Водний транспорт включає в себе плавучі самохідні і несамохідні засоби, маяки та бакени, причальні споруди, призначені для перевезення вантажів та пасажирів, риболовства.

Повітряний транспорт — це цивільні повітряні судна, місця для їх приземлення (аеродроми, вертолітні майданчики) з обладнанням яке забезпечує зліт і посадку літальних апаратів, включаючи засоби зв’язку та керування повітряним рухом, сигнальні вогні тощо. Не належать до об’єктів повітряного транспорту апарати на повітряній подушці (які тримаються над землею чи водою завдяки надлишковому типе повітря під корпусом), повітряні кулі без двигунів, парашути.

До джерел (об’єктів) підвищеної небезпеки доцільно віднести також рейковий транспортний засіб, до якого належить трамвай та платформи із спеціальним обладнанням, що рухаються трамвайними коліями. Усі інші транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі, вважаються нерейковими.

2.2. Устаткування промислових підприємств та будівельна техніка

До устаткування промислових підприємств та будівельної техніки відносять верстати, механізми, конструкції, будівельну техніку (бульдозери, екскаватори, баштові крани).

Вимоги до будови, виготовлення, встановлення, монтажу, експлуатації, ремонту та реконструкції вантажопідіймальних кранів і машин, їх складових частин, а також вантажозахоплювальних органів, пристроїв, тари та колисок встановлюють.Правила будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів.

Вказані Правила дають визначення таким джерелам підвищеної небезпеки, як: кран-маніпулятор, під яким необхідно розуміти кран стрілового типу, що встановлений на автомобільному шасі та призначений, для його завантаження-розвантаження; кран-перевантажувач причальний — це вантажопідіймальний кран, що спирається на рейкову колію за допомогою порталу і має одну або дві консолі, при цьому одна з них розташована в зоні завантаження-розвантаження суден; .машина вантажопідіймальна — підіймальний пристрій циклічної дії, призначений для переміщення в просторі вантажу (однорейкові візки, талі, кранові підйомники, лебідки); підйомник крановий — транспортний засіб короткочасної дії, призначений для підіймання машиніста в кабіні до місця керування вантажопідіймальним краном спеціалізований перевантажувальний комплекс — вантажопідіймальна машина з розвантажувально-навантажувальним та транспортуючим обладнанням, з безперервним циклом роботи тощо.

Вантажопідіймальні крани і машини, їх складові частини, прилади та пристрої безпеки, вантажозахоплювальні органи, знімні вантажозахоплювальні пристрої, тара, колиски і кранова колія мають відповідати вимогам цих Правил та чинних нормативних документів. Так, Вантажопідіймальні крани і машини, призначені для роботи у вибухонебезпечних і пожежонебезпечних середовищах, мають відповідати вимогам ДНАОП 0.00-1.32-01 “Правила будови електроустановок [5].

2.3. Вибухові матеріали як джерела підвищеної небезпеки

Термін вибухові матеріали згідно Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, об’єднує в собі два терміни — вибухові речовини та засоби ініціювання.

Вибухові речовини — це хімічні сполуки чи суміші, здатні під впливом зовнішнього імпульсу до самопоширення з великою швидкістю хімічної реакції із утворенням газоподібних продуктів та виділенням тепла. До них належать амоніти, амонали, тротил, вибухові напівпродукти утилізації — порохи тощо. Засоби ініціювання — зовнішні джерела імпульсу для здійснення вибуху (електродетонатори, капсуль-детонатори, вогнепровідний та детонаційний шнури тощо).

Враховуючи небезпеку, що може загрожувати в результаті використання вибухових матеріалів, законодавством передбачено особливий режим їх придбання та зберігання.

Вибухові матеріали мають зберігатися в призначених для цієї мети приміщеннях і місцях, які відповідають встановленим вимогам. Організація зберігання вибухових матеріалів повинна виключати їх втрату, а умови зберігання — псування [4].

Підприємство зобов’язане вести облік надходжень і витрат вибухових матеріалів на складах у книзі обліку надходжень і витрат вибухових матеріалів, а на складах і в роздавальних камерах, з яких відбувається видавання вибухових матеріалів підривникам і приймання від них решток вибухових матеріалів, — у книзі видачі і повернення вибухових матеріалів.

2.4. Легкозаймисті речовини як джерела підвищеної небезпеки

Легкозаймисті речовини — це тверді, рідкі, газоподібні та пилоподібні речовини, які здатні спалахувати внаслідок дії незначних факторів, До них належать: самозаймисті речовини, які загоряються внаслідок контакту з атмосферним киснем, водою, іншими окислювачами (білий фосфор, металевий натрій, сірка і т. ін.); речовини, які загоряються від дією удару, стиснення (як правило, гази). Легкозаймистими є деякі вибухові речовини: рідини, з температурою спалаху парів до 28 °С включно; інші речовини (переважно, рідини) з температурою спалаху не більше 61°С.

Таким чином, легкозаймистими вважаються речовини, які здатні почати горіти внаслідок підвищення їх температури, іскри, інших чинників, тобто без ініціювання зовнішнім полум’ям. Тим більше вони загоряються внаслідок дії термічних факторів. Для таких речовин характерним є швидкий процес горіння і висока його температура. Це й зумовлює особливу небезпеку відповідних предметів та необхідність дотримання щодо них спеціальних правил перестороги.

До їдких речовин належать ті, які швидко вступають в хімічну реакцію з іншими матеріалами, роз’їдаючи їх,— подразнюють чи знищують живі тканини, розчиняють чи змінюють структуру більшості неорганічних речовин. Це всі види кислот та лугів (сірчана кислота, їдкий натр, негащене вапно тощо). Предметом аналізованого злочину відповідна кислота чи луг можуть бути визнані лише тоді, коли з урахуванням її концентрації та кількості, фізичного стану, використовуваної тари речовина здатна заподіяти шкоду громадській безпеці. Наприклад, не можуть бути віднесені до їдких речовин, за незаконні дії з якими настає кримінальна відповідальність, харчові розчини оцтової кислоти, луги, які входять до складу косметичних засобів.

2.5. Отруйні речовини

Отруйні речовини — це отрути, токсини (бойові, лікарські, сільськогосподарські та інші), які, потрапляючи всередину організму людини через органи дихання, травлення або через шкіру, здатні викликати смерть людини або психоневрологічний розлад, порушення дихання