Од-ні-єї з форм зі-мк-нен-ня гро-ма-ди і її роз-ши-рень із са-мо-го по-ча-т-ку ме-дин-сь-ко-го пе-рі-оду ста-ла бо-ро-ть-ба з не-ві-ру-ю-чи-ми ме-к-ка-н-ця-ми. У 623 ро-ці по-чи-на-ють-ся на-па-ди му-су-ль-ман на ме-к-кан-сь-кі ка-ра-ва-ни, у 624 ро-ці при Ба-д-рі му-су-ль-ма-ни, очо-лю-ва-ні Ма-го-ме-том, пе-ре-мо-г-ли ме-к-кан-сь-кий за-гін, і ця пе-ре-мо-га бу-ла сприй-ня-та і ви-тлу-ма-че-на як до-каз то-го, що Ал-лах – на сто-ро-ні му-су-ль-ман. У 625 ро-ці ме-к-ка-н-ці пі-ш-ли до Ме-ди-ни й зу-стрі-ли-ся із му-су-ль-ман-сь-ким вій-сь-ком бі-ля го-ри Ухуд. У бої Ма-го-мет був лег-ко по-ра-не-ний у го-ло-ву, му-су-ль-ма-ни по-не-с-ли ве-ли-кі втра-ти, од-нак ме-к-ка-н-ці не роз-ви-ну-ли свій ус-піх і ві-ді-йш-ли. У на-сту-п-но-му ро-ці во-ни зно-ву пі-ді-йш-ли до Ме-ди-ни, але бу-ли зу-пи-не-ні обо-ро-ною му-су-ль-ман у спе-ці-а-ль-но ви-ко-па-но-му ро-ві.

Ті-с-ні зв'я-з-ки вну-т-рі-шньої ме-дин-сь-кої опо-зи-ції з ме-к-ка-н-ця-ми, її спро-би за-ма-ху на жит-тя Ма-го-ме-та і за-взя-те від-мо-в-лен-ня від по-в-но-го йо-му під-по-ряд-ку-ван-ня ви-кли-ка-ли рі-з-кі від-по-ві-д-ні мі-ри. По-слі-до-в-но з Ме-ди-ни бу-ли ви-гна-ні іу-дей-ські пле-ме-на ба-ну кай-ну-ка і ба-ну на-дир, зна-ч-на ча-с-ти-на ба-ну ку-рай-за бу-ла пе-ре-би-та, бу-ли уби-ті і де-які най-більш ак-ти-в-ні су-про-ти-в-ни-ки і су-пе-р-ни-ки Ма-го-ме-та. По-тім бу-ли зі-бра-ні ве-ли-кі си-ли для рі-шу-чої бо-ро-ть-би з Ме-к-ко-ю.

У 628 ро-ці ве-ли-ке вій-сь-ко, до яко-го при-єд-на-ли-ся де-які ко-чо-ві пле-ме-на, ру-ши-ло убік Ме-к-ки і зу-пи-ни-ло-ся в мі-с-те-ч-ку аль--ху-дай-бія, на са-мо-му ко-р-до-ні свя-щен-ної те-ри-то-рії Ме-к-ки.

Пе-ре-го-во-ри між ме-к-ка-н-ця-ми і му-су-ль-ма-на-ми за-ве-р-ши-ли-ся пе-ре-ми-р'ям. Рі-в-но че-рез рік Ма-го-мет і йо-го спо-дви-ж-ни-ки зро-би-ли від-по-ві-д-но до до-го-во-ру ма-ле па-ло-м-ни-ц-т-во (умра).

Тим ча-сом мі-ц-ні-ла си-ла ме-дин-сь-кої гро-ма-ди. Бу-ли за-во-йо-ва-ні ба-га-ті оа-зи-си Пі-в-ні-ч-ної Ара-вії Хай-бар і Фа-дак, со-ю-з-ни-ка-ми Ма-го-ме-та ста-ва-ли всі но-ві і но-ві пле-ме-на. У цих умо-вах про-до-в-жу-ва-ли-ся та-є-м-ні пе-ре-го-во-ри ме-к-ка-н-ців з Ма-го-ме-том, ба-га-то хто з ме-к-ка-н-ців при-йма-ли іс-лам від-кри-то чи та-є-м-но. У ре-зуль-та-ті всьо-го цьо-го му-су-ль-ман-сь-ке вій-сь-ко без-пе-ре-ш-ко-д-не ввій-ш-ло в Ме-к-ку. Ма-го-мет зро-бив по-кло-нін-ня аль--ка-бе, очи-с-тив її від язи-че-сь-ких ідо-лів.

