техніки, транспорту, продуктів, води й різних предметів вимірюють при положеннях перемикача під діапазонів «х1000», «х100», «х10», «х1», «0,1». Показники знімають за верхньою шкалою приладу в мР/год і множать на коефіцієнт, що відповідає положенню перемикача під діапазонів. Для проведення вимірювань зонд виймають із футляра і на ручці кріплять подовжувальну штангу. Перед проведенням вимірювань визначають величину гамма-фону. При цьому зонд повинен перебувати на висоті 0,7 – 1 м від землі й 15 – 20 м від об’єкта. При цьому зонд підносять до обстежуваного об’єкта на відстані 2 – 3 см. Перемикач ставлять у положення «х100». За клацаннями у телефонах або збільшенням показників мікроампера визначають місце максимального зараження. Встановивши зонд над цим місцем, знімають показники. Від показників приладу віднімають значення гамма-фону. Якщо гамма-фон менший за 10% допустимої зараженості то його не враховують. Якщо на другому під діапазоні показники приладу відсутні, перемикач під діапазонів послідовно встановлюють у положення «х100», «х10», «х1», «х0,1».
Для виявлення бета-випромінювань екран зонда ставлять у положення «Б» і підносять зонд на відстань 1 – 2 см від досліджуваної поверхні. Ручку перемикача під діапазонів послідовно ставлять у положення «х0,1», «х1», «х10» до відхилення стрілки мікропрепарата в межах шкали.
Збільшення показників приладу на тому самому під діапазоні, порівняно з гамма-випроміненням, свідчить про наявність бета-випромінення.
3 Оцінка радіаційної обстановки
Глобальність наслідків Чорнобильської катастрофи, яка призвела до радіоактивного забруднення великих територій, робить актуальною про-блему оцінки доз опромінювання населення, що піддалося дії іонізуючої радіації. Актуальність проблеми також зумовлена наявністю експлуатова-них АЕС і сховищ радіоактивних речовин, широким використанням дже-рел іонізуючого випромінювання (ДІВ) у промисловості, медицині та інших галузях, які є джерелами потенційного аварійного іонізуючого опроміню-вання персоналу і населення.
Ще до аварії на ЧАЕС визначення доз опромінювання населення було проблематичним завданням, що вимагало оперативного вирішення. При цьому саме рівні індивідуальних і колективних доз опромінювання є єди-ним кількісним параметром, який дозволяє всебічно оцінити радіаційну обстановку та її наслідки, тобто оцінити як безпосередньо шкоду для здо-ров'я населення, так і всі пов'язані з цим втрати (економічні, соціально-психологічні тощо).
Проблема визначення доз опромінювання полягає, перш за все, в при-ладо-метрологічному і методичному забезпеченні — як в якісному, так і в кількісному відношеннях.
Найгострішими проблеми забезпечення індивідуального дозиметрично-го контролю (ІДК) стали відразу ж після аварії на ЧАЕС. Якщо персонал певною мірою був охоплений дозиметричним контролем (оперативним ІДК зовнішнього опромінювання), то провести такий контроль для величезної кількості населення на той час було неможливо. У населених пунктах ча-сто нічим було заміряти навіть рівень зовнішнього гамма-фону, не кажучи вже про контроль внутрішнього опромінювання. Особливо складна ситуа-ція спостерігалася в 30-кілометровій зоні, коли потрібно було провести класифікацію людей за рівнями опромінювання в найкоротші терміни.
Різноманіття видів опромінювання і способів радіоактивного забруднен-ня спричинили величезні, іноді непереборні, труднощі в оцінці індивідуаль-них і колективних доз опромінювання. Нині все ще продовжується лікві-дація наслідків аварії на ЧАЕС, і тому досі потрібна достовірна й опера-тивна інформація про дози опромінювання великої кількості населення.
Понад 600 тис. осіб в Україні проживають на територіях безумовного та гарантованого відселення при обов'язковому радіаційному контролі. Про-довжується вивчення ситуації на радіоактивно забруднених територіях з населеними пунктами з аномально високими (невідповідними радіаційним показникам) рівнями опромінювання населення, про існування яких рані-ше було недостатньо даних. Для оцінки доз опромінювання населення таких регіонів потрібна систематична і своєчасна інформація. При цьому, згідно з законодавчим актом України від 2005 p., вибірковому радіаційно-му контролю підлягають і жителі територій, віднесених до четвертої зони (всього 2,4 млн жителів), тобто контрольований контингент населення збільшився ще на декілька сотень тисяч осіб.
Майже половина населення, що проживає на забруднених територіях, — це мешканці сільської місцевості, рівень опромінювання яких вищий по-рівняно з міським населенням. Такий факт пояснюється складністю про-ведення профілактичних заходів щодо радіаційного захисту з економічних причин, а також недостатньою дозиметричною інформацією і некомпактним проживанням людей.
Радіаційна обстановка, що виникла, ускладнила широке застосування дешевших розрахункових методів оцінки дозових навантажень через неод-норідність радіоактивних випадань, неповноту даних про радіаційну об-становку і реальні умови життєдіяльності населення. За таких умов необ-хідний комплексно-системний підхід до оцінок тих або інших радіаційних ситуацій. Тому цілком обґрунтованим є вдосконалення системи радіацій-ного контролю на основі широкого використання інструментальних методів і сучасного устаткування, впровадження науково обґрунтованих методич-них та інформаційних розробок і єдиної системи метрології.
Одним із наслідків Чорнобильської катастрофи стало формування широ-кого радіоактивного сліду, тривалого зовнішнього гамма-опромінення лю-дини довгоживучими радіонуклідами. Важливою особливістю радіоактив-ного забруднення навколишнього середовища є охоплення аварією, крім майданчика і персоналу атомної станції, значних площ сільськогосподар-ських угідь і населення, що проживає та проводить виробничу діяльність на радіоактивно забруднених територіях.
Інформація про індивідуальні дози зовнішнього опромінювання є підста-вою для аналізу радіаційної обстановки, розробки захисних заходів і оцін-ки наслідків опромінювання. Найефективнішим методом визначення доз опромінювання є безпосереднє їх вимірювання прямими методами за допо-могою індивідуальних дозиметрів. Нині є чимала кількість виміряних ін-дивідуальних доз жителів низки населених пунктів.
Однією з актуальних проблем оцінки наслідків Чорнобильської катастро-фи є адекватне масове визначення індивідуальних ефективних доз зовніш-нього гамма-опромінення населення і вивчення основних закономірностей їх формування у просторі та в часі.
Суттєвішою проблемою є оцінка еквівалентних доз внутрішнього опро-мінення інкорпорованими в організмі людини радіонуклідами, оскільки вміст внутрішнього опромінювання в сумарній "чорнобильській" складовій еквівалентної дози може сягати ЗО—99 %. У зв'язку з цим, основною про-блемою є оцінка доз за рахунок довгоживучих радіоізотопів Cs137 і Sr90 (у
