Бі-ль-шість ви-да-т-них ді-я-чів про-с-ві-ти-те-ль-сь-ко-го ру-ху Фра-н-ції під-да-ва-ли-ся пе-ре-с-лі-ду-ван-ням за свої пе-ре-ко-нан-ня. Де-ні Ді-д-ро по-бу-вав у за-с-лан-ні у Ве-н-се-н-сь-ко-му за-м-ку, Во-ль-тер (спра-в-ж-нє імя – Фра-н-суа Ма-рі Аруе) – у Ба-с-ти-лі-ї. Клод Ге-ль-ве-цій че-рез на-па-д-ки був зму-ше-ний ві-д-ре-к-ти-ся від сво-єї кни-ги "Про ро-зум". По це-н-зу-р-них при-чи-нах не раз пе-ре-ри-ва-ло-ся дру-ку-ван-ня зна-ме-ни-тої "Ен-ци-к-ло-пе-дії", що ви-хо-ди-ла у світ ок-ре-ми-ми то-ма-ми про-тя-гом 1751-1772 р. усе це зму-шу-ва-ло про-с-ві-ти-те-лів на-ді-ля-ти свої ду-м-ки в обо-ло-н-ку аб-с-т-ра-к-т-них те-о-рій, не-до-с-ту-п-них ро-зу-мін-ню ши-ро-кої пу-б-лі-ки.

Фра-н-цу-зь-ке Про-с-ві-т-ни-ц-т-во за-з-на-ва-ло впли-ву від си-ль-не ари-с-то-к-ра-ти-ч-но-ї. Це про-я-ви-ло-ся у ви-то-н-че-но-с-ті і ви-шу-ка-но-с-ті лі-те-ра-ту-р-них тво-рів, що скла-ли йо-го сла-ву. В ари-с-то-к-ра-тії про-с-ві-ти-те-лі за-по-зи-ча-ли і са-лон-ну фо-р-му спі-л-ку-ван-ня. Ат-мо-с-фе-ра ви-б-ра-но-с-ті, що па-ну-ва-ла в са-ло-нах, пі-д-си-ли-ла схи-ль-ність фра-н-цу-зь-ких про-с-ві-ти-те-лів до ві-д-ве-р-не-но-го те-о-ре-ти-зу-ван-ня.

Фра-н-цу-зь-ке Про-с-ві-т-ни-ц-т-во ба-га-то в чо-му ви-хо-ди-ло з ідей фі-ло-со-фів XVII в. Ре-не Де-ка-р-та і Лок-ка. Ві-д-по-ві-д-но до ро-з-ро-б-ле-но-го Де-ка-р-том ра-ці-о-на-лі-с-ти-ч-но-му ме-то-ду пі-з-нан-ня, іс-ти-на по-вин-на чі-т-ко і яс-но вба-ча-ти-ся лю-д-сь-ким ро-зу-мом. Чи-ма-ло по-с-лі-до-в-ни-ків у Фра-н-ції знай-ш-ло вчен-ня Лок-ка про су-с-пі-ль-с-т-во і де-р-жа-ву.

Де-ся-ти-літ-тя ма-р-ної опо-зи-ції з ка-то-ли-ць-кою це-р-к-вою ви-к-ли-ка-ли гли-бо-ке ро-з-ча-ру-ван-ня про-с-ві-ти-те-лів. Се-ред них пі-д-си-ли-ло-ся пра-г-нен-ня до пе-ре-о-ці-н-ки цін-но-с-тей, що при-з-ве-ло до гли-бо-ко-го ро-з-ме-жу-ван-ня в їх-ніх ря-дах. Ча-с-ти-на про-с-ві-ти-те-лів збе-рі-га-ла на-дії на спі-в-ро-бі-т-ни-ц-т-во з вла-дою в рі-шен-ні ко-н-к-ре-т-них про-б-лем ке-ру-ван-ня кра-ї-но-ю. Се-ред них ви-ді-ля-ла-ся гру-па еко-но-мі-с-тів--фі-зі-о-к-ра-тів (від гре-ць-ких слів "фі-зіс" – при-ро-да і "кра-тос" – вла-да), на чо-лі яких сто-яв Фра-н-суа Ке-не. Він вва-жав, що зе-м-ля є єди-не дже-ре-ло ба-га-т-с-т-ва і ті-ль-ки зе-м-ле-ро-б-с-т-во мно-жить йо-го. То-му він ви-с-ту-пав за за-о-хо-чен-ня кла-су хлі-бо-ро-бів, на-са-м-пе-ред ба-га-тих фе-р-ме-рів. "У се-ла ва-р-то за-лу-ча-ти не сті-ль-ки лю-дей, скі-ль-ки ба-га-т-с-т-во" (то-б-то ка-пі-тал), – пі-д-к-ре-с-лю-вав Ке-не. До-ма-га-в-ся він і ре-фо-р-ми по-да-т-ко-вої си-с-те-ми, що ле-жа-ла тя-ж-ким тя-га-рем на ви-ро-б-ни-ках. На-дії на пі-д-йом сі-ль-сь-ко-го го-с-по-да-р-с-т-ва він зв'я-зу-вав та-кож з во-лею вну-т-рі-ш-нь-ої і зо-в-ні-ш-нь-ої то-р-гі-в-лі.

