Отже, підставою особливої відповідальності за шкоду, заподіяну «джерелом підвищеної небезпеки», на нашу думку, є та обставина, що використовування такого джерела саме по собі складає визначальну причину виникнення шкідливих подій.

Які ж це обставини, які міняють цю картину?

Це, по-перше, поведінка самого потерпілого, яка іноді може сприяти виникненню шкоди від «джерела підвищеної небезпеки», іноді збільшує шкідливість дії, іноді, нарешті, поглиблює шкідливий результат, що вже склався.

Це, по-друге, сприяючі обставини, які виступають як причинно-випадкові для «джерела підвищеної небезпеки». Ці причинно-випадкові чинники враховані в ст. 1187 ЦК в понятті так званої «непереборної сили».

Відзначені обставини закон майже у всіх нормах про відповідальність за неправомірне спричинення шкоди враховує, але ураховує неоднаково.

Чинник поведінки потерпілого характерний тим, що він зовсім не враховується, коли сприяюча шкоді поведінка потерпілого була зовсім невинною або заслуговувала лише легкого докору. Залежно від обставин навіть груба вина потерпілого може привести не тільки до повного усунення вимоги потерпілого про відшкодування шкоди, але і до обмеження цієї вимоги. Але немає такого випадку позадоговірної відповідальності, де грубо-винна поведінка потерпілого (його намір або груба необережність) не мала б ніякого впливу на його право отримати відшкодування.

Навпаки, причинно-випадковий чинник, іменований в законі «непереборною силою», згадується лише в тих випадках, коли закон не встановив іншого правила для звільнення від обов'язку по відшкодуванню шкоди. Там, де для звільнення від відповідальності за заподіяну шкоду достатньо довести свою невинність, закон не має потреби згадувати про «непереборну силу» як про чинник, що звільняє від відповідальності, і звичайно про неї не згадує.

В ст. 1166 ЦК не встановлений обов'язок відшкодувати шкоду, яка є необхідно-причинним результатом поведінки відповідача, якщо поведінка відповідача не визнана винною. Тому практичний висновок - звільнення від відповідальності - не зміниться, якщо понад невинність відповідача буде ще встановлено, що і сам шкідливий результат був тільки причинно-випадковим слідством поведінки відповідача. В цьому випадку теоретично існують, звичайно, і невинність відповідальної особи і сприяння «непереборної сили».

Якщо шкода визнана результатом дії «непереборної сили», то може послідувати тільки повне усунення вимоги потерпілого про відшкодування шкоди. Визнання дії «непереборної сили» рівносильне визнанню відсутності достатнього причинного зв'язку між шкодою і чинником, за який відповідають. При такому становищі природно, що компромісне рішення про обмеження відповідальності, яке ми зустрічаємо у разі вини потерпілого, тут неможливо. Але все це підтверджує зайвий раз, що розкриття поняття «непереборної сили» потрібно шукати в площині причинного зв'язку, а не в площині вини. вина і казус лежать у ряді необхідної причинності, непереборна ж сила пов'язана з поняттям випадкової причинності.

Отже, у ст. 1187 ЦК «непереборна сила» усуває відповідальність за дію «джерела підвищеної небезпеки» не як обставина, що «знімає» вину з власника цього джерела, а як обставина, що показує недостатню залежність шкоди від самої дії «джерела підвищеної небезпеки» [34, c. 426].

Цей висновок має велике значення для нашого погляду на природу цивільної відповідальності за ст. 1187 ЦК.

Виказане міркування про природу цивільної відповідальності за шкідливу дію «джерела підвищеної небезпеки» відноситься до всіх випадків цієї відповідальності. Воно однаково застосовується і до тих випадків, коли «джерело підвищеної небезпеки» знаходиться у володінні підприємства або особи, які «професійно» використовують це джерело для суспільних, промислових або транспортних цілей, так і до випадків використання такого джерела для задоволення громадянином особистих своїх потреб.

Отже, для притягнення особи до цивільно-правової відповідальності потрібен або повний склад правопорушення, що складається з чотирьох елементів (протиправність, шкода, причинний зв'язок, вина), або у випадках, зазначених у законі чи договорі, — неповний, усічений склад — протиправність і вина (при стягненні неустойки, втраті завдатку тощо). За відсутності хоч би одного з цих елементів (крім випадків безвинної відповідальності) цивільна відповідальність не настає.

У випадках, прямо передбачених законом, навіть за наявності усіх ознак вчиненого правопорушення особа не несе відповідальності. Підставами звільнення від цивільно-правової відповідальності є випадок і непереборна сила.

Випадок (казус) має місце тоді, коли психічний стан особи, яка порушила зобов'язання, характеризується відсутністю її вини. За відсутності вини немає й відповідальності, якщо тільки законом чи договором не передбачено відповідальності і без вини. Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 616 ЦК України особа визнається невинною, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов'язання.

Непереборна сила (форс-мажорні обставини) — надзвичайна і невідворотна за даних умов подія. Ця подія характеризується, по-перше, як зовнішня до діяльності сторін обставина (наприклад, явища стихійного характеру). По-друге, надзвичайність події, що стає непереборною силою, означає, що це не звичайна обставина, яка також може спричинювати певні труднощі. По-третє, непереборна сила — це подія, яку не можна було відвернути засобами, наявними у даної особи в конкретних умовах її діяльності. Те, що за одних умов можна легко подолати, за інших стає неможливим. Тому при дії непереборної сили теж, як правило, відсутня вина.

ВИСНОВОК

Аналіз основних положень теорії діяльності дає змогу сформулювати наступні висновки: по-перше, під джерелом підвищеної небезпеки слід розуміти діяльність, яка пов'язана з використанням певних предметів, головним чином техніки; по-друге, підвищену небезпеку створює не "мертвий об'єкт", а пов'язана з ним діяльність; по-третє, підвищена небезпечна діяльність характеризується тим, що вона пов'язана з такими видами техніки, в яких закладена рухова система, та експлуатація їх при сучасному рівні розвитку техніки безпеки повністю не виключає можливості заподіяння непередбаченої