Культура Західної Європи

План

Ви-с-но-вок

Коротка характеристика культури Західної Європи XVIII ст.

XVIII століття прийнято називати століттям Просвітництва. Ранні буржуазні революції перемогли тільки в двох країнах – Англії і Нідерландах. У більшості європейських держав був збережений старий порядок. XVIII століття з його просвітительськими ідеалами, ідеями "волі, рівності, братерства" підготував панування класичних форм розвинутого буржуазного суспільства, а Французька революція 1789-1794 р. стала класичною буржуазною революцією, що захопила широкі народні маси.

XVIII століття підготувало також панування буржуазної культури. На зміну старій, феодальній ідеології прийшов час філософів, соціологів, економістів, літераторів нового століття Просвітництва.

Література, музика і театр досягають у цю епоху тієї художньої зрілості, що прийшла до живопису в XVI-XVII ст., досить назвати романи Прево, Філдінга, Смоллета, Вольтера, Гете, музику Баха, Моцарта, Гайдна.

Образотворчому мистецтву XVIII століття в кращих творах властивий аналіз найтонших переживань людини, відтворення нюансів почуттів і настроїв. Інтимність, ліризм образів, але й аналітична спостережливість – характерні риси мистецтва XVIII в. як у жанрі портрета, так і в побутовому живописі. Ці властивості художнього сприйняття життя є внеском XVIII століття в розвиток світової художньої культури, хоча варто визнати, що це було досягнуто ціною втрати універсальної повноти в зображенні духовного життя, цілісності у втіленні естетичних поглядів суспільства, властивих живопису Рубенса, Веласкеса, Рембрандта, Пуссена.

З початком нового, XVIII століття зовсім очевидно позначився процес розкладання французької абсолютної монархії. Смерть у 1715 р. "короля-сонця" – Людовика XIV – була просто завершальною подією в тім довгому ряді явищ, що підготовляли прихід нового століття, а з ним і новими напрямами в мистецтві.

Багато чого змінюється в мистецтві. Король перестає бути єдиним замовником творів мистецтва, а двір – єдиним колекціонером. З'являються приватні колекції, салони. На довгі десятиліття в центр художнього життя Західної Європи перетворюється Франція, що стає законодавицею всіх художніх нововведень, вона стає на чолі всього духовного життя Європи.

Епоха Просвітництва

Про-с-ві-т-ни-ц-т-во – ідей-ний і су-с-пі-ль-ний рух у кра-ї-нах Західної Єв-ро-пи, зв'я-за-ний із за-га-ль-ни-ми змі-на-ми умов жит-тя під впли-вом ро-з-к-ла-ду фе-о-да-ль-них і ут-ве-р-д-жен-ня ка-пі-та-лі-с-ти-ч-них ви-ро-б-ни-чих ві-д-но-син. Во-но по-ши-ри-лось в ос-но-в-но-му в пе-рі-од між "сла-в-ною ре-во-лю-ці-єю" 1688 р. в Ан-г-лії і ре-во-лю-ці-єю 1789-1790 р. у Фра-н-ці-ї. І за-ли-ши-ло ва-го-мий слід у на-у-ці, лі-те-ра-ту-рі, ми-с-те-ц-т-ві, по-лі-ти-ці ("про-с-ві-т-ни-ць-кий аб-со-лю-тизм").

При всій ро-з-ма-ї-то-с-ті ду-мок бі-ль-шість ми-с-ли-те-лів схо-ди-ли-ся в йо-го оці-н-ці як пе-ре-до-во-го, но-ва-то-р-сь-ко-го яви-ща. На-п-ри-к-лад, Ем-ма-ну-їл Кант ро-зу-мів Просвітництво як спро-бу ви-ко-ри-с-то-ву-ва-ти ро-зум в ін-те-ре-сах мо-ра-ль-но-го й ін-те-ле-к-ту-а-ль-но-го ро-з-к-рі-па-чен-ня осо-би-с-то-с-ті, а Фрі-д-ріх Ен-гельс вба-чав у ньо-му іде-о-ло-гі-ч-ну пі-д-го-то-в-ку бу-р-жу-а-з-них ре-во-лю-цій.

