Аналіз, прогнозування, профілактика травматизму та професійних захворювань на виробництві

Травмою називається пошкодження анатомічної цілісності тканин і органів тіла або порушення нормальних функ-ціональних процесів, що протікають у них, які виникають при раптовій дії на організм людини яких-небудь зовнішніх фак-торів.

Виробнича травма - це травма, одержана працівником на виробництві при недотриманні вимог безпеки праці або неправильній організації праці.

Виробничий травматизм - це явище, що характеризується сукупністю виробничих травм. Обставини, при яких людина отримує травму, називаються нещасним випадком.

Для успішної боротьби з виробничим травматизмом і професійними захворюваннями важливо правильно визначити їх причини. При цьому причин, як правило, буває декілька і найважчим при розслідуванні є завдання визначення головної з них.

Найчастішими травмами на підприємствах споживчої кооперації є порізи, відриви фаланги пальців, забиті місця від удару, опіки, електротравми тощо. При цьому нещасні випадки, никають в основному з технічних і організаційних причин.

Технічні причини обумовлюються недосконалістю технологічних процесів, несправністю обладнання й інструментів, відсутністю охоронних захисних пристроїв, несправністю засо-бів захисту від ушкодження електричним струмом.

Організаційні причини обумовлюються незадовільною організацією виробництва:*

проведенням робіт без індивідуальних засобів захисту або із засобами захисту, що не відповідають характеру роботи, яка виконується;*

допуском робітників, які не пройшли навчання до експлуатації обладнання;*

несвоєчасним і неякісним інструктажем працівників;*

незадовільною організацією та утриманням робочого місця;*

порушенням виробничої дисципліни.

Вивчення й аналіз причин травматизму на підприємствах споживчої кооперації показує, що за рахунок покращання орга-нізації виробництва, посилення інженерно-технічного нагляду за безпечним проведенням робіт, а також посилення контролю з боку профспілок нещасні випадки можуть бути зведені до мінімуму.

Методи аналізу виробничого травматизму

Найпоширенішими методами аналізу виробничого травматизму є: статистичний, топографічний і монографічний.

Статистичний метод аналізу виробничого травма-тизму базується на нещасних випадках і професійних захво-рюваннях, які трапилися, і дає можливість зробити оперативні висновки для їх запобігання. Як і будь-яке інше статистичне дослідження, цей метод вимагає детального вивчення первинних матеріалів (актів за формою Н-1, звітів про травматизм і професійні захворювання). Він дає можливість виявити на підприємстві несприятливі з точки зору техніки безпеки технологічні процеси, ділянки роботи та обладнання.

При проведенні статистичного методу аналізу травматизму на підприємствах споживчої кооперації доцільно нещасні випадки групувати за такими показниками:*

причини нещасних випадків;*

розподілення травм за характером дії на організм потерпілого; *

розподілення травм за часом виникнення; *

розподілення травм за статтею;*

розподілення травм за стажем роботи і професією потерпілого;*

заходи, що вжила адміністрація для усунення причин, які викликали виникнення нещасних випадків тощо.

Даний аналіз може проводитися за короткий (місяць, квартал, рік) та більш тривалий періоди роботи підприємства і дає змогу виявити окремі закономірності причин травматизму, а також виявити недоліки і помилки у профілактичній роботі.

Топографічний метод застосовується при вивченні при-чин нещасних випадків на місці їх виникнення. Він дає мож-ливість виявити місця на виробництві, де найчастіше виникають нещасні випадки. Суть проведення аналізу цим методом полягає в тому, що регулярно на плані цеху, складу, торговельного залу та інших місць, де умовно позначено все обладнання, робочі і місця і проходи, позначаються місця, де трапилися нещасні випадки.

Одержані дані дають змогу адміністрації підприємства разом із профспілковою організацією провести додаткове ціле-направлене обстеження місця, де повторно трапилися нещасні випадки, і розробити ефективні організаційно-технічні заходи щодо запобігання виробничого травматизму.

Монографічний метод базується на детальному дослі-дженні вибраного об'єкта в сукупності з усією виробничою обстановкою. При цьому повинна звертатися увага на особливості технології, небезпечні моменти виробництва, санітари гігієнічні умови праці тощо. Даний метод вимагає детального аналізу причин аварій і нещасних випадків, що трапилися на аналогічних виробництвах. Це дає змогу виявити потенційну небезпечність і шкідливість на діючих виробництвах і таких, що проектуються, щоб повністю виключити на них нещасні випадки і професійні захворювання. Монографічний метод дослідження дає можливість повніше виявити напрями ефективного попередження й усунення травматизму і професійних захворювань.

Показники виробничого травматизму Виробничий травматизм - це важливий показник діяльності підприємства. Зрозуміло, що абсолютна кількість нещасних випадків не дає повного уявлення про рівень і динаміку травматизму на підприємстві, оскільки кількість працівників на них різна.

Через це на практиці при аналізі травматизму корис-туються відносними показниками (коефіцієнтом частоти Кч, коефіцієнтом тяжкості травматизму Кт і показниками непра-цездатності Пн).

Коефіцієнт частоти - це кількість потерпілих при нещасних випадках, віднесених на 1000 працівників:

Кч = х 1000,

де Н - кількість потерпілих при нещасних випадках за звітний період;

Р - середньообліковий склад працівників за той самий період.

Однак коефіцієнт частоти не дає можливості оцінити травматизм на підприємстві, оскільки не враховує тяжкості травм.

Наприклад, на двох підприємствах коефіцієнт частоти однаковий, але на першому із них більшість випадків має легкий наслідок, а на другому - всі випадки тяжкі. Тому при аналізі нещасних випадків розраховують коефіцієнт тяжкості травматизму.

Коефіцієнт тяжкості травматизму - це середня тривалість непрацездатності Д, що припадає на одного потерпілого при нещасних випадках за звітний період:

Коефіцієнти частоти і тяжкості травматизму, а також показник непрацездатності використовують для об'єктивної оцінки стану виробничого травматизму за визначений період і для порівняння його з виробничим травматизмом на інших підприємствах споживчої кооперації.

Звітні дані підприємств про рівень виробничого трав-матизму і професійних захворювань дають змогу вищестоящим господарським і профспілковим організаціям визначити заходи щодо підвищення безпеки і покращання умов праці.

До таких заходів належать:*

виділення підприємством додаткових фондів на заміну технологічного обладнання;*

доручення проектним організаціям з розробки проектів реконструкції цехів або підприємства в цілому;*

вирішення питання про закриття того чи іншого вироб-ництва, цеху, підприємства при незадовільних умовах праці тощо.

Заходи щодо