Про-с-ві-ти-те-лі ба-га-то в чо-му про-ц-ві-та-ли в пра-г-нен-ні при-ще-пи-ти ши-ро-ким ша-рам на-се-лен-ня Ан-г-лії свої цін-но-с-ті й іде-а-ли. Зна-чен-ня цьо-го по-в-ною мі-рою про-я-ви-ло-ся в хо-ді со-ці-а-ль-но--по-лі-ти-ч-них бур, що про-не-с-лись над Єв-ро-пою на-п-ри-кі-н-ці XVIII – по-ча-т-ку XIX ст. Ан-г-лія ви-я-ви-лась ос-т-рі-в-цем ста-бі-ль-но-с-ті, що зу-мів уни-к-ну-ти ре-во-лю-цій і гро-ма-дя-н-сь-ких во-єн. За-га-ль-ні цін-но-с-ті, ети-ка по-лі-ти-ч-но-го ко-м-п-ро-мі-су, ро-з-ро-б-ле-на у пра-цях Бо-лі-н-г-с-б-ро-ка, ви-я-ви-ли-ся більш на-дій-ним за-со-бом уми-ро-т-во-рен-ня су-с-пі-ль-с-т-ва, ніж при-му-со-ва ди-с-ци-п-лі-на, пі-д-т-ри-му-ва-на си-ло-міць. У цьо-му і по-ля-гає один з ос-но-в-них уро-ків ан-г-лій-сь-ко-го Про-с-ві-т-ни-ц-т-ва.

Просвітницький рух у Шотландії

Осо-б-ли-ве мі-с-це зай-має про-с-ві-ти-те-ль-сь-кий рух у Шо-т-ла-н-ді-ї. Іс-то-рія су-с-пі-ль-ної ду-м-ки в Шо-т-ла-н-дії ХVІ-ІІ в. – це іс-то-рія бо-лі-с-них по-шу-ків ви-хо-ду з при-ни-з-ли-во-го по-ло-жен-ня, у яко-му, по пе-ре-ко-нан-ню ба-га-ть-ох ос-ві-че-них шо-т-ла-н-д-ців, ви-я-ви-ла-ся їх ба-ть-кі-в-щи-на. Чи про-до-в-жу-ва-ти по-лі-ти-ч-ну бо-ро-ть-бу за ві-д-но-в-лен-ня не-за-ле-ж-но-с-ті чи ж слу-жи-ти ба-ть-кі-в-щи-ні, спри-я-ю-чи її еко-но-мі-ч-но-му, со-ці-а-ль-но-му і ку-ль-ту-р-но-му про-ц-ві-тан-ню? Фі-ло-соф Ен-д-рю Фле-т-чер, "ба-ть-ко" шо-т-ла-н-д-сь-ко-го Про-с-ві-т-ни-ц-т-ва, дав по-ш-товх фо-р-му-ван-ню но-вої ци-ві-ль-ної ети-ки, що об-ґ-ру-н-то-ву-ва-ла ін-ші, аль-те-р-на-ти-в-ні вій-ні і по-лі-ти-ці, ме-то-ди ви-ко-нан-ня гро-ма-дя-на-ми сво-го бо-р-гу пе-ред ба-ть-кі-в-щи-но-ю.

Про-с-ві-т-ни-ц-т-во в Шо-т-ла-н-дії спи-ра-ло-ся на мо-гу-т-ній ін-те-ле-к-ту-а-ль-ний по-те-н-ці-ал, який ма-ли в ро-з-по-ря-д-жен-ні в се-ре-ди-ні ХVІ-ІІ в. уні-ве-р-си-те-ти Еди-н-бу-р-га, Гла-з-го й Абе-р-ди-на. Се-ред чу-до-вих уче-них, що ви-к-ла-да-ли там, ви-ді-ля-є-ть-ся фі-ло-соф, іс-то-рик, еко-но-міст Де-від Юм. Ві-д-гу-ку-ю-чись на ду-хо-в-ні за-пи-ти шо-т-ла-н-д-сь-ко-го су-с-пі-ль-с-т-ва, він об-ґ-ру-н-ту-вав ду-м-ку про те, що до-б-ро – це усе, що ко-ри-с-но лю-дям.

