Культура Латинської Америки

План

Вступ

Ви-с-но-вок

Вступ

Сво-є-рі-д-ною ча-рі-в-ні-с-тю на-ді-ле-на ку-ль-ту-ра до-ко-лу-м-бо-вої Аме-ри-ки – ку-ль-ту-ра майя, ац-те-ків та ін-ків мі-ц-но по-в-’-я-за-на спі-ль-ні-с-тю мі-сь-кої ци-ві-лі-за-ці-ї. Іс-то-т-ним є те, що в Ме-зо-а-ме-ри-ці та Пе-ру, по-ді-б-но до Ме-со-по-та-мії, Да-в-нь-о-го Єги-п-ту та ін., про-цес ви-ни-к-нен-ня і ро-з-ви-т-ку мі-с-та про-хо-див у “чи-с-то-му” ви-г-ля-ді, без впли-ву із-зо-в-ні з бо-ку більш ви-со-ких ку-ль-тур. На-пе-в-не, мо-ж-на вва-жа-ти до-ве-де-ним, що в сцих пе-р-вин-них осе-ре-д-ках ку-ль-ту-ри най-більш ран-нь-ою фо-р-мою те-ри-то-рі-а-ль-но--по-лі-ти-ч-ної ор-га-ні-за-ції ран-нь-о-к-ла-со-вих су-с-пільств є мі-с-та--де-р-жа-ви. [4; 143]

Мі-с-та--де-р-жа-ви майя

Стру-к-ту-ра ти-по-во-го мі-с-та--де-р-жа-ви в до-ко-лу-м-бо-вій Ме-зо-а-ме-ри-ці X-XVI ст. і на да-в-нь-о-му Схо-ді ві-д-з-на-ча-ю-ть-ся ди-в-ною схо-жі-с-тю: ме-т-ро-по-лія та її сі-ль-сь-ко-го-с-по-да-р-сь-кі ок-ру-ги, що зна-хо-дя-ть-ся від мі-с-та на ві-д-с-та-ні 15 км; сто-ли-ця – ос-но-в-не по-лі-ти-ко--ад-мі-ні-с-т-ра-ти-в-не, ку-ль-ту-р-но--еко-но-мі-ч-не яд-ро мі-с-та--де-р-жа-ви. Це на-са-м-пе-ред мі-с-це пе-ре-бу-ван-ня пра-ви-те-ля та йо-го на-б-ли-же-них, а та-кож хра-му го-ло-в-но-го мі-сь-ко-го бо-же-с-т-ва й по-в-’-я-за-но-го з ним жре-ц-т-ва. Тут же зна-хо-ди-лись й пре-д-с-та-в-ни-ки зна-ті, во-ї-ни, то-р-го-в-ці, чи-но-в-ни-ки, ре-мі-с-ни-ки то-що. Од-нак ос-но-в-ну ма-су мі-сь-ко-го на-се-лен-ня скла-да-ли, на-пе-в-не, об-щин-ни-ки, що зай-ма-ли-ся рі-з-ни-ми ви-да-ми сі-ль-сь-ко-го-с-по-да-р-сь-ко-го ви-ро-б-ни-ц-т-ва. [4; 143-144]

Пі-д-сі-ч-но--во-г-нен-не зе-м-ле-ро-б-с-т-во майя зда-т-не бу-ло да-ва-ти ста-лий до-да-т-ко-вий про-дукт, яко-го ви-с-та-ча-ло для ут-ри-ман-ня ве-р-хі-в-ки су-с-пі-ль-с-т-ва, що во-ло-да-рю-ва-ла, де-р-жа-в-но-го апа-ра-ту та ін-ших груп на-се-лен-ня. Ар-хе-о-ло-гі-ч-ні оз-на-ки мі-с-та майя – ка-м-’-я-ні па-ла-ци та хра-ми, пла-ну-ван-ня спо-руд на-в-ко-ло пря-мо-ку-т-них дво-ри-ків та май-да-нів, "ак-ро-по-лі”, культ сте-ли--ві-в-та-ря, іє-ро-г-лі-фі-ч-на пи-се-м-ність і ка-ле-н-дар пре-д-с-та-в-ле-ні у ко-м-п-ле-к-сі при-б-ли-з-но на ру-бе-жі на-шої ери. Вся по-в-но-та вла-ди все-ре-ди-ні майя-сь-ко-го мі-с-та--де-р-жа-ви у І тис. н. е. бу-ла зо-се-ре-д-же-на в ру-ках пра-ви-те-ля. Да-ні пи-сь-мо-вих дже-рел ка-ну-ну ко-н-кі-с-ти та ряд бе-зу-мо-в-них ар-хе-о-ло-гі-ч-них оз-нак (де-я-кі мо-ти-ви кла-си-ч-но-го ми-с-те-ц-т-ва, за-у-по-кій-ні хра-ми та гро-б-ни-ці з осо-б-ли-во пи-ш-ним ри-ту-а-лом) сві-д-чать про на-я-в-ність у майя ку-ль-ту обо-ж-нен-ня ца-ря. Це не-п-ря-мо вка-зує на іс-ну-ван-ня вже на той час де-с-по-ти-ч-ної фо-р-ми пра-в-лін-ня (схо-жої на ту, що ві-до-ма нам у фа-ра-о-ні-в-сь-ко-му Єги-п-ті та в мі-с-тах--де-р-жа-вах Шу-ме-ру). Є ряд да-них на ко-ристь то-го, що на ру-бе-жі на-шо-го ві-ку у майя з'я-ви-в-ся культ ца-р-сь-ких пре-д-ків, який став з ча-сом за-га-ль-но-де-р-жа-в-ною ре-лі-гі-є-ю.

