Основна маса диоксиду вуглецю утворюється при спалюванні викопного палива (вугілля, нафти, природного газу тощо), використання якого кожного року зростає. У результаті з кінця XIX століття (яким завершується так звана доіндустріальна епоха) дотепер концентрація цього газу в атмосфері зросла з 240 млн-1 до 354 млн-1. Нині щорічні викиди CO, в атмосферу у світі становлять приблизно 25 млрд. тонн, причому основний «внесок» (біля 45% від загальної кількості викидів) дають промислове розвинені країни.

Поступове збільшення в атмосфері вмісту метану (у середньому на 1% за рік) пов'язане з розвитком інтенсивного рисосіяння, тваринництва, спалювання біомаси тощо.

Збільшення вмісту в атмосфері оксиду азоту (приблизно 0 3% за рік) пояснюється в основному розширенням виробництва та застосуванням азотних добрив у сільському господарстві.

З кінця 50-х років у промисловому виробництві широко застосовуються фреони (хлорофторовуглеводні). Зараз викиди їх до атмосфери сягають 1,4 млн. тонн за рік з тенденцією щорічного збільшення викидів на 4%. Досліджено, що останнім часом найбільш стрімко зріс вміст фреонів у атмосфері. А це досить тривожний симптом, оскільки, кожний з парникових газів по-різному впливає на зростання парникового ефекту через особливості самої молекули газу. Так, обчислено, що вплив 1 молекули метану у 25 разів інтенсивніший, ніж 1 молекули СО2, а молекула фреону активніша в 11 тис. разів. Тому швидкий ріст в атмосфері концентрації метану та фреонів більш небезпечніший, ніж збільшення вмісту вуглекислого газу.

Підвищення концентрації парникових газів в атмосфері спричинило підвищення середньої глобальної температури повітря порівняно з доіндустріальним періодом на 0.5-0.6 °С. До початку 2003 року це підвищення буде становити вже 1.2 °С, а до 2025 року може сягнути 2.2-2.5 °С. Все це може мати як позитивні, так і негативні наслідки щодо екології біосфери Землі.

Найбільш серйозним наслідком глобального потепління клімату буде підвищення рівня Світового океану в результаті сходу материкових та гірських льодовиків, морської криги, теплового розширення вод океану тощо.

Підняття рівня океану, навіть незначне, може мати досить значні негативні екологічні та соціально-економічні наслідки: будуть затоплені приморські рівнини, посиляться абразійні процеси, погіршиться водопостачання прибережних районів. Підраховано, що при підвищенні рівня океану на 1 м буде затоплено 20% території Бангладеш, сільськогосподарські землі Єгипту, деякі великі міста Китаю. У цілому, наслідки будуть відчутними на площі приблизно 5 млн. км2, що становить всього біля 3% площі суші, але на цих територіях зосереджена третина земель, які обробляються.

Глобальне потепління клімату викличе серйозні зміни екологічних умов у тундрі, у зонах «вічної мерзлоти»: збільшиться сезонне відтанення ґрунту, що поставить під загрозу дороги, будівлі, комунікації; активізуються процеси термокарсту та заболочування, погіршиться стан лісових . масивів на вічній мерзлоті тощо.

Порушення озонового екрану. Поряд з видимим світлом Сонце випромінює також ультрафіолетові хвилі. Ультрафіолетове випромінювання схоже на світлове, але довжина його хвиль дещо коротша (0.1-0.01 мкм). Ці промені невидимі, але мають більшу енергію, ніж видимі. Проникаючи крізь атмосферу та поглинаючись тканинами живих організмів, вони руйнують молекули білків, ДНК, РНК. Якби все ультрафіолетове проміння потрапляло на Землю, то життя на ній було б неможливим. Навіть незначна частина цих променів (1%) викликає загар шкіри та призводить до виникнення значної кількості її ракових захворювань.

Ми надійно захищені від агресивного впливу ультрафіолетового опромінення, оскільки більша його частина (99%) поглинається шаром озону у стратосфері на висоті 25-40 км від поверхні Землі. Цей шар отримав назву озонового екрану.

Озон, який утворюється у стратосфері є продуктом дії ультрафіолетових променів на молекули кисню (O2). У результаті деякі з них розпадаються на вільні атоми, а ті у свою чергу можуть приєднуватися до інших молекул кисню з утворенням озону (O3). Весь кисень не перетворюється в озон, тому що вільні атоми кисню реагують з молекулами озону і дають дві молекули кисню. Таким чином, вміст озону у стратосфері непостійний. Це є рівновагою між зазначеними двома реакціями. Але вчені у 1970 році встановили, що атоми хлору каталізують процес розкладу озону. Тобто надходження в атмосферу хлору та хлорфторвуглеводнів (ХФВ) буде порушувати цю рівновагу у бік зменшення кількості озону. Хлорофторовуглеводні, які застосовуються у холодильниках, аерозолях, для очищення різних виробів, є переносниками атомів фтору і хлору у стратосферу. Рівень вмісту хлору у стратосфері нині у 2-2.5 рази вищий, ніж у 1970 році.

Якщо ХФВ будуть надходити до стратосфери у такій же кількості як у 90-х роках, то за наступні 70 років озоновий шар втратить ще 3%, а якщо викиди подвояться, то це зруйнує ще 12% озонового шару. Станції, які реєструють товщину озонового шару в Антарктиді, встановили, що за весну 1992 року втрати озону над цим регіоном у середньому становили 30-40%, а на деяких висотах сягали 95%. Якщо над Антарктидою утвориться озонова дірка, то наслідки будуть досить серйозними: значні втрати морського фіто- та зоопланктону, що, у свою чергу, буде мати негативні наслідки для китів, пінгвінів та інших морських тварин, оскільки фітопланктон — основа майже всіх харчових ланцюгів цього регіону. Підвищення інтенсивності ультрафіолетового опромінення також послаблює імунну систему людини, викликає катаракту та рак шкіри.

2. Виживання людини в екстремальних умовах

Згідно з Законом «Про цивільну оборону України» «громадяни України мають право на захист свого життя і здоров'я від наслідків аварій, катастроф, значних пожеж, стихійного лиха і вимагати від Уряду України, інших органів державної виконавчої влади, адміністрації підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання гарантій