Се-ред пре-д-с-та-в-ни-ків Про-с-ві-т-ни-ц-т-ва зу-с-т-рі-ча-ли-ся ма-те-рі-а-лі-с-ти й іде-а-лі-с-ти, при-хи-ль-ни-ки ра-ці-о-на-лі-з-му (що при-з-на-ва-ли ро-зум ос-но-вою пі-з-нан-ня по-ве-ді-н-ки лю-дей), се-н-су-а-лі-з-му і на-віть Бо-же-с-т-вен-но-го про-ви-дін-ня (по-си-ла-ю-чись на во-лю Бо-га). Ча-с-ти-на з них ві-ри-ла в не-ми-ну-чий про-г-рес лю-д-с-т-ва, ін-ша – ро-з-г-ля-да-ла іс-то-рію як су-с-пі-ль-ний ре-г-рес. Ти-ра-но-бо-р-чі мо-ти-ви у тво-р-чо-с-ті про-с-ві-ти-те-лів не за-ва-жа-ли бі-ль-шо-с-ті з них за-ли-ша-ти-ся су-п-ро-ти-в-ни-ка-ми на-си-ль-с-т-ва і ре-во-лю-цій. Їх-ній ін-ди-ві-ду-а-лізм ра-зю-чим об-ра-зом вжи-ва-в-ся з ко-ле-к-ти-ві-с-т-сь-ки-ми іде-я-ми, ви-су-ну-ти-ми де-я-ки-ми про-ві-с-ни-ка-ми ко-му-ні-з-му.

Просвітництво як течія суспільної думки

Як те-чія су-с-пі-ль-ної ду-м-ки, Про-с-ві-т-ни-ц-т-во бе-з-су-м-ні-в-но яв-ля-ло со-бою де-я-ку єд-ність. По-ля-га-ло во-но в осо-б-ли-во-му умо-на-с-т-рої, ін-те-ле-к-ту-а-ль-них схи-ль-но-с-тях і пе-ре-ва-гах. Мо-ва йде на-са-м-пе-ред про ці-лі й іде-а-ли Про-с-ві-т-ни-ц-т-ва, та-ких, як во-ля, до-б-ро-бут і ща-с-тя лю-дей, мир, не-на-си-ль-с-т-во, ві-ро-те-р-пи-мість і ін., а та-кож про зна-ме-ни-те ві-ль-но-ду-м-с-т-во, кри-ти-ч-не ві-д-но-шен-ня до ав-то-ри-те-тів уся-ко-го ро-ду, не прий-нят-ті догм.

Са-ме рі-з-но-ду-м-с-т-во про-с-ві-ти-те-лів, об-є-д-на-них за-га-ль-ни-ми ці-ля-ми й іде-а-ла-ми, з'я-ви-ло-ся пе-ре-ду-мо-вою ви-ня-т-ко-вої пло-до-т-во-р-но-с-ті їх-нь-ої те-о-ре-ти-ч-ної ді-я-ль-но-с-ті. У не-с-кі-н-чен-них су-пе-ре-ч-ках між ни-ми на-ро-д-жу-ва-ли-ся і ви-го-с-т-рю-ва-ли-ся су-ча-с-ні ко-н-це-п-ції прав лю-ди-ну і гро-ма-дя-ни-на, ци-ві-ль-но-го су-с-пі-ль-с-т-ва і плю-ра-лі-с-ти-ч-ної де-мо-к-ра-тії, пра-во-вої де-р-жа-ви і по-ді-лу вла-ди, ри-н-ко-вої еко-но-мі-ки й ети-ки ін-ди-ві-ду-а-лі-з-му. За спро-би зне-ва-жи-ти ці-єю спа-д-щи-ною на-ро-ди ба-га-ть-ох кра-їн до-ро-го по-п-ла-ти-ло-ся в XIX і XX в.

