Уражальна дія ядерного вибуху залежить від по-тужності боєприпасу, виду вибуху (наземний, підзем-ний, повітряний, підводний, висотний), типу ядерного заряду. Потужність ядерного боєприпасу характеризу-ється тротиловим еквівалентом, тобто масою тротилу, енергія вибуху якого еквівалентна енергії вибуху да-ного ядерного боєприпасу, і вимірюється у тоннах.

Уражальні чинники ядерного вибуху — це ударна хвиля, світлове випромінювання і проникаюча радіація.

Ударна хвиля — це поширення стиснутого повітря в усі боки від центра вибуху з надзвуковою швидкістю. Вражальна дія ударної хвилі характеризується величиною надлишкового тиску. Надлишковий тиск — це різниця між максимальним тиском у фронті ударної хвилі і нормальним атмосферним тиском перед фронтом хвилі.

Світлове випромінювання — це потік променевої енергії, що включає фіолетові, видимі та інфрачервоні промені. Джерелом світлового випромінювання є місце вибуху, що світиться. Тривалість світлового випромі-нювання — 10—12 секунд.

Проникаюча радіація — потік гамма-випроміню-вання і нейтронів, що випускаються із зони і хмари ядерного вибуху. Час дії проникаючої радіації — 15— 20 с, а потім хмара піднімається на висоту 2—3 км, де гамма-нейтронне випромінювання поглинається то-вщею повітря і практично не досягає поверхні землі.

Доза випромінювання — це кількість енергії іоні-зуючих випромінювань, поглинутих одиницею маси опромінюваного середовища. Розрізняють експозицій-ну, поглинуту та еквівалентну дозу випромінювання.

Експозиційна доза — це доза випромінювання у повітрі. Вона характеризує потенційну небезпеку іоні-зуючих випромінювань при загальному і рівномірному опроміненні тіла людини.

Впливу радіоактивного зараження може зазнавати не тільки район, що прилягає до місця вибуху, а й місцевість, віддалена на десятки і сотні кілометрів. При цьому на великих площах протягом тривалого часу існує зараження, що становить загрозу для людей і тварин. На радіоактивне забрудненій місцевості дже-релами радіоактивного забруднення є: осколки (про-дукти) поділу ядерної речовини; радіоактивність, що виникає у ґрунті та інших матеріалах; нерозділена частина ядерного заряду. Під час вибуху ядерного боєприпасу радіоактивні продукти піднімаються разом із хмарою вибуху, змішуються з частинками ґрунту, під дією висотних вітрів переміщуються на великі відстані, випадають, заражаючи місцевість, і утворю-ють так званий слід радіоактивної хмари. Слід радіо-активної хмари має форму еліпса й умовно ділиться на чотири зони зараження: помірного, сильного, небезпечно і надзвичайно небезпечного.

Електромагнітний імпульс (ЕМІ) — це потужне електромагнітне поле, що виникає під час ядерного вибуху й існує короткий час. Уражальна дія ЕМІ обумовлена виникненням електричних напруг і струмів великої величини у дротах і кабелях повітряних ліній зв'язку, сигналізації, електропередач, в антенах радіо-станцій.

Нейтронна зброя — це різновид ядерної зброї; її основним уражальним чинником є проникаюча радіа-ція. Боєприпаси з потужним виходом нейтронного по-току у складі проникаючої радіації прийнято називати нейтронними. До заряду нейтронного боєприпасу, крім атомного запалу, входять важкі ізотопи водню — дей-терій і тритій. Коли підривають атомний запал, роз-виваються високий тиск і висока температура, що створює умови, необхідні для протікання термоядерних реакцій синтезу дейтерію і тритію. Основна частка енергії, що вивільняється під час реакції, передається нейтронам, які виходять назовні у вигляді смертоносної радіації.

За вражальною дією на людей вибух нейтронного боєприпасу потужністю 1 кт (кілотонна) еквівалентний вибуху сучасного тактичного атомного боєприпасу по-тужністю 10—12 кт.

Список використаних джерел:

Хижняк М.І., Нагорна А.М. Здоров’я людини та екологія – К.: Здоров’я, 1995.

Волович В.Г. Людина в екстремальних умовах природного середовища – М.: Думка, 1983.

Лапін В.М. Безпека життєдіяльності людини. – К.: Знання; Львів: ЛБК НБУ, 1998