розміру об'єкта розпізнавання, але і від контрасту об'єкта з фоном та харак-теристики фону. Найбільша нормована освітленість складає 5000 лк (розряд Іа), а найменша – 30 лк (розряд УПІв).
Нормована освітленість робочого місця складає 750 лк; площа приміщення – 30 м2; коефіцієнт запасу, що враховує зниження освітленості в результаті забруднення та старіння ламп – 1,5; коефіцієнт нерівномірності освітлення – 1,1; кількість світильників – 5; кількість ламп у світильнику – 1. Коефіцієнт використання світлового потоку складає 22. Світловий потік складає 337,5.
Таким чином, Е = Ф / S = 337,5 / 30 = 11,25.
4. ПІЛЬГИ ТА КОМПЕНСАЦІЇ ЗА ВАЖКУ РОБОТУ ТА РОБОТУ В ШКІДЛИВИХ УМОВАХ
Працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.
У разі роз'їзного характеру роботи працівникові виплачується грошова компенсація на придбання лікувально-профілактичного харчування, молока або рівноцінних йому харчових продуктів на умовах, передбачених колективним договором.
Роботодавець може за свої кошти додатково встановлювати за колективним договором (угодою, трудовим договором) працівникові пільги і компенсації, не передбачені законодавством.
Протягом дії укладеного з працівником трудового договору роботодавець повинен, не пізніш як за 2 місяці, письмово інформувати працівника про зміни виробничих умов та розмірів пільг і компенсацій, з урахуванням тих, що надаються йому додатково.
5. ВИМІРЮВАННЯ СВІТЛОТЕХНІЧНИХ ПАРАМЕТРІВ
При вимірюванні світлотехнічних параметрів використовують методи світлового потоку (коефіцієнта використання), точковий та питомої потужності.
Метод світлового потоку призначений для розрахунку загального рівномірного освітлення горизонтальних поверхонь. Цей метод дозволяє врахувати як прямий світловий потік, так і відбитий від стін та стелі. Світловий потік лампи Ф визначають за формулою Фл = ESk3Z/Nn, де Е – нормована освітленість, лк; S – площа освітлюваного приміщення, м2; k3 – коефіцієнт запасу, що враховує зниження освітленості в результаті за-бруднення та старіння ламп (ka= 1,3–1,8); Z – коефіцієнт нерівномірності освітлення (Z = 1,1 –1,15); N – кількість світильників; n – кількість ламп у світильнику; – коефіцієнт використання світлового потоку.
Коефіцієнт визначається за світлотехнічними таблицями залежно від показника приміщення і, коефіцієнтів відбиття стін та стелі. Показник приміщення і знаходять за формулою: i = ab / hp{a+b), де а і b – довжина і ширина приміщення, м; h – висота світильника над робочою поверхнею, м.
Порахувавши світловий потік лампи Фл, за таблицею вибирають найближчу стандартну лампу і визначають електричну потужність всієї освітлювальної установки.
Точковий метод призначений для розрахунку локалізованого та комбінованого освітлення, а також освітлення похилих площин. В основу точкового методу покладено рівняння: E = Iacosб/r2, де Ia – сила світла в напрямку від джерела на задану точку робочої поверхні, cosб – кут падіння світлових променів, тобто кут між променем та перпендикуляром до освітлюваної поверхні; г – відстань від світильника до заданої точки.
Для практичного використання в формулу підставляють коефіцієнт запасу k3 та значення r=hp/cosб, тоді Е = Іа cos3б / k3 hp2.
Величини сили світла Іа наводяться в світлотехнічних довідниках. Метод питомої потужності вважається найбільш простим, однак і найменш точним, тому його застосовують лише при наближених розрахунках. Цей метод дозволяє визначити потужність кожного світильника (лампи) Рсв, Вт для створення в приміщенні нормованої освітленості Рсв = pS/N, де р – питома потужність, Вт/м2 (приймається за довідниками для приміщень даної галузі); S – площа приміщення, м2; N – кількість світильників у приміщенні.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Бедрій Я. I., Джигирей В. С, Кидасюк А. І. та ін. Охорона праці: Навчальний посібник. – Львів: ПТВФ «Афіша», 1997. – 258 с.
Гогіташвілі Г. Г. Охорона праці на підприємствах промисловості будівельних матеріалів: Навч. посібник. – К.: ІСДО, 1993. – 252 с
Денисенко Г. Ф. Охрана труда: Учебное пособие. – М.: Высш. шк., 1985. – 319 с.
Законодавство України про охорону праці. У 4–х томах. – К.: Основа, 1995.
Купчик Т. И., Гандзюк М.П., Степанець І.Ф. та ін. Основи охорони праці. – К.: Основа, 2000. – 416 с.
Науково–практичний коментар до Закону України «Про охорону праці». – К.: Основа, 1997. –328 с.
Сулла М. Б. Охрана труда: Пособие для студентов. – М.: Просвещение, 1989. – 272 с.
Трахтенберг I. М., Коршун М. М., Чебанова О. В. Гігієна праці та виробнича санітарія. – К., 1997. – 464 с.