Пі-з-ні-ше, у XIII сто-літ-ті, пі-с-ля руй-ну-ван-ня Ба-г-да-да мо-н-го-ла-ми, го-ло-вне мі-с-то Єги-п-ту – Ка-їр – пре-те-н-ду-ва-ло на роль за-га-ль-ної му-су-ль-ман-сь-кої сто-ли-ці. Од-нак ще ва-ж-ли-ві-ше бу-ло те, що Ка-їр став осе-ре-д-ком куль-ту-ри, од-ним з най-бі-ль-ших центрів роз-ви-т-ку на-у-ки й ми-с-те-ц-т-ва араб-сь-ко-го сві-ту.

По-ряд із то-ч-ни-ми на-у-ка-ми в Ка-ї-рі про-цві-та-ло ви-вчен-ня іс-то-рії; у XIV сто-літ-ті з Ту-ні-су в Єги-пет пе-ре-їхав Ібн Ха-л-дун, яко-го на-зи-ва-ють пе-р-шим у сві-ті со-ці-о-ло-гом; у Ка-ї-рі пи-са-ли свої пра-ці і ве-ли-ко-го іс-то-ри-ка се-ре-д-ньо-віч-чя Ах-мед Ма-к-рі-зі. Се-ре-д-ньо-ві-ч-ний Єги-пет дав сві-ту чу-до-ві лі-те-ра-ту-р-ні тво-ри: цикл араб-сь-ких ли-цар-сь-ких ро-ма-нів і ос-та-то-ч-ну ре-да-к-цію на-род-них ка-зок «Ти-ся-ча й од-на ніч».

Ар-хі-те-к-ту-ра

Кра-щі па-м'я-т-ни-ки се-ре-д-ньо-ві-ч-ної ар-хі-те-к-ту-ри Єги-п-ту збе-ре-г-ли-ся в Ка-ї-рі. Мі-с-то про-жи-ло ве-ли-ку іс-то-рі-ю. У 641 ро-ці араб-сь-кий пол-ко-во-дець Амр Ібн Аль-Ас за-сну-вав Фу-с-тат, ру-ї-ни яко-го зна-хо-дять-ся на пів-ден-ній окра-ї-ні су-час-но-го Ка-ї-ра. Від-по-ві-д-но до ле-ге-н-ди, пер-шою на мі-с-ці Фу-с-та-ту бу-ла спо-ру-дже-на ме-четь. Не-ве-ли-ка бу-ді-в-ля уже в 673 ро-ці бу-ла роз-ши-ре-на збі-ль-шен-ням ко-ло-на-ди й дво-ру. Не-зва-жа-ю-чи на пі-з-ні-ші пе-ре-ро-б-ки й ре-мо-н-ти, ме-четь Ам-ра за-слу-же-но вва-жа-єть-ся од-ні-єї із са-мих ста-рих араб-сь-ких ко-лон-них ме-че-тей, що збе-ре-г-ли ве-лич і про-с-то-ту, вла-с-ти-ві ран-ньо-а-раб-сь-кій мо-ну-ме-н-та-ль-ній ар-хі-те-к-ту-рі. У ве-ли-ко-му за-лі ме-че-ті більш ста ма-р-му-ро-вих ко-лон, увін-ча-них різь-б-ле-ни-ми ко-рин-ф-сь-ки-ми ка-пі-те-ля-ми, що під-три-му-ють ви-со-кі на-пів-кру-г-лі ар-ки. Кра-си-ва пе-р-с-пе-к-ти-ва ко-лон, що йдуть вда-ли-ну, і арок зму-шує від-чу-ти гра-н-ді-о-з-ність про-с-то-ро-с-ті за-ли.