Спро-бу здій-с-ни-ти цю про-г-ра-му ре-форм по-чав ін-ший пре-д-с-та-в-ник шко-ли фі-зі-о-к-ра-тів, Анн Ро-бер Тю-р-го. У 1774 р. Мо-ло-дий ко-роль Лю-до-вик ХVІ при-з-на-чив йо-го ге-не-ра-ль-ним ко-н-т-ро-ле-ром (мі-ні-с-т-ром) фі-на-н-сів. Тю-р-го ввів ві-ль-ну то-р-гі-в-лю хлі-бом і бо-ро-ш-ном, до-мі-г-ся ска-су-ван-ня се-ре-д-нь-о-ві-ч-них це-хів і гі-ль-дій, при-с-ту-пив до ко-рін-ної ре-фо-р-ми опо-да-т-ко-ву-ван-ня. Але опір при-д-во-р-них кіл, дво-ря-н-с-т-ва і це-хо-вої ве-р-хі-в-ки зве-ло на-ні-вець усь-о-го йо-го зу-сил-ля. Ві-д-с-та-в-ка Тю-р-го в 1776 р. зу-мо-ви-ла і до-лю йо-го ре-форм.

Сві-до-мість не-до-ся-ж-но-с-ті ці-лей Про-с-ві-т-ни-ц-т-ва в ра-м-ках іс-ну-ю-чо-го ла-ду спо-ну-ка-ло ба-га-ть-ох про-с-ві-ти-те-лів за-м-к-ну-ти-ся в не-п-ри-ми-рен-ній опо-зи-ці-ї. Їх-ній про-тест ча-сом прий-мав фо-р-му ате-ї-з-му, рі-з-кої кри-ти-ки ре-лі-гії і це-р-к-ви, ха-ра-к-те-р-них для пле-я-ди фі-ло-со-фів--ма-те-рі-а-лі-с-тів се-ре-ди-ни сто-річ-чя: Ді-д-ро, По-ля Го-ль-ба-ха, Ге-ль-ве-ція й ін. Іно-ді він ви-я-в-ля-в-ся в іде-а-лі-за-ції ми-ну-ло-го, на-п-ри-к-лад ре-с-пу-б-лі-ка-н-сь-ко-го ла-ду ан-ти-ч-них де-р-жав. Жан--Жак Рус-со про-ти-с-та-в-ляв їх-ню пря-му де-мо-к-ра-тію усім фо-р-мам пре-д-с-та-в-ни-ць-ко-го пра-в-лін-ня, вклю-ча-ю-чи й ан-г-лій-сь-кий па-р-ла-ме-н-та-ризм. "Уся-кий за-кон, – пи-сав він у тра-к-та-ті "Про су-с-пі-ль-ний до-го-вір", – як-що на-род не за-т-ве-р-див йо-го бе-з-по-се-ре-д-ньо сам, не-дій-с-ний. Ан-г-лій-сь-кий на-род вва-жає се-бе ві-ль-ним: він жо-р-с-то-ко по-ми-ля-є-ть-ся. Він ві-ль-ний ті-ль-ки під час ви-бо-рів чле-нів па-р-ла-ме-н-ту: як ті-ль-ки во-ни об-ра-ні – він раб, він ні що. У дре-в-ніх ре-с-пу-б-лі-ках і на-віть у мо-на-р-хі-ях на-род ні-ко-ли не мав пре-д-с-та-в-ни-ків; са-ме це сло-во бу-ло не ві-до-мо".

З ім-ям Рус-со по-в-я-за-ний но-вий етап у ро-з-ви-т-ку про-с-ві-ти-те-ль-сь-ко-го ру-ху Фра-н-ції – ра-ди-ка-ль-ний пе-ре-г-ляд де-я-ких йо-го фу-н-да-ме-н-та-ль-них ці-лей і іде-а-лів. Ра-ди-ка-лізм са-мо-го Рус-со ко-ре-ни-в-ся в йо-го ети-ч-них по-г-ля-дах. На про-ти-ва-гу фі-ло-со-фам, що вва-жа-ли се-бе-лю-б-ність і его-їзм су-мі-с-ни-ми із су-с-пі-ль-ним бла-гом, він ви-ма-гав пі-д-по-ря-д-ку-ван-ня осо-би-с-то-с-ті бла-гу су-с-пі-ль-с-т-ва. Рус-со пи-сав: "дво-я-ка лю-ди-на до-б-ро-че-с-на, ко-ли її при-ва-т-на во-ля в усь-о-му ві-д-по-ві-дає за-га-ль-ній во-лі". До-мо-г-ти-ся ці-єї ві-д-по-ві-д-но-с-ті він про-по-ну-вав по-лі-ти-ч-ни-ми ме-то-да-ми. У пра-г-нен-ні Рус-со зв'я-за-ти мо-раль з по-лі-ти-кою яв-но ро-з-рі-з-ни-мо за-ро-док то-та-лі-та-р-них те-о-рій пі-з-ні-шо-го ча-су.

