Контрольна з БЖД

План

1. Системно-структурний підхід та системний аналіз – методологічні основи безпеки життєдіяльності

Головним методологічним принципом БЖД є системно-структурний підхід, а методом, який використовується в ній, — системний аналіз.

Системний аналіз — це сукупність методологічних засобів, які використовуються для підготовки та обґрунтування рішень стосовно складних питань, що існують або виникають в системах.

Під системою розуміється сукупність взаємопов'язаних елементів, які взаємодіють між собою таким чином, що досягається певний результат (мета).

Системний аналіз у безпеці життєдіяльності — це методологічні засоби, що використовуються для визначення небезпек, які виникають у системі «людина — життєве середовище» чи на рівні її компонентних складових, та їх вплив на самопочуття, здоров'я і життя людини.

Сама сутність дисципліни «Безпека життєдіяльності» вимагає використання системно-структурного підходу. Це означає, що при дослідженні проблем безпеки життя однієї людини чи будь-якої групи людей їх необхідно вивчати без відриву від екологічних, економічних, технологічних, соціальних, організаційних та інших компонентів системи, до якої вони входять. Кожен з цих елементів впливає на інший, і всі вони перебувають у складній взаємозалежності. Вони впливають на рівень життя, здоров'я, добробуту людей, соціальні взаємовідносини. Своєю чергою від рівня життя, здоров'я, добробуту людей, соціальних взаємовідносин тощо залежать стан духовної і матеріальної культури, характер і темпи розвитку останньої. А матеріальна культура є вже тим елементом життєвого середовища, який безпосередньо впливає як на навколишнє природне середовище, так і на саму людину. Виходячи з цього, системно-структурний підхід до явищ, елементів і взаємозв'язків у системі «людина — життєве середовище» є не лише основною вимогою до розвитку теоретичних засад БЖД, але передусім важливим засобом у руках керівників та спеціалістів з удосконалення діяльності, спрямованої на забезпечення здорових і безпечних умов існування людей.

Системно-структурний підхід необхідний не лише для дослідження рівня безпеки тієї чи іншої системи (виробничої, побутової, транспортної, соціальної, військової тощо), але і для того, щоб визначити вплив окремих чинників на стан безпеки.

2. Управління ризиком

Ризик з'являється там, де є загроза, де є небезпека що-небудь втратити, скажімо, майно або здоров'я людини. Як відомо, причиною виникнення ризиків є невизначеності, що існують у кожному виді діяльності, у тому числі й у працеохоронному. У зв'язку з цим буде очевидним стверджувати, що ризики можуть бути «відомими», тобто такими, котрі названі, оцінені, і для яких можливе планування дій з метою протистояння можливій реалізації цих ризиків. Однак у практиці мають місце і ризики «невідомі», тобто такі, котрі не ідентифіковані, й умови виникнення яких достатньо не визначені. А тому і передбачати їх значно складніше. Це так звані неявні небезпеки чи ризики.

Проте накопичений досвід роботи говорить про те, що більшу частину ризиків, у тому числі і тих, реалізація яких призводить до нещасних випадків, можна передбачати і вчасно локалізувати. Очевидно, що успіх роботи щодо зниження рівня ризиків чи їх мінімізації прямо залежить від продуктивності дій з управління цим специфічним видом діяльності, що являє собою систему взаємозумовлених етапів, або як їх іноді називають, процедур.

Планування управління ризиками має на меті виробити план управління ризиками нещасних випадків для умов конкретного підприємства (виробництва). Він повинен відображати розроблені керівництвом виробничої структури підходи до реалізації ідеї ідентифікації ризиків (джерела), способу проведення кількісної оцінки ризиків (показники), вибору заходів організаційно-технічного плану з реагування на ризики з метою їх мінімізації.

Ідентифікація ризиків нещасних випадків - це етап управління чи процедура, що полягає в систематичному виявленні загрозливих здоров'ю працівника потенційних небезпек (ризиків) виробничого середовища чи умов їх виникнення, властивих певному виду діяльності, а також визначенню характеристик цих ризиків.

Як відомо, складовою частиною системи управління ризиками або ризик-менеджменту є процедура аналізу ризиків, суть якої зводиться до їх якісної і кількісної оцінок.

Процес реагування на ризики являє собою складову, найбільш вагому за значущістю, частину загальної схеми управління ризиками і полягає в розробці на основі проведеної ідентифікації й оцінки ризиків способу і технології зниження негативного впливу ризиків (небезпек) на працеохоронну діяльність у напрямі мінімізації виробничого травматизму.

Моніторинг і контроль безупинно супроводжують процес реалізації заходів плану з управління ризиками, сприяють його виконанню і є основою щодо визначення оцінки ефективності заходів для реагування з урахуванням фактора зниження ризику.

Інакше кажучи, здійснюючи управління ризиками можна планомірними заходами усувати джерела травматизму, створюючи тим самим передумови для його послідовного зниження.

3. Ноосфера

Сучасне розуміння біосфери було запроваджено видатним українським ученим В.І.Вернадським. На підставі праць В.І.Вернадського та його послідовників біосфера визначається як загальнопланетна оболонка, до складу якої належать нижні шари атмосфери, гідросфера та верхні шари літосфери. Її склад і будова зумовлені сучасною і минулою життєдіяльністю всієї сукупності живих організмів. Вона є наслідком взаємодії живих і неживих компонентів, термодинамічно відкритою, самоорганізованою, динамічно урівноваженою, стійкою, глобальною системою.

В.І. Вернадський дав таке визначення біосфери: «Біосфера являє собою оболонку життя — область існування живої речовини». Він зазначив, що жива речовина, як і біосфера, має свою особливу організованість. Організованість не є механізмом, вона різко відрізняється від механізму тим, що безперервно перебуває в становленні, у русі всіх її найдрібніших матеріальних та енергетичних частинок.

Аналізуючи процеси у біосфері землі, В.І. Вернадський дійшов висновку, що еволюція видів переходить в еволюцію біосфери, і відзначив, що спостерігається перехід біосфери в якісно новий стан — ноосферу.

Дійшовши висновку, що біосфера еволюціонує, В. І. Вернадський зазначив, що поява людини і зміни, внесені в біосферу людською