Зна-ч-не чи-с-ло мі-ні-а-тюр, що від-но-сять-ся до фа-ти-мід-сь-кої епо-хи, зі-бра-но в Му-зеї іс-лам-сь-ко-го ми-с-те-ц-т-ва й у при-ва-т-них збо-рах Ка-ї-ра. Ці мі-ні-а-тю-ри ма-ють яс-к-ра-во ви-ра-же-ну своє-рі-д-ність, що до-зво-ляє го-во-ри-ти про іс-ну-ван-ня в Єги-п-ті в цей пе-рі-од ці-л-ком са-мо-стій-ної шко-ли мі-ні-а-тюр – од-ні-єї з най-більш ран-ніх в іс-то-рії се-ре-д-ньо-ві-ч-но-го ми-с-те-ц-т-ва Бли-зь-ко-го Схо-ду.

При-кла-д-не ми-с-те-ц-т-во Єги-п-ту зда-в-на від-рі-з-ня-ло-ся ви-со-кою ху-до-ж-ньою до-ско-на-лі-с-тю й роз-ма-ї-ті-с-тю ви-дів. Осо-б-ли-во ви-ді-ля-ли-ся ба-га-то ор-на-ме-н-то-ва-ні лля-ні і шо-в-ко-ві тка-ни-ни, ви-ро-би з гір-сь-ко-го кри-ш-та-лю, скла й ме-та-лу.

Ху-до-ж-нє тка-ц-т-во має в Єги-п-ті дре-в-ні тра-ди-ці-ї. Го-ло-вні центри се-ре-д-ньо-ві-ч-но-го те-к-с-ти-ль-но-го ви-ро-б-ни-ц-т-ва – Оле-к-са-н-д-рія, Да-мі-ет-та, Тін-ніс – бу-ли зна-ме-ни-ті сво-ї-ми ви-ро-ба-ми ще в рим-сь-кий і ві-за-н-тій-сь-кий час. Ху-до-ж-ні тра-ди-ції ко-пт-сь-ких тка-нин III-IV сто-літь про-до-в-жу-ють жи-ти з де-яки-ми змі-на-ми в єги-пет-сь-ко-му те-к-с-ти-лі аж до кі-н-ця фа-ти-мід-сь-ко-го ча-су. Це і не ди-в-но: роз-кі-ш-ні тка-ни-ни в май-с-те-р-них ха-лі-фів як і ра-ні-ше ви-ро-б-ля-ли-ся в зна-ч-ній ча-с-ти-ні ру-ка-ми май-с-т-рів--ко-п-тів.

Для тка-нин кі-н-ця VIII-IX сто-літь ха-ра-к-те-р-ний про-с-тий, стро-гий ві-зе-ру-нок, що скла-да-єть-ся зви-чай-но з не-ши-ро-ких смуг, за-по-в-не-них ку-фі-ч-ни-ми на-пи-са-ми, що мі-с-тять бла-гі по-ба-жан-ня і не-рі-д-ко ім'я пра-в-ля-чо-го ха-лі-фа чи про-с-тим гео-ме-т-ри-ч-ним ор-на-ме-н-том. При цьо-му ве-ли-ка ча-с-ти-на тла тка-ни-ни за-ли-ша-ла-ся ві-ль-но-ю.

У тка-ни-нах фа-ти-мід-сь-ко-го ча-су (X–XII сто-літ-тя) від-ро-джу-єть-ся все ба-гат-с-т-во тех-ні-ч-них і ху-до-ж-ніх при-йо-мів ко-пт-сь-ко-го тка-ц-т-ва, пе-ре-ло-м-ле-них, од-нак, у ду-сі ви-мог но-вої епо-хи: зни-ка-ють на-сті-ль-ки роз-по-всю-дже-ні в ко-пт-сь-ко-му те-к-с-ти-лі ма-льо-в-ни-чо ви-ко-на-ні ком-по-зи-ції й окре-мі фі-гу-ри на мі-фо-ло-гі-ч-ні сю-же-ти. Зо-бра-жен-ня рі-з-них пта-хів і тва-рин здо-бу-ва-ють сти-лі-зо-ва-но--ор-на-ме-н-та-ль-ний ха-ра-к-тер. Ве-ли-ку роль у ху-до-ж-ньо-му ла-ді де-ко-ру грає по-лі-хро-мі-я.

