Ця ко-н-це-п-ція ро-з-по-ді-лу ча-су і про-с-то-ру – на-д-з-ви-чай-но ва-ж-ли-вий ко-м-по-нент ре-лі-гій-но-го сві-то-г-ля-ду ац-те-ків, що впли-ває як на жит-тя ок-ре-мої лю-ди-на, так і на до-лі всьо-го лю-д-с-т-ва. Но-во-на-ро-да-сейо-му да-ва-ли імя дня, ко-ли він з'я-ви-в-ся на світ, а цей день пі-д-ко-рю-ва-в-ся пе-в-но-му бо-же-с-т-ву, то-му що вхо-дить до од-но-го з чо-ти-рь-ох 65-ден-них ан-са-м-б-лів, ко-т-рі, в свою че-р-гу, бу-ли по-в-я-за-ні з пе-в-ною сто-ро-ною сві-ту і пра-в-ля-чим ни-ми бо-же-с-т-вом. Усі ці об-с-та-ви-ни ви-з-на-ча-ли май-бу-т-нє но-вої лю-ди-ни, «про-г-ра-му-ю-чи» са-ме та-кий, а не ін-ший хід жит-тя. Та-ке ба-чен-ня сві-ту за-фі-к-со-ва-не на ка-ле-н-да-р-но-му ка-ме-ні ац-те-ків, чиї фо-р-ми та си-м-во-ли сві-д-чать про гра-н-ді-о-з-ну ко-н-це-п-цію все-с-ві-ту, ство-ре-ну ста-ро-да-в-ні-ми на-ро-да-ми Аме-ри-ки.

Держава інків

На зна-ч-но ви-що-му рі-в-ні ку-ль-ту-ри зна-хо-ди-ли-ся ін-ки, які ство-ри-ли гі-га-н-т-сь-ку ім-пе-рію в Пі-в-ден-ній Аме-ри-ці, що та-кож за-ги-ну-ла під уда-ра-ми іс-па-н-сь-ких ко-н-кі-с-та-до-рів, шу-ка-чів зо-ло-то-го Ель-до-ра-до. Ро-з-по-відь про ку-ль-ту-ру «си-нів Со-н-ця» (так зва-ли се-бе пра-ви-те-лі ін-ків) не мо-ж-на не по-ча-ти з ім-пе-рії ін-ків – най-к-ру-п-ні-шої ім-пе-рії ін-дій-ців із сто-ли-цею Ку-с-ко, «Ри-мом» да-в-нь-ої Аме-ри-ки. Під час її ро-з-к-ві-ту на те-ри-то-рії в 1 млн. км2 про-жи-ва-ло від 8 до 15-16 млн. чол., а її про-с-тір з пі-в-но-чі на пі-в-день до-рі-в-ню-вав 5 тис. км. Пе-р-вин-ною, ос-но-в-ною ла-н-кою су-с-пі-ль-с-т-ва ім-пе-рії бу-ли ай-лью – ве-ли-кі сі-мї, ро-ди чи то сі-ль-сь-кі об-щи-ни, чле-ни якої вва-жа-ли-ся ро-ди-ча-ми. Усі ай-лью Пе-ру об-є-д-ну-ва-ли-ся у дві по-ло-ви-ни, що скла-да-ли про-ві-н-цію де-р-жа-ви ін-ків. Де-кі-ль-ка про-ві-н-цій вхо-ди-ли до од-ні-єї з чо-ти-рь-ох “чве-р-тей ім-пе-рі-ї”, або ж “сто-рін сві-ту”. Ко-р-до-ни всіх ча-с-тин ім-пе-рії схо-ди-ли-ся в її зо-ло-тій сто-ли-ці Ку-с-ко. Тут бра-ли по-ча-ток чо-ти-ри най-ва-ж-ли-ві-ші вій-сь-ко-ві ма-гі-с-т-ра-лі ім-пе-рії, які ве-ли до чо-ти-рь-ох за-з-на-че-них ча-с-тин де-р-жа-ви. [4; 151]

