Тема: Засоби вогнеборства та їх властивості
Тема: Засоби вогнеборства та їх властивості.
В комплексі заходів, що використовуються в системі протипожежного захисту, важливе значення має вибір найбільш раціональних способів та засобів гасіння різних горючих речовин та матеріалів згідно зі СНиП 2.04.09-84.
Горіння припиняється:
при охолодженні горючої речовини до температури нижчої, ніж
температура її займання;
при зниженні концентрації кисню в повітрі в зоні горіння;
при припиненні надходження пари, газів горючої речовини
в зону горіння.
Припинення горіння досягається за допомогою вогнегасних засобів:
води (у вигляді струменя або розпиленому вигляді);
інертних газів (вуглекислота та ін.);
хімічних засобів (у вигляді піни або рідини);
порошкоподібних сухих сумішей (суміші піску з флюсом);
пожежних покривал з брезенту та азбесту.
Вибір тих чи інших способів та засобів гасіння пожеж та вогнегасних речовин і їх носіїв (протипожежної техніки) визначається в кожному конкретному випадку залежно від стадії розвитку пожежі, масштабів загорань, особливостей горіння речовин та матеріалів (рис. 1.).
Успіх швидкої локалізації та ліквідації пожежі на її початку залежить від наявних вогнегасних засобів, вміння користуватися ними всіма працівниками, а також від засобів пожежного зв'язку та сигналізації для виклику пожежної допомоги та введення в дію автоматичних та первинних вогнегасних засобів.
Вода — найбільш дешева і поширена вогнегасна речовина. Вода порівняно з іншими вогнегасними речовинами має найбільшу теплоєм-
ФіЗИЧНІ спосо б и
Охолодження
(виведення тепла з зони горіння)
Зрошення горючих речовин | Перемішування шарів горючих речовин | Евакуація горючих матеріалів та речовин
Розрідження (збільшення теплоємності горючої системи)
Об'ємне розрідження окислювача інертними газами та парою | Об'ємне розрідження горючих речовин парою та інертними газами
Ізоляція (відключення механізму займання)
Відрив полум’я повітряною ударною хвилею | Ізоляція поверхонь горючих речовин водою, піною, покривалом | Евакуація горючих речовин
X і м і ч н и й спосіб
Флегматизація
Об'ємне розрідження горючої пило-, газо- та повітряної системи флегматизуючими речовинами | Зрошення поверхонь горючих матеріалів флегматизуючими речовинами
Рис.1 . Способи гасіння пожеж
ність і придатна для гасіння більшості горючих речовин. Вода застосовується у вигляді компактних і розпилених струменів і як пара. Вогнегасний ефект компактних струменів води полягає у змочуванні поверхні, зволоженні та охолодженні твердих горючих матеріалів. Подача води до місця пожежі здійснюється пожежними рукавами. Відкидний рукав від пожежного крана або насоса закінчується металевим соплом, обладнаним розбризкувачем. Розбризкувач дозволяє отримувати компактний або розсіяний струмінь води. Струменем води гасять тверді горючі речовини; дощем і водяним пилом — тверді, волокнисті сипучі речовини, а також спирти, трансформаторне і солярове мастила.
Водою не можна гасити легкозаймисті рідини (бензин, гас), оскільки, маючи велику питому вагу, вода накопичується внизу цих речовин і збільшує площу горючої поверхні. Не можна гасити водою такі речовини, як карбіди та селітру, які виділяють при контакті з водою горючі речовини, а також металевий калій, натрій, магній та його сплави, електрообладнання, що знаходиться під напругою, цінні папери та устаткування.
Водяна пара застосовується для гасіння пожеж у приміщеннях об'ємом до 500 м3 і невеликих загорань на відкритих установках. Вогнегасна концентрація пари у повітрі становить 35%.
Водні розчини солей застосовуються для гасіння речовин, які погано змочуються водою (бавовна, деревина, торф). У воду додають поверхнево-активні речовини: піноутворювач ПО-1, сульфаноли НП-16, сульфонати, змочувач ДП.
Промислові приміщення мають зовнішнє і внутрішнє протипожежне водопостачання, запроектоване згідно з вимогами СНиП 2.04.02-84 та СНиП 2.04.01-85. Необхідний тиск води створюється стаціонарними пожежними насосами, котрі забезпечують подавання компактних струменів на висоту не менше 10 м або рухомими пожежними автонасосами і мотопомпами, що забирають воду із гідрантів (рис. 2).
Гідранти (зовнішнє протипожежне водопостачання) розташовуються на території підприємств на віддалі не більше 100 м по периметру будівель вздовж доріг і не ближче 5 м від стін.
Рис. 2. Мотопомпи
а — переносна мотопомпа МП-800: 1 — бензобак; 2 — маховик для відкривання
викидного патрубка насоса; 3 — карбюратор; 4 — педаль для запуску двигуна; 5 —основа; 6 — насос; 7 — всмоктувальний патрубок; 8 — викидний патрубок; 9 — ручка ввімкнення насоса; б — причіпна мотопомпа МП-1200: 1 — насос ПН-1200; 2 —всмоктувальний патрубок; 3 — всмоктувальні рукави; 4 — викидні патрубки; 5 —щиток приладів та керування; 6 — двигун; 7 — викидні рукави.
Внутрішнє протипожежне водопостачання здійснюється пожежними кранами, які встановлюються на висоті 1,35 м від підлоги всередині приміщень біля виходів, у коридорах, на сходових клітках. Кожний пожежний кран споряджається прогумованим рукавом та пожежним стволом. Довжина рукава — 10 або 20 м. Продуктивність кожного крана повинна бути не меншою, ніж 2,5 л/с. Витрати води на зовнішнє пожежогасіння беруться в залежності від ступеня вогнестійкості будівель, їх об'єму, категорії пожежо- і вибухонебезпеки виробництва у межах від 10 до 40 л/с.
В будівлях і спорудах з пожежонебезпечним виробництвом встановлюються автоматично діючі спринклерні або дренчерні системи для гасіння пожеж.
Спринклерні установки можуть бути водяні, повітряні і змішані. Це система труб, прокладених по стелі (рис. 3). Вода в труби потрапляє із водогінної мережі. Спринклерні головки закриті легкоплавкими замками, що розраховані на спрацювання при температурі 72, 93, 141 та 182 °С. Площа змочування одним спринклером становить від 9 до 12 м2, а інтенсивність подачі води — 0,1 л/с м2. Важлива частина установки — контрольно-сигнальний клапан, котрий пропускає воду в спринклерну мережу, при цьому одночасно подає звуковий сигнал, контролює тиск води до і після клапана.
Спринклерна голівка
Рис. 3. Схема спринклерної водяної установки
1 — автоматичний водоживильник (пневматичний бак);