Уже в ран-ньо-фа-ти-мід-сь-ких тка-ни-нах ру-бе-жу Х-ХI сто-літь з по-вною яс-ні-с-тю ви-яв-ля-ють-ся ха-ра-к-те-р-ні для цьо-го пе-рі-оду при-йо-ми ком-по-зи-ції де-ко-ру й ор-на-ме-н-та-ці-ї. Так, на од-ній із шо-в-ко-вих тка-нин ву-зь-кі сму-ги з ку-фі-ч-ни-ми на-пи-са-ми (чо-р-но-бі-лі бу-к-ви на ка-р-мін-но--че-р-во-но-му тлі) ви-ді-ля-ють ши-ро-ку сму-гу, при-кра-ше-ну ова-ль-ни-ми ме-да-ль-йо-на-ми зі сти-лі-зо-ва-ни-ми зо-бра-жен-ня-ми ор-ла в се-ре-ди-ні і чо-ти-рьох ка-чок по сто-ро-нах. Роз-цві-чен-ня де-та-лей змі-ню-єть-ся в ко-ж-но-му ме-да-ль-йо-ні: по-ле од-но-го з них че-р-во-не з тон-кою зе-ле-ною об-ля-мі-в-кою, фі-гу-ри пта-хів си-ні чи сві-т-ло-бла-ки-т-ні на жо-в-то-му тлі; усе-ре-ди-ні фі-гу-ри ор-ла – об-ве-де-ний чо-р-ним ко-н-ту-ром че-р-во-ний щит із бі-лим ма-лю-н-ком. В ін-шо-му ме-да-ль-йо-ні тло зе-ле-ний з че-р-во-ною об-ля-мі-в-кою, ка-ч-ки че-р-во-ні на бі-ло-му тлі, орел жо-в-тий на чер-во-но-му тлі зі сві-т-ло-бла-ки-т-ним вну-т-рі-шнім ма-лю-н-ком на чо-р-но-му щи-ті. Та-ке чер-гу-ван-ня ко-льо-рів при дрі-б-но-ма-с-ш-та-б-но-му ві-зе-ру-н-ку під-си-лює вра-жен-ня роз-ма-ї-то-с-ті ор-на-ме-н-ту і ство-рює ба-га-ту й то-н-ку гру ко-лі-р-них плям. Для тка-нин цьо-го ча-су ха-ра-к-те-р-ні та-кож сму-ги з ку-фі-ч-ни-ми на-пи-са-ми по кра-ях і зо-бра-жен-ня-ми зві-рів і пта-хів (зай-ців, со-бак, ка-чок) у се-ре-д-ній сму-зі.

У ху-до-ж-ньо-му те-к-с-ти-лі більш пі-з-ньо-го ча-су (XII сто-літ-тя) спо-сте-рі-га-ють-ся ві-до-мі змі-ни: на-пи-су за-мість ку-та-с-тої ку-фи ви-по-в-ню-ють-ся окру-г-лим по-че-р-ком на-сх, ма-лю-нок ро-бить-ся більш схе-ма-ти-ч-ним, улю-б-ле-ним стає зо-ло-те тло. У цей час ду-же по-ши-ре-ні ши-ро-кі де-ко-ра-ти-в-ні сму-ги, де між ву-зь-ких кайм із сти-лі-зо-ва-ним бу-к-ве-ним ор-на-ме-н-том роз-та-шо-ва-ні ова-ль-ні чи ро-м-бо-ви-д-ні ме-да-ль-йо-ни, у яких чер-гу-ють-ся зо-бра-жен-ня тва-рин і пта-хів. У роз-цві-чен-ні цих тка-нин до-мі-нує м'я-кий жо-в-то-зо-ло-тий ко-лір ві-зе-ру-н-ка на ка-р-мін-но--че-р-во-но-му тлі. Сму-ги з на-пи-са-ми не-рі-д-ко роз-ді-ле-ні то-н-ки-ми яс-но--си-ні-ми лі-ні-я-ми. Ор-на-ме-н-та-ль-ні сму-ги, зна-ч-но більш ши-ро-кі, чим у ви-ро-бах по-пе-ре-дньо-го пе-рі-оду, роз-та-шо-ву-ють-ся бли-зь-ко друг до дру-га, за-ли-ша-ю-чи ма-ло ві-ль-но-го тла.

По-ряд з ві-зе-ру-н-ко-ви-ми лля-ни-ми й шо-в-ко-ви-ми тка-ни-на-ми в єги-пет-сь-ко-му те-к-с-ти-лі бу-ли ду-же по-ши-ре-ні рі-з-ні ви-ди ви-ши-вок. При-кра-ша-лись та-кож до-ро-го-цін-ни-ми, за-тка-ни-ми ва-ж-ки-ми зо-ло-ти-ми й срі-б-ни-ми ни-т-ка-ми тка-ни-ни з ду-же тон-кою ос-но-вою, на якій ре-ль-є-ф-но ви-сту-па-ли пи-ш-ні ві-зе-ру-н-ки. З XIII-XIV сто-літь у єги-пет-сь-ко-му ху-до-ж-ньо-му те-к-с-ти-лі пе-ре-ва-жа-ють тка-ни-ни, су-ціль-но по-кри-ті ву-зь-ки-ми рі-з-но-ба-р-в-ни-ми сму-га-ми із дрі-б-ним гео-ме-т-ри-ч-ним ві-зе-ру-н-ком, утво-ре-ним спо-лу-чен-ня-ми рі-з-них зі-рок, три-ку-т-ни-ків і ін-ших фі-гур.