Ре-лі-гій-ні уя-в-лен-ня про-ни-зу-ва-ли всі сто-ро-ни жит-тя да-в-нь-о-майя-сь-ко-го су-с-пі-ль-с-т-ва. Па-н-те-он бо-жеств майя був до-сить об-ши-р-ним і скла-д-ним, як і в ін-ших ран-нь-о-к-ла-со-вих су-с-пі-ль-с-т-вах. До-с-лі-д-ни-кам ві-до-мі де-ся-т-ки імен, які в за-ле-ж-но-с-ті від їх фу-н-к-цій мо-жуть бу-ти ро-з-ді-ле-ні на гру-пи. Це на-са-м-пе-ред бо-ги ро-дю-чо-с-ті та во-ди, ми-с-ли-в-сь-кі бо-ги, бо-же-с-т-ва во-г-ню, зі-рок і пла-нет, сме-р-ті, вій-ни то-що.

Все-с-віт майя (як і в ац-те-ків) скла-да-в-ся з 13 не-бес та 9 пі-д-зе-м-них сві-тів. У це-н-т-рі зе-м-лі сто-їть сві-то-ве (зе-ле-не або пе-р-ше) де-ре-во, що про-ни-зує всі ша-ри не-бес, а в чо-ти-рь-ох її ку-т-ках (по сто-ро-нах сві-ту) – чо-ти-ри ін-ших де-ре-ва: че-р-во-не (схід), бі-ле (пі-в-ніч), чо-р-не (за-хід) та жо-в-те (пі-в-день). Сві-то-ве де-ре-во ві-д-з-на-ча-ло-ся мі-с-це-пе-ре-бу-ван-ням бо-га до-щу, яко-го зви-чай-но зо-б-ра-жу-ва-ли із со-ки-рою або з фа-ке-ла-ми під до-щем. Всі ці ат-ри-бу-ти на-га-ду-ють про пе-р-вин-ний зв'я-зок йо-го з пі-д-сі-ч-но--во-г-не-вим зе-м-ле-ро-б-с-т-вом. [4; 144]

Ха-ра-к-те-р-ною ри-сою ре-лі-гій-них по-г-ля-дів на-ро-дів Ме-зо-а-ме-ри-ки бу-ло уя-в-лен-ня про те, що вся іс-то-рія Все-с-ві-ту ді-ли-ть-ся на пе-в-ні пе-рі-о-ди або ци-к-ли, які змі-ню-ють один од-но-го. Ко-ж-ний з цих ци-к-лів мав за сво-го пра-ви-те-ля те чи ін-ше бо-же-с-т-во і за-кі-н-чу-ва-в-ся сві-то-вою ка-та-с-т-ро-фою: по-же-жею, по-він-ню, зе-м-ле-т-ру-сом та ін. Іс-ну-ю-чий сві-то-вий цикл му-сив та-кож за-кі-н-чу-ва-ти-ся за-ги-бел-лю су-ча-с-но-го Все-с-ві-ту. [4; 144-145]

Да-в-нь-о-майя-сь-кі ку-ль-ту-ри ха-ра-к-те-р-ні скла-д-ни-ми та ви-то-н-че-ни-ми ри-ту-а-ла-ми, ме-тою яких бу-ло, як і в усіх ін-ших ре-лі-гі-ях, здо-б-рен-ня бо-жеств і от-ри-ман-ня від них рі-з-них благ. До та-ких об-ря-дів на-ле-жа-ли ди-м-лен-ня аро-ма-т-ни-ми смо-ла-ми, мо-ли-т-ви, ку-ль-то-ві та-н-ки та спі-ван-ня пі-сень, по-с-ти і пи-ль-ну-ван-ня, же-р-т-во-п-ри-но-шен-ня най-рі-з-но-ма-ні-т-ні-шо-го ви-г-ля-ду. В же-р-т-ву при-но-си-ли-ся кві-ти та рі-з-ні гі-л-ки ку-щів, пло-ди, стра-ви, тка-ни-ни, ви-ро-би і ста-ту-е-т-ки з гли-ни, не-ф-ри-ту, кі-с-т-ки і ра-ко-ви-ни, пі-ря цін-них пта-хів. Ре-гу-ля-р-но здій-с-ню-ва-ли-ся й лю-д-сь-кі же-р-т-во-п-ри-но-шен-ня.