Ви-ни-кає пи-тан-ня: чо-му ін-ки змо-г-ли ство-ри-ти чі-т-ко на-ла-го-д-же-ну гі-га-н-т-сь-ку ма-ши-ну ім-пе-рії, пе-ре-ве-р-ши-в-ши ін-ші на-ро-ди Пі-в-ден-ної Аме-ри-ки? Річ у тім, що ус-пі-хи ін-ків ко-рі-ни-ли-ся в на-д-з-ви-чай-них ор-га-ні-за-то-р-сь-ких та-ла-н-тах «си-нів Со-н-ця» і бу-ли ре-зу-ль-та-том май-же шко-ля-р-сь-ки пе-да-н-ти-ч-ної по-с-лі-до-в-но-с-ті в до-ся-г-нен-ні уча-с-ті ко-ж-но-го у за-га-ль-них спра-вах. Лю-ди-на ста-ла гви-н-ти-ком ме-ха-ні-з-му де-р-жа-в-ної ак-ти-в-но-с-ті, і жо-ден під-да-ний ім-пе-рії не був за-бу-тий її пра-ви-те-лем. Ні-х-то не по-ви-нен був ли-ша-ти-ся і не ли-ша-в-ся ос-то-ронь. Усім на-ле-жа-ло ви-ко-ну-ва-ти дві ос-но-в-ні за-да-чі., ад-ре-со-ва-ні пра-ви-те-ля-ми ім-пе-рії ко-ж-но-му гро-ма-дя-ни-но-ві: пра-цю-ва-ти на бла-го де-р-жа-ви й ви-ко-ну-ва-ти вій-сь-ко-вий обо-в-я-зок. [4; 151-152]

За тим, щоб про-с-ті лю-ди – гро-ма-дя-ни ім-пе-рії – ці май-же бе-з-п-ра-в-ні гви-н-ти-ки та-ко-го до-с-ко-на-ло-го ме-ха-ні-з-му – че-с-но ви-ко-ну-ва-ли свої обо-в-я-з-ки пе-ред де-р-жа-вою, слі-д-ку-вав чи-с-лен-ний ко-н-т-ро-ль-ний апа-рат пра-в-лін-ня Ін-ків. Чо-ти-ри «чве-р-ті ім-пе-рі-ї» ке-ру-ва-ли-ся гу-бе-р-на-то-ра-ми, які май-же за-в-ж-ди бу-ли ро-ди-ча-ми пра-в-ля-чо-го Ін-кі. Ра-зом з кі-ль-ко-ма ін-ши-ми са-но-в-ни-ка-ми во-ни скла-да-ли де-р-жа-в-ну ра-ду кра-ї-ни, яка мо-г-ла ви-с-ло-ви-ти Ін-кі свої про-по-зи-ції та іде-ї. Ос-та-то-ч-не рі-шен-ня, од-нак, ух-ва-лю-вав сам Ін-кі. З ро-ди-ни пра-в-ля-чо-го Ін-кі за-в-ж-ди при-з-на-ча-в-ся і Ве-р-хо-в-ний жрець, який вос-сі-дав на чо-лі жре-ц-т-ва.

Один з ін-ків – Ту-пак Юпа-н-кі – зміг на пра-к-ти-ці здій-с-ни-ти «до-к-т-ри-ну», згі-д-но якої весь світ, усі на-ро-ди му-си-ли об-є-д-на-ти-ся під му-д-рою вла-дою ін-ків. Са-ме для цьо-го він про-вів ці-лий ряд гра-н-ді-о-з-них вій-сь-ко-вих по-хо-дів, у ре-зу-ль-та-ті яких до-сяг мо-ж-ли-во-го для ін-дій-ців Пе-ру ма-к-си-му-му. Меч ін-ків ви-б-ли-с-ку-вав ві-д-те-пер всю-ди: у пі-в-ні-ч-ній та пі-в-ден-ній ча-с-ти-нах Пі-в-ден-ної Аме-ри-ки, у джу-н-г-лях рі-ч-ки Ма-ра-нь-он і бі-ля бе-ре-гів Ти-хо-го оке-а-ну. Ту-па-ка Юпа-н-кі, на-пе-в-не, мо-ж-на по-рі-в-ня-ти ли-ше з єди-ним по-л-ко-во-д-цем Ста-ро-го Сві-ту – Оле-к-са-н-д-ром Ма-ке-до-н-сь-ким. У пі-д-су-м-ку чи-с-лен-них вій-сь-ко-вих по-хо-дів він вті-лив у жит-тя ідею сво-го ба-ть-ка про сві-то-ве па-ну-ван-ня, і за йо-го пра-в-лін-ня скі-н-чи-ла-ся вій-сь-ко-ва ек-с-па-н-сія ін-ків.

