Оскільки інкорпорація радіонуклідів почалася з першого дня аварії, а період їх напіврозпаду і напівочищення ґрунту та продуктів харчування від ізотопів становить понад десять років, то тривалий моніторинг внутріш-нього опромінювання населення є, поза сумнівом, дуже актуальним за-вданням.

У перші роки після Чорнобильської аварії існувала проблема забезпе-чення оперативного і довготривалого радіаційного моніторингу населення в масових масштабах як у стаціонарних, так і в польових умовах з високою якістю вимірювань. Такий моніторинг використовується як при безаварій-ній експлуатації НДІ, так і у разі радіаційних аварій. Відзначимо, що ви-користання системи дозиметрії не лише при аваріях, а й при нормальній експлуатації очевидне, оскільки застосовується однакова апаратура мето-, метрологічного і кадрового забезпечення. Відмінність — лише в обсягах вимірювань, їх спрямованості та переважанні будь-яких видів дозиметрії, залежно від специфіки вирішуваних завдань.

Розглянуті проблеми доцільно вирішувати, створюючи науково й еко-номічно обґрунтовані системи дозиметричного контролю населення. Ця система складається з регіональних і об'єктових служб ІДК, й дозволяє оптимально забезпечити оперативний та довготривалий дозиметричний масовий контроль населення при високій достовірності результатів вимірю-вань. Окрім того, реалізація розробленої системи дозиметричного контро-лю населення дозволяє забезпечувати негайний масовий радіаційний мо-ніторинг у випадку великомасштабної радіаційної аварії. Це дає можливість отримувати достовірну інформацію в терміни, необхідні для використання як оперативних, так і довготривалих засобів із захисту населення при оптимальних економічних витратах.

Минуло 20 років з моменту аварії на ЧАЕС. Цікаву сучасну оцінку ви-кладено в Національній доповіді України: "На сьогодні аварійна дозиметрія в Україні, як галузь знань, досягла високого рівня розвитку, її результати визнані на світовому рівні і забезпечили інформаційну підтримку планів і дій держави в вирішенні цієї проблеми. Накопичений досвід свідчить, що роботи за оцінкою доз опромінювання населення... потребують постій-ного наукового супроводу з метою уточнення і вдосконалення методик...".

4.1 Моніторинг

4.1. Оцінка ефективності профілактичних заходів (контрзаходів), спрямованих на зниження доз внутрішнього опромінювання.

Методи проведення профілактичних заходів (ПЗ) мають два завдання:

1)

2)

У першому випадку, зазвичай, застосовують різні методи покращення радіаційної якості сільськогосподарських угідь, перепрофілювання сіль-ського господарства тощо.

Практичний інтерес становить проблема розробки методів кількісної оцінки ефективності заходів, спрямованих на зменшення споживання продуктів місцевого виробництва та покращення радіаційної і соціальної ситуацій.

Нині поширеним методом зниження доз внутрішнього опромінювання населення є організація тимчасового від'їзду людей з місць постійного проживання в регіони, де забезпечено "чистий" в радіаційному сенсі раціон харчування, що обмежує середньорічне значення добового надходження Cs137,134 до організму. Ефект заходів для зниження річної дози залежить від тривалості періоду обмежень і віку людини, що визначає інтенсивність обміну (отже, і виведення) Cs137'134 з організму.

Наведемо дані результатів вимірювання вмісту Cs137,134 у дітей із забруд-нених районів, що перебували на відпочинку в Криму. Обстеження дітей, що оздоровлювалися в таборі "Артек", відбувалося в два етапи.

Перше обстеження проведене 26 листопада 1992 р. на початку заїзду у 287 дітей, в основному з сіл і селищ міського типу Житомирської обла-сті. У 10-ти дітей зафіксовано вміст Cs137 134 у діапазоні від 7,4 до 22,2 кБк. Середній вміст в обстеженому контингенті становив 1,48 кБк, що відпові-дає середній річній дозі 0,1 мЗв.

Друге обстеження у 279 дітей проведене 27 грудня 1992 р. Найбільші визначені значення в діапазоні від 7,4 до 11,1 кБк встановлено лише у чотирьох осіб, а середній вміст становив 0,74 кБк при середній річній дозі 0,04 мЗв.

Дозова ефективність заходів, пов'язаних з вивезенням людей або просто переведенням на чисте харчування тривалістю від двох до трьох місяців, може забезпечити зниження очікуваної річної дози внутрішнього опромі-нювання лише на 10—15 % як для дітей, так і для дорослих (дещо вищий ефект для немовлят).

Розглянута ситуація є окремим випадком існуючих методів зниження доз внутрішнього опромінювання населення. У реальних умовах профілак-тичні заходи, що проводяться, є реалізацією складного комплексу рішень, що обмежують споживання населенням радіаційно забруднених продуктів харчування місцевого виробництва на тривалий час — декілька років. Лише такий підхід дозволить реально знизити дози внутрішнього опромі-нювання принаймні впродовж того ж терміну.

4.2 Населені пункти з аномально високими рівнями опромінювання.

Упродовж останніх років наявні населені пункти з аномально високими рівнями опромінювання у частини жителів, які не відповідають місцевій радіоекологічній обстановці.

Річні дози внутрішнього опромінювання вищі за 1 мЗв/год у 4—ЗО % від кількості жителів населених пунктів Рівненської, Житомирської і Київ-ської областей і зумовлені практичним згортанням контрзаходів, а отже, і вживанням продуктів харчування місцевого виробництва.

Дослідження останніх років показали виражені регіоно-специфичні чин-ники формування аномальних рівнів доз внутрішнього опромінювання на-селення радіаційно забруднених територій за рахунок уживання доступні-ших груп продуктів із різних джерел надходження. Отже, всі обстежені з використанням спектрометра випромінювання людини (СВЛ) населені пункти (НП) можна умовно поділити на три групи:

1-

2-

3-

Очевидно, що достовірну картину формування