пенсію за віком після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 15 років. Пенсії за віком призначаються в розмірі 55 процентів заробітку (стаття 64), але не нижче мінімального розміру пенсії. За кожен додатковий рік стажу до пенсії додається 1 %.
Таким чином пенсія Соколової повинна складати 55% + 2%=57% від середньомісячного заробітку, а отже 79 грн.80коп
2. Якщо за останні 10 років Соколова виховувала дітей віком до 3 років, то до 17 років стажу треба додати роки виховування дітей. І тоді пенсія буде збільшуватися на 1% за кожен рік виховання дитини ( до 3 років). Так як не відомо чи виховувала вона за останні 10 років дітей віком до 3 років, це варіант ми не розглядаємо.
Задача 2.
З вини керівника структурного підрозділу Іванова було затримано під розвантажування залізничні вагони, за що залізниця стягнула з підприємства штраф у сумі 300грн. Директор підприємства дав розпорядження бухгалтерії утримати із заробітної плати Іванова суму штрафу для відшкодування шкоди. Бухгалтерія при наступній виплаті заробітної плати стягнула всю суму штрафу відразу.
Чи є у у цьому випадку порушення чинного законодавства?
. Який порядок відшкодування шкоди та строк позовної давності у розглянутій ситуації
Працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, винними протиправними діями працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.
За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.
На працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського риску, а також за неодержані підприємством, установою, організацією прибутки і за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності.
Працівник, який заподіяв шкоду, може добровільно покрити її повністю або частково.
Розмір заподіяної підприємству шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами.
У разі розкрадання, недостачі, умисного знищення або умисного зіпсуття матеріальних цінностей розмір шкоди визначається за цінами, що діють у даній місцевості на день відшкодування шкоди.
Законодавством може бути встановлено окремий порядок визначення розміру шкоди, що підлягає покриттю, в тому числі у кратному обчисленні, заподіяної підприємству, установі, організації розкраданням, умисним зіпсуттям, недостачею або втратою окремих видів майна та інших цінностей, а також у тих випадках, коли фактичний розмір шкоди перевищує її номінальний розмір.
Покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, керівниками підприємств та їх заступниками - за розпорядженням вищестоящого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника.
Розпорядження власника або уповноваженого ним органу, або вищестоящого в порядку підлеглості органу має бути зроблено не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і звернено до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівникові. Якщо працівник не згоден з відрахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається в порядку, передбаченому законодавством.
У решті випадків покриття шкоди провадиться шляхом подання власником або уповноваженим ним органом позову до районного (міського) суду.
Література
Кодекс Законів про працю України
Закон України “Про пенсійне забезпечення”
Закон України “Про зайнятість населення” від 1 березня 1991 року зі змінами
Закон України “Про оплату праці” від 25 березня 1995 року зі змінами
Закон України “Про колективні договори і угоди” від 1 липня 1993 року зі змінами
Закон України “Про відпустки” 15 листопада 1996 року.