Над-зви-чай-но яс-к-ра-во вті-ле-на ве-лич ран-ньо-го араб-сь-ко-го зо-д-че-с-т-ва в ар-хі-те-к-ту-рі. Пре-кра-с-но збе-ре-г-ла свій пе-р-ві-с-ний ви-гляд ве-ли-ка ме-четь Ібн Ту-лу-на, по-бу-до-ва-на в 876-879 ро-ках у ре-зи-де-н-ції цьо-го пер-шо-го се-ред не-за-ле-ж-них від Ба-г-дад-сь-ко-го ха-лі-фа-ту пра-ви-те-ля се-ре-д-ньо-ві-ч-но-го Єги-п-ту. Ве-ли-че-з-ний ква-д-ра-т-ний двір пло-щею май-же в ге-к-тар (92х92м), ото-че-ний стрі-л-ча-с-тою ар-ка-ту-рою, що має, на від-мі-ну від ме-че-ті Ам-ра, як опо-ри не кру-г-лі ко-ло-ни, а пря-мо-ку-т-ні сто-в-пи--пі-ло-ни із три-че-т-ве-р-т-ни-ми ко-ло-н-ка-ми на ку-тах. Ши-ро-кі про-хо-ди між сто-в-па-ми по-єд-ну-ють зал пе-ред мі-х-ра-бом і об-хо-ди із трьох ін-ших сто-рін дво-ру в єди-не про-с-то-ро-ве ці-ле. У ме-че-ті лег-ко вмі-щу-ють-ся ти-ся-чі му-су-ль-ман, що мо-ля-ть-ся. У ри-т-мі сто-в-пів і арок, що охо-п-лю-ють двір по пе-ри-ме-т-ру, ви-ра-же-на су-во-ра те-к-то-ні-ка ар-хі-те-к-ту-ри ме-че-ті, який під-ле-г-лі і де-ко-ра-ти-в-ні мо-ти-ви.

Ар-хі-во-ль-ти ве-ли-ких і ма-лих арок, ка-пі-те-лі сто-в-пів і ка-р-ни-зи при-кра-ше-ні різь-б-ле-ни-ми по сту-ко-ті сти-лі-зо-ва-ним ро-с-лин-ним ві-зе-ру-н-ком. Со-фі-ти ве-ли-ких арок ма-ють більш скла-д-ні ор-на-ме-н-та-ль-ні ком-по-зи-ції, йдуть де-ко-ра-ти-в-ні де-та-лі, при-кра-ша-ю-чи і га-р-мо-ній-но ви-ді-ля-ю-чи ос-но-в-ні пло-щи-ни й лі-нії бу-ді-в-лі, сво-їм роз-мі-щен-ням під-кре-с-лю-ють те-к-то-ні-ку ці-ло-го. Та-ким чи-ном, ві-зе-ру-нок і ар-хі-те-к-ту-р-ні еле-ме-н-ти, із яких скла-да-єть-ся ви-гляд бу-ді-в-лі, пе-ре-йня-ті єди-ним ор-на-ме-н-та-ль-ним ри-т-мом. Ці-ка-во від-зна-чи-ти, що стрі-л-ча-с-тий про-філь ве-ли-ких і ма-лих арок ме-че-ті як би по-вто-рю-єть-ся в за-го-с-т-ре-них ви-ги-нах сте-б-ла, що утво-рить ос-но-ву бе-зу-пин-но-го ор-на-ме-н-ту, що йде по аб-ри-сі арок і по пі-ло-нах.

Зо-в-ні ме-четь Ібн Ко-жу-ха має ха-ра-к-те-р-ні для ран-ньо-се-ре-д-ньо-ві-ч-них мо-ну-ме-н-та-ль-них спо-ру-джень Бли-зь-кої Схід ри-си су-во-рої фо-р-те-ч-ної ар-хі-те-к-ту-ри. Тра-ди-ції фо-р-те-ч-но-го зо-д-че-с-т-ва, а мо-же бу-ти, і ре-а-ль-на по-тре-ба у ви-па-д-ку на-па-ду на мі-с-то пе-ре-тво-рю-ва-ти ме-четь в оплот за-хи-с-ту ви-кли-ка-ли своє-рі-д-ний при-йом ото-чен-ня куль-то-во-го бу-ди-н-ку зо-в-ні-ш-ньою сті-ною, що ство-рю-ва-ла на-вко-ло ме-че-ті ві-ль-ний, ні-чим не за-бу-до-ва-ний ши-ро-кий об-хід. Усе-та-ки мо-ну-ме-н-та-ль-на гладь зо-в-ні-ш-ніх стін ме-че-ті Ібн Ту-лу-на не по-зба-в-ле-на де-ко-ра-ти-в-ної об-ро-б-ки: вер-х-ню ча-с-ти-ну стін роз-чле-но-вує своє-рі-д-ний фриз із стрі-л-ча-с-тих ві-кон і арок, ко-н-т-ра-с-т-но ви-ді-ле-них сві-т-ло-тін-ню; крім то-го, ажу-р-ний па-ра-пет увін-чує сті-ни. Бли-зь-ке по ха-ра-к-те-ру офо-р-м-лен-ня ві-к-на-ми й ар-ка-ми бу-ло зроб-ле-но в IX сто-літ-ті і на фа-са-дах ме-че-ті Ам-ра. Та-ким чи-ном, як і в Са-ма-р-рі, у ран-ніх ка-їр-сь-ких бу-ді-в-лях помітна ху-до-ж-ня пе-ре-ро-б-ка най-да-в-ні-ших при-йо-мів мо-ну-ме-н-та-ль-но-го фо-р-те-ч-но-го зо-д-че-с-т-ва.