Про-с-ві-ти-те-лі зо-в-сім не бу-ли мрій-ни-ка-ми, що ви-та-ють у хма-рах. Їх-ні ду-хо-в-ні за-пи-ти й ін-те-ре-си зде-бі-ль-шо-го бу-ли ті-с-но зв'я-за-ні про зло-бо-ден-ни-ми про-б-ле-ма-ми жит-тя. Во-ни аж ні-як не цу-ра-лись су-с-пі-ль-ної ді-я-ль-но-с-ті, ба-чи-ли в ній спо-сіб впли-ну-ти на ду-м-ку спі-в-г-ро-ма-дян і по-лі-ти-ку уря-дів. Май-же всі во-ни бу-ли ві-до-мі як пи-сь-мен-ни-ки, пу-б-лі-ци-с-ти, уні-ве-р-си-те-т-сь-кі ви-к-ла-да-чі чи по-лі-ти-ч-ні ді-я-чі.

Про-с-ві-ти-те-лі на-ро-д-жу-ва-лись з рі-з-них кла-сів і ста-нів: ари-с-то-к-ра-тії, дво-рян, ду-хі-в-ни-ц-т-ва, слу-ж-бо-в-ців, то-р-го-во--про-ми-с-ло-вих кіл. Рі-з-но-ма-ні-т-ні бу-ли й умо-ви, у яких во-ни жи-ли. У XVIII в. вплив ци-ві-лі-за-ції, що ні-ве-лює, ледь ві-д-чу-ва-ло-ся, і на-ро-ди си-ль-но ві-д-рі-з-ня-ли-ся за рі-в-нем еко-но-мі-ч-но-го ро-з-ви-т-ку, по-лі-ти-ч-ній ор-га-ні-за-ції і ку-ль-ту-р-них тра-ди-цій. Усе це з не-ми-ну-чі-с-тю при-во-ди-ло до ро-з-хо-д-жень у по-г-ля-дах про-с-ві-ти-те-лів. У ко-ж-ній кра-ї-ні про-с-ві-ти-те-ль-сь-кий рух ніс пе-ча-т-ку на-ці-о-на-ль-ної са-мо-бу-т-но-с-ті.

Просвітництво в Англії

В Ан-г-лії в ХVІІ--ХV-І-ІІ в. пі-с-ля ре-во-лю-ції і гро-ма-дя-н-сь-ких во-єн згла-ди-ли-ся во-ла-ю-чі про-ти-річ-чя. Ро-з-ви-ток па-р-ла-ме-н-та-ри-з-му при-вів до змі-ц-нен-ня пра-во-вих форм по-лі-ти-ч-ної бо-ро-ть-би. Бу-р-х-ли-вий ріст чи-с-ла і ти-ра-жів пе-рі-о-ди-ч-них ви-дань спри-яв пі-д-ви-щен-ню ку-ль-ту-р-но-го й ос-ві-т-нь-о-го рі-в-ня на-се-лен-ня. Стрі-м-ко ро-з-ши-рю-ва-в-ся ри-нок га-зет, книг, тво-рів ми-с-те-ц-т-ва обу-мо-вив зна-ч-ну ко-ме-р-ці-а-лі-за-цію ку-ль-ту-ри, що зві-ль-ни-ла тво-р-ців від при-ни-з-ли-вої за-ле-ж-но-с-ті від де-р-жа-ви, це-р-к-ви, ме-це-на-тів та ін. Ці і ба-га-то ін-ших змін у жит-ті су-с-пі-ль-с-т-ва ро-би-ли при-го-ло-м-шу-ю-че вра-жен-ня на іно-зе-м-ців, що ба-чи-ли в Ан-г-лії зра-зок су-с-пі-ль-но-го про-г-ре-су. Не ви-па-д-ко-во всі ос-но-в-ні те-чії ан-г-лій-сь-кої су-с-пі-ль-ної ду-м-ки пі-д-хо-п-лю-ва-ли-ся пе-ре-до-вою ін-те-лі-ге-н-ці-єю в ін-ших кра-ї-нах.

Бі-ль-шість ан-г-лій-сь-ких про-с-ві-ти-те-лів не ви-я-в-ля-ли схи-ль-но-с-ті до аб-с-т-ра-к-т-но-го те-о-ре-ти-зу-ван-ня. У лі-те-ра-ту-рі во-ни від-да-ва-ли пе-ре-ва-гу ле-г-ким і ру-х-ли-вим жа-н-рам, на-ма-га-ли-ся на-ді-ли-ти