У ві-зе-ру-н-ку різь-б-лен-ня по де-ре-ву по-ряд із роз-ви-т-ком но-вих де-ко-ра-ти-в-них те-н-де-н-цій до-сить мі-ц-но три-ма-ли-ся ста-рі мі-с-це-ві тра-ди-ції і тех-ні-ч-ні при-йо-ми. Про це сві-д-чить, зо-к-ре-ма, по-ши-рен-ня фі-гу-р-них зо-бра-жень на ба-га-тьох різь-б-ле-них па-не-лях і до-ш-ках.

Од-ним з ви-да-т-них зра-з-ків ран-ньо-фа-ти-мід-сь-ко-го різь-б-ле-но-го де-ре-ва є іко-но-стас це-р-к-ви Ва-р-ва-ри в Ка-ї-рі; хо-ча це, без-су-м-ні-в-но, ро-бо-та ко-пт-сь-ко-го май-с-т-ра, во-на ви-яв-ляє всі ха-ра-к-те-р-ні для цьо-го ча-су ри-си й мо-ти-ви. Па-не-лі іко-но-ста-са при-кра-ше-ні ара-бе-с-ко-ви-ми за-ви-т-ка-ми, у які уко-м-по-но-ва-ні зо-бра-жен-ня пта-хів, тва-рин і чу-до-во ви-ко-на-ні ми-с-лив-сь-кі і жа-н-ро-ві сце-ни. Усі ці сю-же-т-ні зо-бра-жен-ня тра-к-то-ва-ні чи-с-то де-ко-ра-ти-в-но, а фі-гу-ри тва-рин і пта-хів ча-с-то по-мі-ще-ні в си-ме-т-ри-ч-ній, ге-ра-ль-ди-ч-ній ком-по-зи-ці-ї.

Ін-шим ці-ка-вим при-кла-дом є кі-ль-ка па-не-лей, що зна-хо-дять-ся в Му-зеї Ві-к-то-рії й Аль-бе-р-та в Ло-н-до-ні. Ком-по-зи-ція їх-ньо-го ві-зе-ру-н-ка у за-га-ль-но-му од-на-ко-ва, скла-да-єть-ся з окру-г-лих пе-ре-пле-тень кві-ту-чих сте-бел, тра-к-то-ва-них у ду-сі ара-бе-с-ки; мі-ня-ють-ся ли-ше центра-ль-ні зо-бра-жен-ня: у ря-ді ви-па-д-ків це сто-я-чі друг пе-ред ін-шо-му в ге-ра-ль-ди-ч-ній по-зі фі-гу-ри пта-хів і тва-рин, на од-ній па-не-лі зо-бра-же-ний си-дя-чий му-зи-кант. За-вдя-ки зна-ч-но-му по-гли-б-лен-ню тла ство-рю-єть-ся ду-же ба-га-та й ко-н-т-ра-с-т-на гра сві-т-ло-ті-ні, що чі-т-ко ви-яв-ляє ма-лю-нок. По-ді-б-ни-ми ж ри-са-ми від-рі-з-ня-ють-ся і па-не-лі з зо-бра-жен-ня-ми кін-сь-ких го-лів (Му-зей іс-лам-сь-ко-го ми-с-те-ц-т-ва, Ка-їр; Му-зей Ме-т-ро-по-лі-тен, Нью--Йорк), де гли-бо-ко об-ра-не тло ще си-ль-ні-ше під-кре-с-лює ко-н-ту-ри ві-зе-ру-н-ка. На де-яких па-не-лях зу-стрі-ча-єть-ся різь-б-лен-ня в де-кі-ль-ка пла-нів.

Ви-да-т-ні зра-з-ки ху-до-ж-ньо-го різь-б-лен-ня по де-ре-ву, що при-кра-ша-ли ін-ко-ли Ма-лий, За-хі-д-ний, па-лац, фа-ти-мід-сь-ких ха-лі-фів (був за-кін-че-ний між 1058 і 1065 ро-ка-ми), ви-яв-ле-ні в ком-пле-к-сі ма-рі--ста-ну сул-та-на Ка-ла-у-на, де ці різь-б-ле-ні до-ш-ки бу-ли вдру-ге ви-ко-ри-с-та-ні в XIII сто-літ-ті. Спо-ча-т-ку во-ни скла-да-ли фриз, при-кра-ше-ний чи-с-лен-ни-ми зо-бра-жен-ня-ми ми-с-ли-в-ців, му-зи-ка-н-тів, тан-ці-в-ниць, то-р-го-в-ців із ве-р-б-лю-да-ми, зві-рів і пта-хів. Усі ці зо-бра-жен-ня роз-мі-ще-ні на тлі ро-с-лин-них утеч, да-них більш ни-зь-ким ре-ль-є-фом, чим фі-гу-ри. Ма-лю-нок тут ві-ль-ні-ший і жи-ві-ший, чим у ран-ніх