Юма, зви-чай-но ж, хви-лю-ва-ла до-ля Шо-т-ла-н-дії, її ку-ль-ту-р-них тра-ди-цій у єди-ній бри-та-н-сь-кій де-р-жа-ві. Це на-к-ла-ло ві-д-би-ток на йо-го мі-р-ку-ван-ня про ети-ку вза-є-мин гро-ма-дя-ни-на із су-с-пі-ль-с-т-вом і де-р-жа-во-ю. Юм вва-жав, що вза-є-ми-ни ви-ни-ка-ють з по-тя-гу лю-дей до вза-є-м-но-го спі-л-ку-ван-ня, а та-кож че-рез їх-ню ко-ри-с-ність, ос-кі-ль-ки во-ни збі-ль-шу-ють мо-ж-ли-во-с-ті за-до-во-лен-ня по-т-реб лю-дей. І на-са-м-пе-ред во-ни по-к-ли-ка-ні за-бе-з-пе-чи-ти по-лі-ти-ч-ну ста-бі-ль-ність, від якої за-ле-жить вся-ке упо-ря-д-ко-ва-не жит-тя. Са-ме в ін-те-ре-сах ста-бі-ль-но-с-ті де-р-жа-ва і су-с-пі-ль-с-т-во по-вин-ні ви-з-на-ва-ти все рі-з-но-ма-ніт-тя по-г-ля-дів і пе-ре-ко-нань гро-ма-дян, обу-мо-в-ле-не їх-нім ін-ди-ві-ду-а-ль-ним до-с-ві-дом. Су-ча-с-не су-с-пі-ль-с-т-во Юм ро-з-г-ля-дав як плю-ра-лі-с-ти-ч-не, за-с-но-ва-не на скла-д-но-му по-ді-лі пра-ці і ро-з-хо-д-жен-нях у по-ло-жен-ні лю-дей, що уна-с-лі-док цьо-го ро-з-рі-з-ня-ю-ть-ся і сво-ї-ми пре-д-с-та-в-лен-ня-ми про мо-ра-ль-ність і спра-ве-д-ли-вість. На ду-м-ку Юма, не мо-же бу-ти ста-бі-ль-ним су-с-пі-ль-с-т-во, що не по-ва-жає рі-з-но-ма-ніт-тя со-ці-а-ль-них і ре-гі-о-на-ль-них ро-з-хо-д-жень між лю-дь-ми. Рі-в-ною мі-рою не мо-же бу-ти до-б-ро-че-с-ним і гро-ма-дя-нин, що не ви-з-нає, що йо-го осо-би-с-те бла-го-по-луч-чя в кі-н-це-во-му ра-ху-н-ку зв'я-за-но з бла-го-по-луч-чям усь-о-го су-с-пі-ль-с-т-ва.

На шотландське Просвітництво великий вплив зробила діяльність Філософського товариства в Единбурзі, що поєднував кращі уми того часу. Його секретарем був Юм, а одним із членів – філософ і економіст Адам Сміт. Цей видатний теоретик товарно-грошових відносин став їх гарячим захисником і пропагандистом багато в чому по морально-етичних розуміннях. Сміт вважав, що саме ринок звільнив людину від системи залежності, що отупляє, при феодалізмі. На його думку, люди виховують у собі почуття справедливості і виробляють навички цивілізованого спілкування, лише знаходячись один з одним у відносинах виробника і споживача. Суспільство було для нього гігантською мануфактурою, а поділ праці – загальною формулою співробітництва людей в інтересах "багатства народів" (так називалася його основна економічна праця). У своїй теорії Сміт відводив ринку ту ж функцію, що англійські просвітителі віддавали правовій державі чи цивілізованому спілкуванню – функцію соціалізації егоїзму.

Але місце громадянина в системі Сміта займала "економічна людина", моральна воля якої була обумовлена його роллю в економічному житті. Тим самим шотландське Просвітництво поставило нове і надзвичайно важливе питання про мотиви та стимули господарської діяльності. За Смітом, найголовнішим з них є власний корисливий інтерес. Але переслідувати його людина може, лише роблячи послуги іншим людям. Тому кожна окрема людина, хоча і піклується тільки про свої інтереси, мимоволі сприяє суспільній користі, чи, за словами Сміта, "вона невидимою рукою направляється до мети, що зовсім не входила в її наміри... Переслідуючи свої власні інтереси, він часто більш діючим образом служить інтересам суспільства, ніж тоді, коли свідомо прагне робити це".

Інтерес просвітителів до економічної теорії відбивав загальне підвищення престижу господарської діяльності. Однак у шотландському суспільстві тривалий час зберігалася недовіра до вільної гри ринкових сил. Багато представників освіченої еліти сприймали їх як руйнівну стихію, приборкати яку була покликана держава. Не хто інший, як Сміт, що оспівував переваги ринку, виражав побоювання, що економічні закони, на яких ґрунтуються відносини виробників і споживачів, можуть привести до соціальної і моральної деградації найманих робітників. "У такий стан, – писав він, – повинні неминуче впадати працюючі бідняки... якщо тільки уряд не прикладе зусиль для запобігання цього".

Треба буде час, щоб шотландські просвітителі позбулися від страху перед ринковою стихією. Нове їх покоління, що вступило в пору зрілості ближче до кінця ХVІІІ в., уже не надіялось на підтримку чи уряду парламенту. Для них зразком цивільного поводження був фахівець у якій-небудь області професійної діяльності, знання і ретельність якого приносили суспільству відчутну користь.

Французське просвітництво

Су-с-пі-ль-но--по-лі-ти-ч-не жит-тя Фра-н-ції в ХVІ-ІІ ст. ха-ра-к-те-ри-зу-ва-ла-ся ве-ли-кою іне-р-ці-єю зви-чок і тра-ди-цій, ус-па-д-ко-ва-них від фе-о-да-ль-но-го ми-ну-ло-го. Впли-во-ві су-с-пі-ль-ні ша-ри пру-ча-ли-ся но-вим ві-ян-ням, що не-с-ло із со-бою Про-с-ві-т-ни-ц-т-во. У бо-ро-ть-бі з ним про-с-ві-ти-те-лі не мо-г-ли по-в-ною мі-рою об-пе-р-ти-ся ні на су-с-пі-ль-ну ду-м-ку, ще не що ці-л-ком сфо-р-му-ва-ла-ся, ні на уряд, що ча-сом ві-д-но-си-в-ся до