ, але при аваріях або несправностях.

46. Способи припинення горіння та основні вогнегасні речовини.

Горіння припиняється:

1. при охолодженні горючої речовини до температури нижчої, ніж температура її спалахування.

2. при зниження концентрації кисню в повітрі в зоні горіння.

3. при припинення