Важливе значення серед факторів, які зумовлюють вироб-ничий травматизм, мають попередні нещасні випадки, пси-хофізіологічний стан потерпілих. При цьому несприятливий пси-хофізіологічний стан може бути пов'язаний як з об'єктивними причинами (погана організація праці), так і суб'єктивними, за-лежними від особливостей особистого стану потерпілих (необережність, поспіх, втома, роздратування, ризик тощо).

Окремий вагомий блок проблем становлять: малі підприємства, рівень травматизму на яких у кілька разів вище. Основними причина-ми такого положення є:

- недостатнє знання роботодавцями вимог з охорони праці;

- небажання роботодавців займатися органі-зацією охорони праці;

- відсутність на малих підприємствах проф-спілкових організацій, колективних договорів, угод з охорони праці, які могли б у правовій формі закріпити вимоги про створення без-печних умов праці;

- неефективність і неоперативність контро-лю з боку місцевих органів виконавчої влади і територіальних органів нагляду внаслідок ве-ликої кількості малих підприємств;

- невимогливість працівників до умов праці з остраху втратити своє робоче місце.

Наше законодавство про охорону праці орі-єнтовано на великі підприємства зі сформова-ною системою організації виробництва. Разом з тим малі підприємства не здатні виконувати чимало його норм. Доцільно, в основу нормативних вимог з охорони праці покласти можливості не великих підприємств, а саме малих, щоб уникнути двох видів вимог. Питання не просте, тому прийняттю рішень повинні передувати наради з представниками малого бізнесу, «круглі столи», обговорення цієї проблеми в засобах масової інформації.

Висновок

Життя настійно вимагає формування і реа-лізації більш діючої політики у галузі охорони праці, посилення державного впливу в цій сфері.

Ніхто не сумнівається, що без силь-ного державного нагляду охорона праці не буде ефективною. У зв'язку з цим незмірне зростає роль новоствореного Державного комітету з нагляду за охороною праці, що здійснює комплексне керування охороною праці в державі. В основу його наступальної політики мають бути покладені три непорушні істини:

- роботодавець має бути переконаний у не-обхідності заходів для охорони праці;

- роботодавець повинен знати шляхи здій-снення цих заходів;

- жодне підприємство - велике чи мале, приватне чи державне - у сфері регулювання питань охорони праці не повинне мати пільг і потурань.

Людина не є слугою економіки, тому ніяки-ми посиланнями на фінансові . труднощі не-можливо виправдати дії керівника, коли він ставить працівника у свідомо небезпечні умо-ви, допускає його травмування, загибель чи «тиху» смерть від профзахворювань.

Література

1.Охорона праці. За ред Я.І.Бедрія. – К., 2002

2. Мацюк Р.; Безпека життєдіяльності та охорона праці. – Львів. 1996

3. Хара В.Г. охорона праці в Україні: досвід проблеми і перспективи/ Безпека життєдіяльності: 2003/№4 – с.44-45