Пі-з-ні-ше оде-р-жав по-ши-рен-ня гі-ріх – лі-ній-но--ге-о-ме-т-ри-ч-ний ор-на-мент, по-бу-до-ва-ний на скла-д-но-му спо-лу-чен-ні ба-га-то-ку-т-ни-ків і ба-га-то-про-ме-не-вих зі-рок. У роз-ро-б-ці ара-бе-с-ки, що за-сто-со-ву-ва-ла-ся для при-кра-си як ве-ли-ких ар-хі-те-к-ту-р-них пло-щин, так і рі-з-них по-бу-то-вих пред-ме-тів, май-с-т-ра Араб-сь-ко-го Схо-ду до-ся-г-ли ди-в-ної ві-р-ту-о-з-но-с-ті, ство-ри-в-ши не-злі-чен-ну без-ліч ком-по-зи-цій, у яких зав-жди спо-лу-ча-ють-ся два по-ча-т-ки: ло-гі-ч-но--ст-ро-га ма-те-ма-ти-ч-на по-бу-до-ва ві-зе-ру-н-ка і ве-ли-ка си-ла, що оду-хо-т-во-ряє, ху-до-ж-ньої фа-н-та-зі-ї.

До осо-б-ли-во-с-тей араб-сь-ко-го се-ре-д-ньо-ві-ч-но-го ми-с-те-ц-т-ва від-но-сить-ся та-кож ши-ро-ке по-ши-рен-ня епі-г-ра-фі-ч-но-го ор-на-ме-н-ту – те-к-с-ту на-пи-сів, ор-га-ні-ч-но вклю-че-них у де-ко-ра-ти-в-ний ві-зе-ру-нок. Від-зна-чи-мо по-пу-т-но, що ре-лі-гія 113 усіх ми-с-тецтв осо-б-ли-во за-охо-чу-ва-ла ка-лі-г-ра-фію: пе-ре-пи-са-ти текст із Ко-ра-на вва-жа-ло-ся для му-су-ль-ма-ни-на пра-ве-д-ною спра-во-ю.

Своє-рі-д-ний де-ко-ра-ти-в-но--ор-на-ме-н-та-ль-ний лад ху-до-ж-ньої тво-р-чо-с-ті по-рі-з-но-му ви-ра-жа-в-ся в окре-мих ви-дах ми-с-те-ц-т-ва. За-га-ль-ні для ба-га-тьох на-ро-дів Бли-ж-ньо-го і Се-ре-д-ньо-го Схо-ду осо-б-ли-во-с-ті ар-хі-те-к-ту-ри бу-ли зв'я-за-ні із при-ро-д-но-к-лі-ма-ти-ч-ни-ми умо-ва-ми кра-їн і мо-ж-ли-во-с-тя-ми бу-ді-ве-ль-ної тех-ні-ки. В ар-хі-те-к-ту-рі жи-тел зда-в-на бу-ли ви-ро-б-ле-ні при-йо-ми пла-ну-ван-ня бу-ди-н-ків із вну-т-рі-шні-ми дво-ра-ми та з за-хи-ще-ни-ми від спе-ки те-ра-са-ми. Бу-ді-ве-ль-на тех-ні-ка по-ро-ди-ла осо-б-ли-ві конс-тру-к-ції з гли-ни, це-г-ли й ка-ме-ню. Зо-д-чі то-го ча-су ство-ри-ли рі-з-но-ма-ні-т-ні фо-р-ми арок – під-ко-во-по-ді-б-них і осо-б-ли-во стрі-л-ча-с-тих, ви-най-шли свої си-с-те-ми скле-пін-них пе-ре-крит-тів. Ви-ня-т-ко-вої май-с-те-р-но-с-ті і ху-до-ж-ньої ви-ра-з-но-с-ті до-ся-г-ли во-ни в кла-д-ці ве-ли-ких ку-по-лів, що спи-ра-ють-ся на тро-м-пи (конс-тру-к-ти-в-ну си-с-те-му, що ви-ни-к-ла ще в до-фе-о-да-ль-ний пе-рі-од).

Се-ре-д-ньо-ві-ч-ні ар-хі-те-к-то-ри Араб-сь-ко-го Схо-ду ство-ри-ли но-ві ти-пи мо-ну-ме-н-та-ль-них куль-то-вих і світ-сь-ких бу-ді-вель: ти-ся-чі та-ких, що вмі-ща-ли тих, хто мо-лить-ся – ме-че-ті; мі-на-ре-ти – ве-жі, з яких за-кли-ка-ли ві-ру-ю-чих на мо-ли-т-ву; ме-д-ре-се – бу-ди-н-ку му-су-ль-ман-сь-ких ду-хо-в-них учи-лищ; ка-ра-ван--са-раї і кри-ті ри-н-ки, що від-по-ві-да-ли роз-ма-ху то-р-го-вої ді-я-ль-но-с-ті міст; па-ла-ци пра-ви-те-лів, укріп-ле-ні ци-та-де-лі, фо-р-те-ч-ні сті-ни з во-ро-та-ми й ве-жа-ми.

