Випадок (казус) має місце тоді, коли психічний стан особи, яка порушила зобов'язання, характеризується відсутністю її вини. За відсутності вини немає й відповідальності, якщо тільки законом чи договором не передбачено відповідальності і без вини. Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 616 ЦК України особа визнається невинною, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов'язання.

Непереборна сила (форс-мажорні обставини) — надзвичайна і невідворотна за даних умов подія. Ця подія характеризується, по-перше, як зовнішня до діяльності сторін обставина (наприклад, явища стихійного характеру). По-друге, надзвичайність події, що стає непереборною силою, означає, що це не рядова, ординарна, звичайна обставина, яка також може спричинювати певні труднощі для сторін. Тому в ст. 619 ЦК України зазначається, що не вважається непереборною силою, яка може бути підставою для звільнення від відповідальності особи, недодержання своїх обов'язків контрагентами боржника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. По-третє, непереборна сила — це подія, яку не можна було відвернути засобами, наявними у даної особи в конкретних умовах її діяльності. Те, що за одних умов можна легко подолати, за інших стає неможливим. Тому при дії непереборної сили теж, як правило, відсутня вина боржника.

ВИСНОВКИ

Аналіз основних положень теорії діяльності дає змогу сформулювати наступні висновки: по-перше, під джерелом підвищеної небезпеки слід розуміти діяльність, яка пов'язана з використанням певних предметів, головним чином техніки; по-друге, підвищену небезпеку створює не "мертвий об'єкт", а пов'язана з ним діяльність; по-третє, підвищена небезпечна діяльність характеризується тим, що вона пов'язана з такими видами техніки, в яких закладена рухова система, та експлуатація їх при сучасному рівні розвитку техніки безпеки повністю не виключає можливості заподіяння непередбаченої (випадкової) шкоди.

Зміст теорії об'єктів або предметів матеріального світу складається з таких положень:

1) джерелом підвищеної небезпеки є те, що її створює;

2) матеріальний вираз джерела підвищеної небезпеки слід шукати у вивченні елементів виробничих сил — знарядь і засобів виробництва;

3) знаряддя і засоби виробництва створюються людським розумом і руками. Людина використовує їх у своїй цілеспрямованій свідомій діяльності. Водночас ці предмети матеріального світу пов'язані з дією об'єктивних законів природи — механічних, фізичних, хімічних, біологічних, які існують поза свідомістю людини і не залежать від неї;

4) суть джерела підвищеної небезпеки полягає в тому, що предмети, створені людиною, залишаються під діянням законів природи;

5) предмети — джерела підвищеної небезпеки — мають специфічні особливості або властивості, які можуть шкідливо впливати на навколишнє середовище, у тому числі і на людину.

Різниця між названими теоріями полягає в тому, що згідно з теорією діяльності джерело підвищеної небезпеки — це діяльність, пов'язана з використанням певних предметів. За теорією об'єктів або предметів матеріального світу джерело підвищеної небезпеки — предмети, що пов'язані з діяльністю з приводу їх використання. Ці відмінності, на наш погляд, непринципові. Схожість цих теорій полягає, на думку авторів обох теорій, у тому, що джерело підвищеної небезпеки характеризується непідконтрольністю з боку осіб, які управляють відповідною діяльністю або користуються певними предметами, внаслідок чого повністю не виключається можливість заподіяння непередбаченої (випадкової) шкоди.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Цивільний кодекс України від 16 березня 2003 р. (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2003, №№ 40-44, ст.356)

Закон України “Про лікарські засоби” від 4 квітня 1996 року № 123/96-ВР // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, N 22, ст. 86.

Закон України “Про об’єкти підвищеної небезпеки” від 18 січня 2001 року № 2245-III // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, N 15, ст.73.

Наказ Міністерства внутрішніх справ України “Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів” № 622 від 21.08.98

Наказ Міністерства праці та ооціальної політики України та Державного департаменту з нагляду за охороною праці “Про затвердження Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів” від 20.08.2002 N 409

Постанова Кабінету Міністрів України “Про ідентифікацію та декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки” від 11 липня 2002 р. N 956.

Постанова Кабінету Міністрів України “Про Правила дорожнього руху” від 10 жовтня 2001 р. N 1306

Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” від 27 березня 1992 р.

Антимонов Б.С. Гражданская ответственность за аред, причиненный источником повышенной опасности, Госюриздат, 1952.

Антимонов Б.С. Гражданская ответственность за вред, причиненный источником повышенной опасности, автореферат докторской диссертации, М., 1951.

Иоффе О.С. Ответственность по советскому гражданскому праву, изд-во ЛГУ, 1955.

Иоффе О.С. Советское гражданское право. Курс лекций, ч II. Отдельные виды обязательств, изд-во ЛГУ, 1961.

Красавчиков О.А. Возмещение вреда, причиненного источником повышенной опасности. – М., «Юридическая литература», 1966.

Майданик Л.А., Сергеева Н.Ю. Материальная ответственность за повреждение, здоровья, Госюриздат, 1953.

Собчак А.А. Гражданско-правовая ответственность за причинение вреда действием источника повышенной опасности, автореферат кандидатской диссертации, Л., 1964.

Флейшиц Е.А. Обязательства из причинения вреда и из неосновательного обогащения, Госюриздат, 1951,

Цивільне право України: Академічний