В пі-в-ден-но-а-ме-ри-ка-н-сь-кій ім-пе-рії ви-к-лю-ч-ну роль ві-ді-г-ра-ва-ло зо-ло-то, що ви-ко-ну-ва-ло в цій «зо-ло-тій кра-ї-ні» най-рі-з-но-ма-ні-т-ні-ші фу-н-к-ції, крім од-ні-єї – во-но не бу-ло за-со-бом оп-ла-ти. Ін-ки пре-к-ра-с-но об-хо-ди-ли-ся без гро-шей, ос-кі-ль-ки од-ним із ос-но-в-них при-н-ци-пів їх су-с-пі-ль-с-т-ва був при-н-цип са-мо-за-бе-з-пе-чен-ня. Вся ім-пе-рія, в то-му чи-с-лі алью і про-ві-н-ція, бу-ла єди-ним на-ту-ра-ль-ним го-с-по-да-р-с-т-вом. Од-нак іс-ну-ва-ла й зо-в-ні-ш-ня то-р-гі-в-ля, що за-бе-з-пе-чу-ва-ла при-ві-лейо-ва-ні ша-ри су-с-пі-ль-с-т-ва рі-з-ни-ми пре-д-ме-та-ми ро-з-ко-шу, не-до-с-ту-п-ни-ми або на-віть за-бо-ро-не-ни-ми для про-с-то-го на-ро-ду. [4; 152]

У ім-пе-рії ін-ків рі-в-ні жит-тя на-ро-ду та па-ні-в-но-го кла-су бу-ли ді-а-ме-т-ра-ль-но про-ти-ле-ж-ни-ми. Як-що жит-тє-вий рі-вень ве-ль-мож був до-сить ви-со-ким, то про-с-тих ін-ків – ду-же ни-зь-ким. Ря-до-вий, осо-би-с-то ві-ль-ний ме-ш-ка-нець ім-пе-рії мав ті-ль-ки про-жи-т-ко-вий мі-ні-мум. Він їв дві-чі в день стра-ви з ка-р-то-п-лі та ку-ку-ру-д-зи, іно-ді м'я-со мо-р-сь-ких сви-нок. Та-ким же од-но-ма-ні-т-ним був і одяг: ко-ро-т-кі брю-ки та со-ро-ч-ки без ру-ка-вів у чо-ло-ві-ків, до-в-гі во-в-ня-ні су-к-ні, на но-гах – са-н-да-лії з во-в-ни лам – у жі-нок. Сі-мї ін-дій-ців ме-ш-ка-ли в при-мі-ти-в-них жи-т-лах без ві-кон і бу-дь--яких ме-б-лів. [4; 152-153]

У ім-пе-рії ви-рі-з-ня-ло-ся де-сять ві-ко-вих ка-те-го-рій гро-ма-дян. У чо-ло-ві-ків до пе-р-ших трьох кла-сів вхо-ди-ли ді-ти до 9 ро-ків; че-т-ве-р-та гру-па мі-с-ти-ла хло-п-чи-ків від 9 до 12 ро-ків, до п'я-тої на-ле-жа-ли юна-ки від 12 до 18 ро-ків. Ці мо-ло-ді лю-ди го-ло-в-ним чи-ном па-с-ли ху-до-бу. До шо-с-то-го кла-су вхо-ди-ли мо-ло-ді чо-ло-ві-ки від 18 до 25 ро-ків, які пе-ре-бу-ва-ли на вій-сь-ко-вій слу-ж-бі та бу-ли ку-р-є-ра-ми ві-до-мої по-ш-то-вої слу-ж-би ім-пе-рі-ї. Най-г-ру-н-то-в-ні-шою і най-бі-ль-шою ві-ко-вою ка-те-го-рі-єю бу-ла сьо-ма, що