Ма-го-мет, од-нак, про-до-в-жу-вав жи-ти в Ме-ди-ні, ли-ше один раз (у 632 ро-ці) ще зро-би-в-ши па-ло-м-ни-ц-т-во, на-зи-ва-не про-ща-ль-ним (хи-дж-жат аль--ва-да). Пе-ре-мо-га над Ме-к-кою ще більш змі-ц-ни-ла впе-в-не-ність Ма-го-ме-та в со-бі і під-ня-ла йо-го по-лі-тич-ний і ре-лі-гій-ний ав-то-ри-тет в Ара-ві-ї. Він по-си-лає рі-з-ним ца-рям і во-ж-дям Ара-вії і на-мі-с-ни-кам при-ко-р-дон-них з Ара-ві-єю об-ла-с-тей Ві-за-н-тії й Іра-ну по-слан-ня з про-по-зи-ці-єю при-йн-я-ти іс-лам. Ме-к-кан-сь-кі вій-сь-ко-ві за-го-ни за-хо-п-лю-ють но-ві оа-зи-си в Пів-ні-ч-ній Ара-вії, з'яв-ля-ють-ся в Єме-ні. У Ме-к-ку при-їж-джа-ють пред-ста-в-ни-ки рі-з-них пле-мен і об-ла-с-тей пів-ос-т-ро-ва. Ба-га-то хто з тих, що при-їж-джа-ли, до-мо-в-ля-ють-ся з Ма-го-ме-том про союз. У бої при Ху-най-не в 630 ро-ці му-су-ль-ма-ни та їх-ні со-ю-з-ни-ки від-би-ли ве-ли-кий на-ступ на Ме-к-ку во-ро-жих ко-чо-вих пле-мен.

В остан-ні ро-ки жит-тя Ма-го-мет ви-зна-чає ме-ту – по-ши-рен-ня вла-ди іс-ла-му на пів-ніч; він ді-я-ль-но го-тує вій-сь-ко-ву екс-пе-ди-цію в Си-рі-ю. У че-р-в-ні/ли-п-ні 632 ро-ку у ві-ці 60-63 ро-ків Ма-го-мет зне-на-ць-ка для сво-їх спо-дви-ж-ни-ків по-мер пі-с-ля не-три-ва-лої хво-ро-би. Іс-нує ле-ге-н-да, що він був от-ру-є-ний. По-хо-ва-но йо-го у го-ло-вній ме-че-ті Ме-ди-ни (Ме-че-ті Про-ро-ка).

Зі сме-р-тю Ма-го-ме-та при-пи-ни-в-ся пря-мий “ко-н-такт” гро-ма-ди з Ал-ла-хом, нею ста-ли ке-ру-ва-ти ха-лі-фи – за-сту-п-ни-ки Про-ро-ка в спра-ві про-ве-ден-ня в жит-тя за-ко-нів і пра-вил, за-по-ві-да-них Ма-го-ме-том і ви-кла-де-них у Ко-ра-ні. За пра-во ви-су-ван-ня на по-са-ду ха-лі-фа сво-го пред-ста-в-ни-ка су-пе-р-ни-ча-ли рі-з-ні гру-пи му-су-ль-ман. Пе-р-шим ха-лі-фом став один з най-бли-ж-чих со-ра-т-ни-ків Ма-го-ме-та – Абу Бакр.