Зро-зу-мі-ло, що же-р-ці зай-ма-ли по-че-с-не мі-с-це в су-с-пі-ль-с-т-ві майя, при-чо-му во-ни, як і же-р-ці ін-ших на-ро-дів Ме-зо-а-ме-ри-ки, скла-да-ли спе-ці-а-ль-ні ко-р-по-ра-ції; се-ред них па-ну-ва-ла су-во-ра іє-ра-р-хія: від ве-р-хо-в-но-го же-р-ця до юна-ків--при-с-лу-ж-ни-ків. Же-р-ці майя, по-ді-б-но же-р-цям ін-ших ку-ль-тур да-в-нь-о-го сві-ту, зай-ма-ли-ся до-с-лі-д-жен-ня-ми на-в-ко-ли-ш-нь-о-го се-ре-до-ви-ща, на-г-ро-ма-д-жу-ва-ли на-у-ко-ві знан-ня. Ро-з-ви-ток на-у-ко-вих знань у майя до-сяг зна-ч-но-го рі-в-ня, хо-ча, зде-бі-ль-шо-го, знан-ня бу-ло ті-с-но по-в-я-за-не з ре-лі-гі-є-ю.

Ста-ро-да-в-ні майя при-ді-ля-ли ува-гу ви-в-чен-ню ка-ле-н-да-ря та лі-то-чи-с-лен-ня, ма-те-ма-ти-ки, ас-т-ро-но-мії, ме-ди-ци-ни та іс-то-рі-ї. Крім то-го, во-ни во-ло-ді-ли де-я-ки-ми пра-к-ти-ч-ни-ми знан-ня-ми з ге-о-г-ра-фії, ге-о-де-зії, ме-те-о-ро-ло-гії, клі-ма-то-ло-гії, сей-с-мо-ло-гії та мі-не-ра-ло-гі-ї. Од-нак всі ці га-лу-зі по-зи-ти-в-них знань бу-ли ті-с-но пе-ре-п-ле-те-ні з ре-лі-гій-ни-ми вчен-ня-ми про де-мо-нів, бо-же-с-т-ва, зна-мен-ня та пе-ре-д-рі-кан-ня. До то-го ж на-г-ро-ма-д-же-ні знан-ня ви-к-ла-да-ли-ся на за-п-лу-та-ній та пе-ре-ва-н-та-же-ній мі-фо-ло-гі-ч-ни-ми на-тя-ка-ми мо-ві. Ве-ли-ким до-ся-г-нен-ням майя в га-лу-зі ма-те-ма-ти-ки бу-ла ро-з-ро-б-ка в пе-рі-од ос-тан-ніх ві-ків до на-шої ери по-зи-цій-ної си-с-те-ми лі-ку і ма-те-ма-ти-ч-но-го по-нят-тя ну-ля. Ці два по-нят-тя бу-ли зна-ч-ним кро-ком упе-ред в іс-то-рії ма-те-ма-ти-ч-но-го ми-с-лен-ня, ад-же в Ін-дії во-ни бу-ли ро-з-ро-б-ле-ні при-б-ли-з-но в VIII ст., а до Єв-ро-пи по-т-ра-пи-ли ли-ше в XV ст. [4; 145]

В жо-д-но-го з на-ро-дів ста-ро-да-в-нь-ої Аме-ри-ки не бу-ло та-ко-го ви-со-ко-ро-з-ви-ну-то-го ка-ле-н-да-ря і си-с-те-ми лі-то-чи-с-лен-ня, як у да-в-ніх майя кла-си-ч-но-го пе-рі-о-ду (300 – 900 рр.). Пра-к-ти-ч-ні по-т-ре-би сі-ль-сь-ко-го го-с-по-да-р-с-т-ва ви-к-ли-ка-ли до жит-тя най-то-ч-ні-ший ка-ле-н-дар, який став у ру-ках же-р-ців мо-гу-т-нь-ою збро-єю іде-о-ло-гі-ч-но-го впли-ву на ма-си. Ви-з-на-ча-ю-чи най-з-ру-ч-ні-ші стро-ки для зе-м-ле-ро-б-сь-ких ро-біт (ві-д-хи-лен-ня від них в умо-вах тро-пі-ків й за то-ді-ш-нь-ої си-с-те-ми сі-ль-сь-ко-го го-с-по-да-р-с-т-ва оз-на-ча-ло б спра-в-ж-ню ка-та-с-т-ро-фу), же-р-ці ото-чу-ва-ли це скла-д-ною мі-с-ти-ч-ною си-м-во-лі-кою й су-п-ро-во-д-жу-ва-ли