Араб-сь-кі зо-д-чі, ав-то-ри ба-га-тьох ше-де-в-рів се-ре-д-ньо-ві-ч-но-го ми-с-те-ц-т-ва, ве-ли-ку ува-гу при-ді-ля-ли де-ко-ра-ти-в-ним мо-ж-ли-во-с-тям ар-хі-те-к-ту-ри. То-му од-ні-єї з ха-ра-к-те-р-них рис си-н-те-зу ми-с-тецтв у мо-ну-ме-н-та-ль-но-му зо-д-че-с-т-ві є ва-ж-ли-ва роль де-ко-ра-ти-в-них форм і осо-б-ли-ве зна-чен-ня ор-на-ме-н-ту, що мо-но-хро-м-ним ме-ре-жи-вом, ба-р-ви-с-тим ки-ли-мом по-кри-ває сті-ни й зво-ди бу-ди-н-ків.

Ши-ро-ке за-сто-су-ван-ня в ар-хі-те-к-ту-рі Араб-сь-ко-го Схо-ду оде-р-жа-ли ста-ла-к-ти-ти (му-ка-р-ни) – де-ко-ра-ти-в-не за-по-в-нен-ня зво-дів, ніш і ка-р-ни-зів у ви-ді при-зма-ти-ч-них фі-гу-рок із ни-т-ко-по-ді-б-ним ви-рі-зом, роз-та-шо-ва-них ви-сту-па-ю-чи-ми один над ін-шим ря-да-ми. Ви-ни-к-ли ста-ла-к-ти-ти з конс-тру-к-ти-в-но-го при-йо-му – осо-б-ли-вої кла-д-ки це-г-ли для ство-рен-ня в ку-тах при-мі-щень пе-ре-хо-ду від ква-д-ра-ту стін до ко-ла ку-по-ла.

Ви-ня-т-ко-во ва-ж-ли-ва роль у ху-до-ж-ній куль-ту-рі кра-їн Араб-сь-ко-го Схо-ду на-ле-жа-ла при-кла-д-но-му ми-с-те-ц-т-ву. Еко-но-мі-ч-ною ба-зою для цьо-го слу-жив ін-те-н-си-в-ний роз-ви-ток ре-ме-с-ла. У ху-до-ж-ніх ре-ме-с-лах знай-шли яс-к-ра-ве ви-ра-жен-ня мі-с-це-ві дре-в-ні тра-ди-ції ми-с-те-ц-т-ва, ті-с-но зв'я-за-но-го з на-род-ним по-бу-том. Ара-бам – май-с-т-рам при-кла-д-но-го ми-с-те-ц-т-ва – бу-ло вла-с-ти-во ви-со-ке ес-те-ти-ч-не «по-чут-тя ре-чі», що до-зво-ля-ло, не по-ру-шу-ю-чи прак-ти-ч-них фу-н-к-цій пред-ме-та, до-да-ва-ти йо-му кра-си-ву фо-р-му і вмі-ло роз-та-шо-ву-ва-ти на йо-го по-ве-р-х-ні ві-зе-ру-нок. У при-кла-д-но-му де-ко-ра-ти-в-но-му ми-с-те-ц-т-ві Араб-сь-ко-го Схо-ду осо-б-ли-во яс-к-ра-во про-яви-ло-ся зна-чен-ня куль-ту-ри ор-на-ме-н-ту, роз-кри-ли-ся йо-го ве-ли-че-з-ні ху-до-ж-ні мо-ж-ли-во-с-ті. Ор-на-мент при-вно-сить ес-те-ти-ч-ний зміст у ви-ро-б-лен-ня схі-д-них тка-нин, ки-ли-мів, роз-пи-с-ної ке-ра-мі-ки, ви-ро-бів з бро-н-зи й скла. Тво-рам при-кла-д-но-го ми-с-те-ц-т-ва Араб-сь-ко-го Схо-ду вла-с-ти-ва ще од-на ва-ж-ли-ва якість: во-ни зви-чай-но скла-да-ють ду-же ці-лі-с-ний і ви-ра-з-ний де-ко-ра-ти-в-ний ан-самбль з ар-хі-те-к-ту-р-ним ін-тер'-є-ром.

Ос-но-в-ним ви-дом жи-во-пи-су, що отри-ма-ли роз-ви-ток на Бли-ж-ньо-му й Се-ре-д-ньо-му Схо-ді в епо-ху се-ре-д-ньо-віч-чя, бу-ло ілю-с-т-ру-ван-ня світ-сь-ких по змі-с-ту ру-ко-пи-сів. Араб-сь-кі май-с-т-ри ши-ро-ко ко-ри-с-та-ли-ся з ці-єї мо-ж-ли-во-с-ті, ство-ри-в-ши по-ряд із ба-га-ти-ми ор-на-ме-н-та-ль-ни-ми при-кра-са-ми ру-ко-пи-сів чу-до-ві се-рії ба-р-ви-с-тих мі-ні-а-тюр, що да-ють по-ети-ч-но--об-ра-з-ну роз-по-відь про до-лі ге-ро-їв лі-те-ра-ту-р-но-го тво-ру.

