Венткамери, фільтри, повітропроводи очищаються від пилу, відходів виробництва згідно графіку затвердженого технічним директором. Результати огляду та очищення заносяться до спеціального журналу. Автоматичні установки пожежної сигналізації, встановлені в приміщеннях, дають можливість для оповіщення працюючих про виникнення пожежі чи спалаху. Крім того використовуються оповіщувачі - динаміки, засоби зв'язку і зовнішні оповіщувачі.

Для організації роботи щодо забезпечення пожежної безпеки в дирекції введено посаду інженера пожежної безпеки. Призначено відповідальних за пожежну безпеку. В дирекції і її структурних підрозділах розроблено необхідну документацію, яка регулює вирішення питань з пожежної безпеки, придбано пожежно-технічну літературу та законодавчі акти з цих питань.

Відповідно до вимог Правил пожежної безпеки в Україні видані накази про встановлення протипожежного режиму, про призначення відповідальних за пожежну безпеку будівель, дільниць, приміщень тощо, організована система спеціального навчання, інструктажів та перевірки знань з питань пожежної безпеки.

Служба пожежної безпеки адміністрації організовує свою роботу відповідно до річного і квартальних планів, якими передбачені комплексні та контрольні перевірки протипожежного стану об'єктів. Як недолік слід відмітити те, що перевірки структурних підрозділів підприємства в районах не плануються і не перевіряються. Розроблена загально-об'єктова інструкція про заходи пожежної безпеки та інструкції про порядок дій на випадок виникнення пожежі, а також інструкції для всіх приміщень, які розміщені на помітних місцях і вивчаються під час проведення протипожежних інструктажів.

Території, будівлі, приміщення підприємства забезпечені знаками пожежної безпеки згідно з ГОСТ 12.4.026-76, на вхідних дверях всіх виробничих і складських приміщень вивішені таблички з позначенням категорії щодо вибухопожежної та пожежної небезпеки за ОНТП 24-86, а також класу зони за ПУЕ.

Пожежні автомашини і мотопомпи на підприємстві відсутні. При необхідності може бути використаний особовий склад і техніка загону м.Копичинці та Гусятинського району.

3.Економічна частина

3.1.Сутність і основні напрямки підвищення еколого-економічної

ефективності водокористування

Не дивлячись на різноманітність шляхів, якими вирішуються проблеми водозабезпечення населення і галузей економіки, і досягнутий рівень у будівництві споруд по забору, транспортуванню, залученню водних ресурсів в оборотні технологічні цикли, очищенню вод, розвиток водного господарства України на протязі багатьох років базувався головним чином на екстенсивному використані водних ресурсів. В результаті за допомогою інженерних методів і способів створені крупні водогосподарські системи по інтенсифікації експлуатації природних вод, що призвело до формування складних систем водопостачання із залученням в господарський обіг майже всіх місцевих ресурсів річкового стоку. В той же час для розбавлення стічних вод в деяких регіонах потрібен такий об’єм води, що перевищує пропускну здатність річок.

Технічний розвиток водного господарства переважно за рахунок нарощування потужності водогосподарських споруд у ряді випадків наблизився до фізичної межі, і економічно та екологічно вже неефективний.

Виходячи з цього, стратегія розвитку водного господарства повинна базуватись на повсюдній перебудові систем водопостачання на збалансоване використання водних ресурсів на основі реальних можливостей їх відтворення. Інтенсифікація і підвищення екологоекономічної ефективності водокористування має будуватись на принципово нових прогресивних технологіях водозабезпечення виробництва шляхом створення екологічно безпечних, безвідходних, безстічних, оборотних систем.

Задовольняючи життєві потреби людини і приймаючи участь в різних технологічних процесах виробничо-господарської діяльності, вода не втрачає своєї фізичної сутності, а лише забруднюється різними компонентами. Після первинного використання вода може повторно використовуватись у мtнш вимогливих до якості води технологічних циклах на інших підприємствах або після необхідної її очистки багатократно використовуватись в одному і тому ж виробничому процесі. Більш того, із застосуванням оборотних систем створюються реальні умови розширеного відтворення технологічної води.

Сьогодні все більше усвідомлюється необхідність впровадження екологічного напрямку розвитку водного господарства, що ставить за мету одночасне вирішення задач водозабезпечення виробництва і охорони природних вод. Природно, що вирішення проблеми повного задоволення водопотреб в екологічному аспекті потребує значно більших витрат порівняно з тим , що вже витратило суспільства. Тому науково-технічна реалізація такого шляху може здійснюватись поетапно на протязі порівняно тривалого терміну.

Оцінюючи реальну обстановку, коли в ряді промислових і сільськогосподарських районів відчувається дефіцит води, який можна покривати тільки шляхом інженерного відтворення ресурсів води, необхідно підкреслити важливе значення проблеми управління водокористуванням. Недостатня спрацьованість наукового обґрунтування системи управління (що включає прогнозування, оптимізацію планування розвитку водного господарства з урахуванням екологічних обмежень і економічної доцільності розміщення продуктивних сил, оптимальний розподіл обмежених водних ресурсів, оптимальний розподіл обмежених фінансових ресурсів на розширення виробничої бази водного господарства, створення збалансованих режимів експлуатації водогосподарських систем і споруд) відчувається дуже гостро.

Взаємозв’язок водокористувачів через загальні водні ресурси, суперечність інтересів окремих суб’єктів при їх використанні, створення складних водогосподарських систем зумовлює неприйнятність галузевого розосередження коштів, що спрямовуються на розвиток водного господарства, тому що в цілому по басейну оптимум не досягається. Необхідно розглядати водні ресурси і водне господарство у тісному взаємозв’язку з усіма іншими галузями економіки і вишукувати шлях їх оптимального сумісного розвитку.

Фундаментальними передумовами стратегії екологічно збалансованого використання водних ресурсів і розвитку водного господарства є наступні:

1.Вода для задоволення особистих потреб людини не може бути замінена нічим іншим, також, як вона не може бути замінена як середовище існування біорізноманіття та компонент виробництва рослинної та тваринної їжі; тому збереження водних джерел від виснаження і забруднення – найважливіше завдання;

2.Суспільством знайдений реальний шлях як природного так і інженерного розширеного відтворення водних ресурсів, зокрема технологічної витрати води на основі систем багаторазового її використання; цим зумовлена необхідність повсюдної організації водопостачання (перш за все промислового) за замкнутим, безстічним циклом.

3.2.Економічна оцінка водних ресурсів

Економічний механізм регулювання водокористування має певні особливості в системі водозабезпечення і