Рі-з-но-ма-ніт-тя шля-хів, яки-ми йшло фра-н-цу-зь-ке Про-с-ві-т-ни-ц-т-во, зро-би-ло йо-го уні-ка-ль-ною ла-бо-ра-то-рі-єю лю-д-сь-кої ду-м-ки. Са-ме там дже-ре-ла ба-га-ть-ох ос-но-в-них ідей лі-бе-ра-лі-з-му, со-ці-а-лі-з-му і ко-му-ні-з-му, що на-с-ті-ль-ки впли-ну-ли на сві-то-вий ро-з-ви-ток у XIX-XX в.

Просвітництво у Німеччині

Про-с-ві-т-ни-ц-т-во в Ні-меч-чи-ні яв-ля-ло со-бою скла-д-не і су-пе-ре-ч-ли-ве яви-ще вже в си-лу по-лі-ти-ч-ної ро-з-д-ро-б-ле-но-с-ті кра-ї-ни і ро-з-ма-їт-тя мі-с-це-вих умов. По-ши-рен-ню но-вих ві-янь спри-я-ло ін-те-н-си-в-не ку-ль-ту-р-не жит-тя про-ві-н-цій. Мо-на-р-хи дрі-б-них де-р-жав, не ма-ю-чи мо-ж-ли-во-с-ті за-т-ве-р-ди-ти свій ав-то-ри-тет ве-ли-ко-де-р-жа-в-ни-ми ме-то-да-ми, пра-г-ну-ли про-с-ла-ви-ти-ся ме-це-на-т-с-т-вом. По-ша-на, якою бу-ла ото-че-на в Ні-меч-чи-ні фра-н-цу-зь-ка ку-ль-ту-ра, та-кож спри-я-ла про-ни-к-нен-ню про-с-ві-ти-те-ль-сь-ких ідей.

Один з па-ра-до-к-сів ні-ме-ць-ко-го Про-с-ві-т-ни-ц-т-ва по-ля-гав у тім, що во-но не-рі-д-ко оде-р-жу-ва-ло ім-пу-ль-си з бо-ку пра-в-ля-чих ве-р-хів. У Пру-сії іні-ці-а-то-ром пу-б-лі-ч-но-го об-го-во-рен-ня йо-го про-б-лем ви-с-ту-пив сам ко-роль Фрі-д-ріх Ве-ли-кий. Не без ста-ран-ня вла-ди од-ні-єї з ха-ра-к-те-р-них рис ні-ме-ць-ко-го Про-с-ві-т-ни-ц-т-ва став йо-го пе-ре-ва-ж-но те-о-ре-ти-ч-ний ха-ра-к-тер. Од-нак у йо-го ак-ти-ві чи-с-ли-ли-ся і пра-к-ти-ч-ні спра-ви. У Пру-сії про-с-ві-ти-те-лі не ті-ль-ки ро-з-ро-би-ли ва-ж-ли-ву ре-фо-р-му ут-во-рен-ня, але і до-мо-г-ли-ся здій-с-нен-ня її. У ре-зу-ль-та-ті бу-ла ро-з-ши-ре-на ме-ре-жа по-ча-т-ко-вих шкіл і ство-ре-на си-с-те-ма про-фе-сій-но-го на-в-чан-ня ре-ме-с-лам, сі-ль-сь-ко-му го-с-по-да-р-с-т-ву, то-р-гі-в-лі і де-р-жа-в-ній слу-ж-бі. Ути-лі-та-р-ний ха-ра-к-тер ці-єї ре-фо-р-ми ба-га-то в чо-му по-ро-зу-мі-ва-в-ся тим, що про-с-ві-ти-те-ль-сь-кий рух у Прус-сії че-р-па-ло при-хи-ль-ни-ків го-ло-в-ним чи-ном із се-ре-до-ви-ща де-р-жа-в-них слу-ж-бо-в-ців: ар-мій-сь-ких офі-це-рів, ди-п-ло-ма-тів, чи-но-в-ни-ків, ви-к-ла-да-чів на-в-ча-ль-них за-к-ла-дів.

На тлі за-га-ль-ної бо-я-з-ні про-с-ві-ти-те-ль-сь-кої ду-м-ки в Ні-меч-чи-ні смі-ли-ві-с-тю і по-с-лі-до-в-ні-с-тю ві-д-рі-з-ня-ли-ся по-г-ля-ди Ка-н-та. Він пі-д-бив пі-д-су-мок те-о-ре-ти-ч-ним по-шу-кам епо-хи Про-с-ві-т-ни-ц-т-ва. Осо-б-ли-во зна-ч-ний йо-го вне-сок у ро-з-ро-б-ку ко-н-це-п-ції пра-во-вої де-р-жа-ви. При-з-на-чен-ня ос-тан-нь-ої Кант ба-чив не в пі-к-лу-ван-ні