Стаття 1187 ЦК України передбачає приблизний перелік організацій і громадян, діяльність яких пов'язана з підвищеною небезпекою: транспортні організації, промислові підприємства, будови, власники автомобілів тощо. Виходячи з цього переліку, неважко скласти уявлення про джерела підвищеної небезпеки. Це різні транспортні засоби (локомотиви, автобуси, трамваї, тролейбуси, автомашини та ін.), устаткування промислових підприємств (верстати, механізми, конструкції), будівельна техніка (бульдозери, екскаватори, баштові крани) [1].

Проте є й інша точка зору, відповідно до якої перелік джерел підвищеної небезпеки має бути вичерпним. На її користь наводяться аргументи про те, що в кожному випадку особа, якій належить джерело підвищеної небезпеки, повинна знати, що вона підлягає цивільній відповідальності за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки саме як володілець останнього. З цією точкою зору важко погодитися, бо неможливо скласти вичерпний перелік джерел підвищеної небезпеки, адже до нього необхідно безперервно вносити зміни та доповнення. Разом з тим ця позиція наводить на думку про необхідність законодавчого закріплення в ЦК України ознак джерела підвищеної небезпеки:

1) непідконтрольність відповідної діяльності безперервному і всеосяжному контролю з боку людини;

2) високий ступінь вірогідності заподіяння непередбаченої (випадкової) шкоди цією діяльністю.

2. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОКРЕМИХ ВИДІВ ДЖЕРЕЛ ПІДВИЩЕНОЇ НЕБЕЗПЕКИ

2.1. Транспортні засоби як джерела підвищеної небезпеки

Відповідно до Постановb Кабінету Міністрів України “Про Правила дорожнього руху” транспортний засіб — це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Однак, не всі транспортні засоби доцільно розглядати як джерела (об’єкти) півищеної небезпеки. Ддо таких відносять механічний транспортний засіб, тобто транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми (крім транспортних засобів, робочий об’єм двигуна яких не перевищує 50 куб. см), а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт [7].

Основними видами механічних транспортних засобів є автобус, легковий автомобіль, вантажний автомобіль, мікроавтобус, мотоцикл.

Автобус – це автомобіль з кількістю місць для сидіння більше дев’яти з місцем водія включно, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів та їхнього багажу із забезпеченням необхідного комфорту та безпеки.

Під вантажним автомобілем розуміють такий автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів.

Легковий автомобіль це автомобіль з кількістю місць для сидіння не більше дев’яти, з місцем водія включно, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів та їхнього багажу із забезпеченням необхідного комфорту та безпеки.

Мікроавтобус – це одноповерховий автобус з кількістю місць для сидіння не більше сімнадцяти з місцем водія включно.

Мотоцикл – це двоколісний механічний транспортний засіб з боковим причепом або без нього, що має двигун з робочим об’ємом 50 куб.см і більше. До мотоциклів прирівнюються моторолери, мотоколяски, триколісні та інші механічні транспортні засоби, дозволена максимальна маса яких не перевищує 400 кг [7].

До джерел підвищеної небезпеки відносять також залізничний, водний та повітряний транспорт.

До залізничного транспорту належать рейкові магістральні під’їзні шляхи і належне до них обладнання (переїзди, шлагбауми) рухомий склад (локомотиви та вагони, дрезини), засоби управління сигналізації та зв’язку. Водночас не належать до залізничного транспорту об’єкти рейкового технологічного транспорту (цехові, шахтні), міський рейковий транспорт (трамваї, фунікулери, монорельсові до роги), а також канатні підйомники, ескалатори тощо.

Водний транспорт включає в себе плавучі самохідні і несамохідні засоби, маяки та бакени, причальні споруди, призначені для перевезення вантажів та пасажирів, риболовства.

Повітряний транспорт — це цивільні повітряні судна, місця для їх приземлення (аеродроми, вертолітні майданчики) з обладнанням яке забезпечує зліт і посадку літальних апаратів, включаючи засоби зв’язку та керування повітряним рухом, сигнальні вогні тощо. Не належать до об’єктів повітряного транспорту апарати на повітряній подушці (які тримаються над землею чи водою завдяки надлишковому типе повітря під корпусом), повітряні кулі без двигунів, парашути.

До джерел (об’єктів) підвищеної небезпеки доцільно віднести також рейковий транспортний засіб, до якого належить трамвай та платформи із спеціальним обладнанням, що рухаються трамвайними коліями. Усі інші транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі, вважаються нерейковими.

2.2. Устаткування промислових підприємств та будівельна техніка

До устаткування промислових підприємств та будівельної техніки відносять верстати, механізми, конструкції, будівельну техніку (бульдозери, екскаватори, баштові крани).

Вимоги до будови, виготовлення, встановлення, монтажу, експлуатації, ремонту та реконструкції вантажопідіймальних кранів і машин, їх складових частин, а також вантажозахоплювальних органів, пристроїв, тари та колисок встановлюють.Правила будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів.

Вказані Правила дають визначення таким джерелам підвищеної небезпеки, як: кран-маніпулятор, під яким необхідно розуміти кран стрілового типу, що встановлений на автомобільному шасі та призначений, для його завантаження-розвантаження; кран-перевантажувач причальний — це вантажопідіймальний кран, що спирається на рейкову колію за допомогою порталу і має одну або дві консолі, при цьому одна з них розташована в зоні завантаження-розвантаження суден; .машина вантажопідіймальна — підіймальний пристрій циклічної дії, призначений для переміщення в просторі вантажу (однорейкові візки, талі, кранові підйомники, лебідки); підйомник крановий — транспортний засіб короткочасної дії, призначений для підіймання машиніста в кабіні до місця керування вантажопідіймальним краном спеціалізований перевантажувальний комплекс — вантажопідіймальна машина з розвантажувально-навантажувальним та транспортуючим обладнанням, з безперервним циклом роботи тощо.

Вантажопідіймальні крани і машини, їх складові частини, прилади та пристрої безпеки, вантажозахоплювальні органи, знімні вантажозахоплювальні пристрої, тара, колиски і кранова колія мають відповідати вимогам цих Правил та чинних нормативних