Головною складовою частиною атмосфери є азот (78,09%). Атмосферний азот для біологічних процесів має порівняно невеличке значення, тому що більшістю рослин безпосередньо не засвоюється й у круговорот утягується в малих кількостях. Він має важливе значення як інертний розріджувач кисню повітря. При дуже високому парціальному тиску азот робить наркотичний вплив.

У атмосфері завжди присутні інертні гази (аргон, неон, гелій, криптон, ксенон), що не роблять біологічного впливу на людину. У повітрі також зустрічаються радон і його ізотопи, проте концентрація їх настільки незначна і період піврозпаду так малий, що вони не роблять несприятливої дії на людину.

У повітрі завжди є присутнім озон, концентрація якого в земної поверхні в середньому складає 10~б%. Озон утвориться у верхніх прошарках атмосфери з атомарного кисню в результаті фотохімічної реакції під впливом сонячної радіації, що викликає дисоціацію молекул кисню. Якби цей газ зосередити в поверхні Землі, то він утворив бу плівку лише в 2-4 мм товщиною (мінімум- у районі екватора, максимум - у полюсів). Проте і ця плівка надійно захищає нас, майже цілком поглинаючи небезпечні ультрафіолетові промені.

Озон - активний газ і може пагано діяти на людину. Звичайно його концентрація в нижній атмосфері незначна і він не робить шкідливого впливу на людину. Великі кількості озону утворяться в значних містах з інтенсивним прямуванням автотранспорту в результаті фотохімічних перетворень вихлопних газів автомашин.

У атмосфері утримується ~0,03% СО2, або 2,3*1012 т. Джерелом надходження вуглекислого газу в атмосферу є вулканічні гази, гарячі ключі, дихання людини, тваринною, рослин і, нарешті, сжигання людиною корисних копалин. Сжигання палива вносить щорічно в атмосферу не менше 1 * 1010 т вуглекислоти. Приблизно 1*1011 т СО2 безупинно знаходиться в обмінному стані між атмосферою й океаном.

У океані майже в 60 разів більше вуглекислоти (1,3*1014 т), чим в атмосфері. Внаслідок того що СО2 краще розчиняється в холодній воді, тобто у воді високих широт, океан діє як насос, переважно поглинаючи вуглекислоту в холодних областях океану і «видуваючи» її в атмосферу в тропіках, тому тиск С02 тут декілька вище, чим у високих широтах. У тропіках з'єднання вуглекислого газу - бікарбонат кальцію й ін. руйнуються при участі організмів. У результаті цього глобального механізму в біосфері завжди переважали процеси, спрямовані на вичерпання вуглекислоти з атмосфери.

Вуглекислий газ безупинно споживається зеленими рослинами в процесі фотосинтезу. Зелені рослини щорічно витягають з атмосфери 16*1010 т вуглекислоти.

Систематичні спостереження за утриманням вуглекислого газу в атмосфері показують його наростання за останні десятиліття. Тим часом добре відомо, що вуглекислий газ діє в атмосфері, як скло в оранжереї: він пропускає сонячну радіацію і не пропускає обернено інфрачервоне (теплове) випромінювання Землі і тим самим створює так називаний тепличний ефект.

У середньому міське повітря має на 0,01-0,02% СО2 більше, чим поза містом. Утримання вуглекислого газу в повітрі житлових помешкань не повинно перевищувати 0,1%. У високих концентраціях С02 має наркотичну дію.

У атмосфері утримується незначна кількість вільного водню (0,0001% по числу атомів).

Кожний кубічний сантиметр повітря, яким ми дихаємо в місті, містить від 10 до 100 тис. дрібних часток, у горах і сільській місцевості - біля 5 тис., над океаном - ще менше. Тому що аерозольні частки малі, кожну з них окремо ми не бачимо, але при великій концентрації вони спостерігаються добре.

У атмосферному повітрі утримуються й інші домішки. Частина цих домішок природного походження (наприклад, космічна, вулканічна і грунтова пилюка, дим лісових пожеж, кристалики морських солей, що утворяться при висиханні брызг морської води, і т.д.).

Поряд із різноманітними газоподібними і пилевидними домішками в повітрі утримуються мікроорганізми (бактерії, цвілеві грибки, суперечки).

Під дією земного радіоактивного випромінювання і космічних променів в атмосфері утворяться іони. У однім кубічному сантиметрі повітря їх може утримуватися від декількох сотень до декількох десятків тисяч. Легкі іони з негативним зарядом роблять позитивний вплив на організм. Штучно іонізоване повітря покращує обмін речовин, апетит тварин і засвоюваність кормів, сприяє росту і розвитку молодняку, підвищує продуктивність і усталеність до захворювань.

Шкідливі речовини, що потрапили в організм людини спричинюють порушення здоров'я лише в тому випадку, коли їхня кількість в повітрі перевищує граничну для кожної речовини величину. Під гранично допустимою концентрацією (ГДК) шкідливих речовин в повітрі робочої зони розуміють таку концентрацію, яка при щоденній (крім вихідних днів) роботі протягом 8 годин чи іншої тривалості (але не більше 40 годин на тиждень) за час всього трудового стажу не може викликати професійних захворювань або розладів у стані здоров'я, що визначаються сучасними методами як у процесі праці, так і у віддалені строки життя теперішнього і наступних поколінь.

За величиною ГДК в повітрі робочої зони шкідливі речовини поділяються на чотири класи небезпеки (ГОСТ 12.1.007-76):—

1-й — речовини надзвичайно небезпечні, ГДК менше 0,1 мг/м3 (свинець, ртуть, озон);—

2-й — речовини високонебезпечні, ГДК 0,1...1,0 мг/м3 (кислоти сірчана та соляна, хлор, фенол, їдкі луги);—

3-й — речовини помірно небезпечні, ГДК 1,1.-10,0 мг/м3 (вінілацетат, толуол, ксилол, спирт метиловий);—

4-й — речовини малонебезпечні, ГДК більше