уже передбачено скорочення робочого часу.
Деякими пильгами щодо встановлення скороченого робочого часу відповідно до законодавства користуються працівники, які навчаються в загальноосвітніх школах, професійних навчально- виховних закладах, на останніх курсах вищих навчальних закладів, в аспірантурі без відриву від виробництва.
Скорочення робочого часу у всіх вищеперерахованих випадках чітко регламентовано законодавством. Крім такого виду скорочена тривалість робочого часу може бути визначена угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом на умовах неповного робочого дня, неповного робочого тижня або поєднання першого й другого.
На відміну від скороченого робочого часу, встановленого законодавством і оплачуваного в повному розмірі, робота на умовах неповного робочого часу, встановленого угодою сторін на прохання працівника, оплачуєтья пропорційно відпрацьованому часові або залежно від виробітку.
У певних випадках закон зобов”язує власника або уповноважений ним орган укласти трудовий договір або погодитись на зміну його умов за бажанням працівника щодо неповного робочого часу. До таких випадків ст.56 КЗпП відносить надання роботи на умовах неповного робочого дня чи тижня вагітним жінкам, жінкам, які мають дітей віком до чотирнадцяти років, дітей-інвалідів, особам, що здійснюють догляд хворих членів сім”ї відповідно до медичного висновку, інвалідам війни, інвалідам інших категорій.
Встановлення неповного робочого часу, як правило, передбачає тривалість робочого дня не менше 4-х годин, а робочого тижня – не менше 20-24 годин. Особи, які працюють на умовах неповного робочого часу, користуються тими ж трудовими правами, що і всі інші працівники, і на них повністю поширюється трудове законодавство. Їм на загальних підставах надається відпустка, зараховується трудовий стаж, виплачується допомога в разі тимчасової непрацездатності, виплачується премії.
Тривалість роботи за сумісництвом не може перевищувати чотирьох годин на день і повного робочого дня у вихідний день. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу.
Відповідно до законодавства про працю надурочними вважаються роботи, які проводяться понад встановлену норму тривалості робочого часу.
Власник або уповноважений ним орган може застосовувати надурочні роботи тільки у таких виняткових випадках:
при проведенні робіт, необхідних для оборони країни, а також відвернення громадського або стихійного лиха, виробничої аварії і негайного усунення їх наслідків;
при проведенні громадсько необхідних робіт по водопостачанню, газопостачанню, опаленню, освітленню, каналізації, транспорту, зв'язку - для усунення випадкових або несподіваних обставин, які порушують правильне їх функціонування;
при необхідності закінчити почату роботу, яка внаслідок непередбачених обставин чи випадкової затримки з технічних умов виробництва не могла бути закінчена в нормальний робочий час, коли припинення її може призвести до псування або загибелі державного чи громадського майна, а також у разі необхідності невідкладного ремонту машин, верстатів або іншого устаткування, коли несправність їх викликає зупинення робіт для значної кількості трудящих;
при необхідності виконання вантажно-розвантажувальних робіт з метою недопущення або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення;
для продовження роботи при нез'явленні працівника, який заступає, коли робота не допускає перерви; в цих випадках власник або уповноважений ним орган зобов'язаний негайно вжити заходів до заміни змінника іншим працівником.
Законодавство забороняє залучення до надурочних робіт вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до трьох років, жінок, які мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, та інвалідів без їх згоди (останніх ще всмтупереч медичним рекомендаціям).
Відповідно до законодавства тривалість надурочних робіт не повинна перевищювати 4-х годин протягом двох днів підряд і 120 годин на рік для кожного працівника.
Від надурочних робіт необхідно відрізняти роботу за ненормованим робочим днем. Остання встанволюється для працівників переважно керівного складу та державнихслужбовців, характер роботи яких або їх трудові функції вимагають від них особливого режиму робочого часу, не завжди обмеженого нормальною тривалістю.
Чергування – це перебування працівника на підприємтсві, в установі,організації в неробочий час ( по закінченню робочого дня, в вихідні та святкові дні ), мета якого – оперативне вирішення невідкладних організаційних питань, які не входять до повноважень працівника відповідно до трудового договору.
На роботах з особливими умовами і характером праці в порядку і випадках, передбачених законодавством, робочий день може бути поділений на частини з тією умовою, щоб загальна тривалість роботи не перевищувала встановленої тривалості робочого дня.
На безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях, а також в окремих виробництвах, цехах, дільницях, відділеннях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути додержана встановлена для даної категорії працівників щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, допускається за погодженням з профспілковим комітетом підприємства, установи, організації запровадження підсумованого обліку робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин (статті 50 і 51).
3. Задачі
Задача 1.
Соколовій виповнилося 50 років. її трудовий стаж - 17 років. Останні 10 років вона не працювала, виховувала дітей. На момент звернення за призначенням пенсії Соколова має четверо дітей. Один із синів Соколової помер у 10-річному віці. Середньомісячний заробіток Соколової перед зверненням за пенсією - 140 грн. Чи має Соколова право на пенсію за віком із 50 років, якщо має, то в якому розмірі?
1. Стаття 17 Закону України “Про пенсійне забезпечення”: Жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до восьмирічного віку, мають право на