РІВНІ СИСТЕМИ «ЛЮДИНА - ЖИТТЄВЕ СЕРЕДОВИЩЕ»

Суб'єктом системи «людина — життєве середовище» може бути як окрема людина, так і будь-яка спільнота, членом якої є ця людина. Соціальні спільноти в свою чергу можуть бути складовими частинами інших спільнот, ті, в свою чергу, входять до ще більших.

Оскільки будь-яка соціальна група чи людина, яка в одному разі є суб'єктом системи, іншим разом є лише складовою частиною іншого суб'єкта іншої системи, а той, в свою чергу, входить до суб'єкта більш високого рівня, то існують системи «людина — життєве середовище» різного рівня.

Для систем різного рівня різними є не лише суб'єкт, а й об'єкт — життєве середовище, оскільки межі його визначаються тим, де перебува-ють або можуть перебувати в даний час члени соціальної спільноти — суб'єкта системи. Від рівня системи «людина — життєве середовище» залежить також віднесення небезпеки до відповідної категорії — вража-ючий фактор, небезпечна ситуація чи джерело небезпеки

Для окремої людини, тобто коли ми говоримо про систему «людина — життєве середовище» з однією особою, всі інші люди та будь-які спіль-ноти є елементами життєвого середовища, а саме соціального середо-вища.

Для глобальної системи «людина — життєве середовище» всі люди є складовими загальнолюдської спільноти, а життєве середовище скла-дається з природного — Землі та космічного простору, що оточує її, та техногенного середовища, створеного людством за всю історію його існування.

Для систем будь-якого іншого рівня завжди необхідно визначити, які люди і спільноти є внутрішніми складовими тієї спільноти, для якої розглядається система «людина — життєве середовище», а які є елемента-ми соціального середовища, що оточує цю спільноту.

Соціальна спільнота будь-якого рівня має властивості, притаманні лише їй, і які відсутні або присутні неповною мірою у спільнот іншого.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТРУДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Будь-яка трудова діяльність характеризується двома взаємопов'яза-ними елементами: фізичний (механічний) — визначається роботою м'язів; психічний — визначається участю органів чуття, пам'яті, мислення, емоцій, вольової активності.

Частка фізичної і психічної складових у різних видах трудової діяль-ності неоднакова: під час фізичної праці переважає *м'язова діяльність; під час розумової активізуються * процеси мислення. Але жоден з видів праці не відбувається без регулювання центральної нервової системи. Вивчення трудової діяльності людини і впливу її на організм людини передбачає, насамперед, характеристику фізіології праці:

фізичні, нервово-психологічні, розумові, емоціональні перенавантаження;

ритм і темп роботи;

монотонність праці;

обсяг сприймання і переробки інформації;

біомеханічні та антропометричні дані.

Це дає змогу визначити + ступінь і характер навантаження органі-зму під час роботи, + відповідність робочого місця і засобів праці анатомо-фізіологічним особливостям людини і + розв'язати цілу низку практичних питань: * раціональні режими праці і відпочинку, * орган-ізація робочого місця, * проведення професійного добору та проф-орієнтації тощо. Психологічні особливості людини

Людина як жива істота має дві найхарактерніші складові: організм психіку.

Психіка – це властивість нервової системи.

Нервова система - це сукупність структур в організмі, яка об'єднує діяльність усіх органів і систем і забезпечує функціонування організму як єдиного цілого в його постійній взаємодії із зовнішнім середовищем.

сприймає зовнішнє і внутрішнє подразнення

аналізує, відбирає і перетворює сприйняту інформацію

координує функції організму

Безумовні рефлекси — це стереотипи поведінки, набуті людиною у постійних умовах зовнішнього середовища, які формувалися в процесі всієї попередньої історії розвитку і передаються у спадковість.

Умовні рефлекси — це поведінка, яку набувають у результаті на-вчання або у разі дій, які часто повторюються, особливо якщо по-слідовність їх виконання довго залишається незмінною. Це дозволяє виконувати ці дії в напівавтоматичному режимі. Такі дії називають динамічним стереотипом.

Психіка — це здатність мозку відображати об'єктивну дійсність у формі відчуттів, уявлень, думок та інших суб'єктивних образів об'єктивного світу. Психіка людини проявляється у таких трьох видах психічних явищ: психічні процеси, психічні стани, психічні вла-стивості.

Темперамент — це риса, яка визначає нашу індивідуальність.

Інтелект (глузд, розум, розсудливість у загальному розумінні — це мислительні здібності людини.

Відповідальність — це поняття, яке відбиває об'єктивний, кон-кретно-історичний характер взаємин між особистістю, колекти-вом, суспільством з погляду свідомого здійснення висунутих взаєм-них вимог. Відповідальність визначає ставлення людини до обов'язку і до наслідків своєї поведінки.

Характер — це сталі риси особистості, що формуються і прояв-ляються в її діяльності і спілкуванні та зумовлюють типові для неї способи поведінки. Характер є сукупністю певних рис особистості.

Якості людини — це ті її властивості, які виявляються по-різному залежно від умов, ситуацій.

Здібності — це психофізіологічні властивості людини, які реалізу-ють функції відображення існуючого світу і регуляції поведінки: відчут-тя, сприйняття, пам'ять, увага, мислення, психомоторика (рухи, довільні реакції, дії, увага).

Природні можливості розвитку здібностей кожної людини нази-вають задатками.

Відчуття — це основа знань людини про навколишній світ, це відображення властивостей предметів, що виникають у людини при безпосередній дії їх на її органи чуття.

Сприйняття — це відображення у свідомості людини предметів, як цілісних образів при їхній безпосередній дії на органи чуття.

Пам'ять — це здатність людини фіксувати, зберігати і відтворю-вати інформацію, досвід (знання, навички, вміння, звички). Людська пам'ять утримує два види інформації: генетичну (видову) та набуту (прижиттєву).

Мислення — це найвища форма відображення реальності та свідомої цілеспрямованої діяльності людини, що направлена на опосередку-вання, абстрактне узагальнене пізнання явищ навколишнього світу, суті цих явищ і зв'язків між явищами. Найважливіше значення в процесі мислення мають слова, мова, аналізатори.

Увага — це спрямованість та зосередженість у свідомості на об'єктах або