У XVI сто-літ-ті бі-ль-шість кра-їн Араб-сь-ко-го Схо-ду бу-ло за-хо-п-ле-но Ос-ман-сь-кою Ту-ре-ч-чи-ною, па-ну-ван-ня якої пі-з-ні-ше змі-ни-ло-ся гні-том за-хід-но-євро-пей-сь-ких ко-ло-ні-за-то-рів, що га-ль-му-ва-ли роз-ви-ток на-ці-о-на-ль-ної куль-ту-ри й ми-с-те-ц-т-ва. Од-нак і в по-ру за-не-па-ду, ко-ли іно-зе-м-ні за-гар-б-ни-ки на-са-джу-ва-ли в ар-хі-те-к-ту-рі й об-ра-зо-т-во-р-чо-му ми-с-те-ц-т-ві фо-р-ми, да-ле-кі на-ро-дам Араб-сь-ко-го Схо-ду, то це не при-зво-ди-ло до за-ги-бе-лі на-ці-о-на-ль-ної ху-до-ж-ньої тво-р-чо-с-ті. Во-на жи-ла в здо-бу-т-ках араб-сь-ких се-лян і ре-мі-с-ни-ків, що, не-зва-жа-ю-чи на бі-д-ність і тя-ж-кі умо-ви жит-тя, пра-г-ну-ли у ві-зе-ру-н-ках на одя-гах і пред-ме-тах на-род-но-го на-чин-ня вті-ли-ти свої пред-ста-в-лен-ня про пре-кра-с-не.

Роз-гля-не-мо більш до-кла-д-но куль-ту-ру араб-сь-ких кра-їн на при-кла-ді ми-с-те-ц-т-ва се-ре-д-ньо-ві-ч-но-го Єги-п-ту.

Ми-с-те-ц-т-во се-ре-д-ньо-ві-ч-но-го Єги-п-ту

Іс-то-рія се-ре-д-ньо-ві-ч-но-го ми-с-те-ц-т-ва Єги-п-ту по-чи-на-єть-ся ко-пт-сь-ким пе-рі-одом. Ми-с-те-ц-т-во ко-п-тів – єги-п-тян, що спо-ві-да-ють хри-с-ти-ян-с-т-во, – роз-ви-ва-ло-ся в IV-VII сто-літ-тях н.е., у пе-рі-од, ко-ли Єги-пет вхо-див до скла-ду Ві-за-н-тій-сь-кої ім-пе-рі-ї. Від цьо-го ча-су збе-ре-г-ли-ся ва-си-ль-ки в Бі-ло-му й Чер-во-но-му мо-на-с-ти-рях на краю Лі-вій-сь-кої пу-с-те-лі і чи-с-лен-ні ку-по-ль-ні гро-б-ни-ці.

З роз-ви-т-ком ар-хі-те-к-ту-ри був зв'я-за-ний роз-квіт ску-ль-п-ту-р-но-го ві-зе-ру-н-ка і на-стін-них роз-пи-сів, ви-ко-на-них на ре-лі-гій-ні сю-же-ти. Ве-ли-кою своє-рі-д-ні-с-тю від-рі-з-ня-ли-ся тво-ри при-кла-д-но-го ми-с-те-ц-т-ва: різь-б-лен-ня по кі-с-ті й де-ре-ву й осо-б-ли-во тка-ни-ни.

У ми-с-те-ц-т-ві ко-п-тів знай-шло ви-ра-жен-ня за-га-ль-не для всіх об-ла-с-тей Ві-за-н-тії пра-г-нен-ня під-ко-ри-ти пі-з-ні ан-ти-чні ху-до-ж-ні тра-ди-ції ви-мо-гам но-вої се-ре-д-ньо-ві-ч-ної ре-лі-гій-ної іде-о-ло-гі-ї. З ін-шо-го бо-ку, у ньо-му ви-яви-ли-ся си-ль-ні і чи-с-то мі-с-це-ві ри-си, що йшли сво-ї-ми ко-ре-ня-ми в да-в-ньо-єги-пет-сь-ку куль-ту-ру. Бо-ро-ть-ба цих те-н-де-н-цій ви-зна-чи-ла своє-рі-д-ність ко-пт-сь-ко-го ми-с-те-ц-т-ва, що ви-ро-би-ли свою спе-ци-фі-ч-ну ху-до-ж-ню мо-ву і ви-со-кий під-йом під-го-ту-вав, що ґрунт для, і роз-кві-ту ми-с-те-ц-т-ва Єги-п-ту в епо-ху зрі-ло-го се-ре-д-ньо-віч-чя.

У се-ре-ди-ні VII сто-літ-тя Єги-пет увійшов до скла-ду араб-сь-ко-го ха-лі-фа-ту, але вже