В ар-хі-те-к-ту-р-но-му ви-гля-ді ме-че-ті ва-ж-ли-ву роль грає мі-на-рет, що під-ні-ма-єть-ся по-руч із бу-ди-н-ком, між по-двій-ни-ми сті-на-ми. До-слі-д-ни-ки вва-жа-ють, що спо-ча-т-ку він мав вид схід-ча-с-тої кру-г-лої ве-жі, зо-в-ні який спі-рал-лю йшли схо-ди. Сво-їм роз-та-шу-ван-ням і фо-р-мою мі-на-рет си-ль-но на-га-дує Маль-вію ве-ли-кої ме-че-ті в Са-ма-р-рі. Як і там, спря-мо-ва-не на-го-ру ті-ло Мі-на-ре-ту бу-ло про-ти-ста-в-ле-но го-ри-зо-н-та-ль-но роз-тя-г-ну-тій ар-ка-ту-рі дво-ру. Про те, що по-ряд із мі-с-це-ви-ми ху-до-ж-ні-ми тра-ди-ці-я-ми при спо-ру-джен-ні ме-че-ті ві-ді-гра-ва-ли ві-до-му роль і ме-со-по-там-сь-кі бу-ді-ве-ль-ні при-йо-ми, сві-д-чить та-кож за-сто-су-ван-ня це-ге-ль-ної кла-д-ки, не вла-с-ти-вої зо-д-че-с-т-ву Єги-п-ту.

У 1926 ро-ці в центрі дво-ру ме-че-ті був спо-ру-дже-ний ку-по-ль-ний па-ві-ль-йон над ба-сей-ном для об-ми-ван-ня і, оче-ви-д-но, од-но-ча-с-но ни-ж-ню ча-с-ти-ну мі-на-ре-ту укла-ли в ку-бі-ч-ної фо-р-ми ве-жу.

До се-ре-ди-ни IX сто-літ-тя від-но-сить-ся най-більш ран-ній з па-м'я-т-ни-ків ци-ві-ль-ної ар-хі-те-к-ту-ри, що дій-ш-ли до на-шо-го ча-су се-ре-д-ньо-ві-ч-но-го Єги-п-ту – Ні-ло-метр, по-бу-до-ва-ний на ос-т-ро-ві Ро-ду бі-ля Фу-с-та-ту. Спо-ру-да пред-ста-в-ляє со-бою гли-бо-кий ко-ло-дязь із ви-со-кою ко-ло-ною по-се-ре-ди-ні, по якій ви-мі-ря-в-ся рі-вень во-ди в Ні-лу. Сті-ни ко-ло-дя-зя ви-кла-де-ні ка-ме-нем, при-кра-ше-ні де-ко-ра-ти-в-ни-ми ні-ша-ми і фри-за-ми з ку-фі-ч-ни-ми на-пи-са-ми.

Об-ра-зо-т-во-р-че ми-с-те-ц-т-во

До-слі-джен-ня, про-ве-де-ні за остан-ні кі-ль-ка де-ся-ти-літь, сві-д-чать про роз-ви-ток у се-ре-д-ньо-ві-ч-но-му Єги-п-ті мо-ну-ме-н-та-ль-но-го жи-во-пи-су, а та-кож мі-ні-а-тю-ри, осо-б-ли-во в XI-XII сто-річ-чях. У ка-їр-сь-ко-му Му-зеї іс-лам-сь-ко-го ми-с-те-ц-т-ва збе-рі-га-єть-ся знай-де-ний при роз-ко-п-ках 1932 ро-ку чу-до-вий стін-ний роз-пис із зо-бра-жен-ням люд-сь-ких фі-гур у ве-ли-ких стрі-л-ча-с-тих об-ра-м-лен-нях. В од-ній з та-ких ніш роз-та-шо-ва-на фі-гу-ра си-дя-чо-го чо-ло-ві-ка в стро-ка-то-му ха-ла-ті, із тю-р-ба-ном на го-ло-ві і ку-б-ком у пра-вій ру-ці. Йо-го окру-г-ле об-лич-чя не по-зба-в-ле-не жи-вої ви-ра-з-но-с-ті. Жи-во-пис ви-ко-на-ний у пло-щин-ній ма-не-рі, у сві-т-лих то-нах; ко-н-ту-ри фі-гу-ри по-зна-че-ні