Пі-с-ля сме-р-ті Хадіджі Ма-го-мет укла-да-в-ся ве-ли-ку кі-ль-кість шлю-бів. Пра-во Про-ро-ка пе-ре-ви-щи-ти до-зво-ле-не для му-су-ль-ма-ни-на чи-с-ло дру-жин (чо-ти-ри) бу-ло спе-ці-а-ль-но об-ґру-н-то-ва-не ко-ра-ні-ч-ним “о-д-к-ро-вен-ням”. Зде-бі-ль-шо-го ці шлю-би но-си-ли по-лі-тич-ний ха-ра-к-тер, змі-ц-ню-ю-чи зв'я-з-ку Ма-го-ме-та з рі-з-ни-ми родоплемінними гру-па-ми. Ко-ха-ною дру-жи-ною Ма-го-ме-та пе-ре-каз вва-жає Ай-шу, до-ч-ку Абу Ба-к-ра. Пі-с-ля сме-р-ті Про-ро-ка во-на на-ма-га-ла-ся ві-ді-гра-ва-ти по-лі-тич-ну роль як охо-ро-н-ця і тлу-ма-ча йо-го за-ві-тів. Осо-б-ли-вою лю-бо-в'ю Ма-го-ме-та та-кож ко-ри-с-та-ла-ся ко-пт-сь-ка не-ві-ль-ни-ця Ма-рія, що ро-ди-ла йо-му си-на Іб-ра-хі-ма, що вмер у ди-тин-с-т-ві і гір-ко опла-ка-ний Про-ро-ком. Від-по-ві-д-но до пе-ре-ка-зу, у Ма-го-ме-та бу-ло 11 офі-цій-них дру-жин, де-в'ять з яких бу-ли жи-ві в мо-мент йо-го сме-р-ті.

Ма-го-мет не за-ли-шив чо-ло-ві-чо-го по-том-с-т-ва. До-ч-ка Ма-го-ме-та Фа-ті-ма ви-йш-ла за-між за йо-го двою-рід-но-го бра-та і вер-хо-в-но-го дру-га Алі Та-лі-ба. Від на-ща-д-ків їх-ніх си-нів – че-р-вон--ха-са-ну й аль-ху-сай-на – іс-ну-ють всі до-сить чи-с-лен-ні в сьо-го-дні-ш-ньо-му му-су-ль-ман-сь-ко-му сві-ті на-ща-д-ки “ро-ди-ни Про-ро-ка” – сайї-ди і ша-рі-фи.

У су-час-ній на-у-ці іс-нує за-га-ль-на ду-м-ка, що Ма-го-мет дій-с-но жив і ді-яв, ви-мо-вив зна-ч-ну ча-с-ти-ну слів, що скла-да-ють Ко-ран, об-ґру-н-ту-вав гро-ма-ду му-су-ль-ман спо-ча-т-ку в Ме-ц-ці, по-тім у Яс-ри-бі. У жит-тє-пи-сі Ма-го-ме-та (си-ру), у пе-ре-ка-зах про йо-го сло-ва і вчи-н-ки (ха-дис), у ко-мен-та-рях до Ко-ра-на (та-ф-сір) і т.д. по-ряд з іс-то-ри-ч-но до-сто-ві-р-ни-ми зве-ден-ня-ми мі-с-тить-ся ба-га-то пі-з-ніх до-да-вань, до-ми-с-лів і ле-генд. Усі ра-зом во-ни і скла-да-ють ві-до-му всім му-су-ль-ма-нам біо-гра-фію Про-ро-ка.

Іс-лам у прин-ци-пі не на-ді-ляє Ма-го-ме-та ні-яки-ми над-при-ро-д-ни-ми ри-са-ми. У Ко-ра-ні не-од-но-ра-зо-во під-кре-с-лю-єть-ся, що він та-ка ж лю-ди-на, як і усі. Про-те на-вко-ло йо-го фі-гу-ри по-сту-по-во ви-ник цикл ле-генд про чу-де-са. Де-які з них роз-ви-ва-ють на-тя-ки Ко-ра-на, як, на-при-клад, ле-ге-н-да про те, що ан-ге-ли роз-сі-к-ли мо-ло-дому Ма-го-ме-ту гру-ди й оми-ли йо-го се-р-це, чи ле-ге-н-да про йо-го ні-ч-ну по-до-рож на ча-рі-в-ній тва-ри-ні аль--бу-ра-ці в Єру-са-лим і на-сту-п-не під-не-сен-ня на не-бе-са. Скла-в-ся ряд ле-генд про чу-де-са, ство-ре-ні Ма-го-ме-том, – у йо-го при-су-т-но-с-ті не-дій-на ві-в-ця дає мо-ло-ко, ма-лої їжі ви-ста-чає на без-ліч лю-дей і т.д. У ці-ло-му, од-нак, по-ді-б-но-го ма-те-рі-а-лу в пе-ре-ка-зах про Ма-го-ме-та по-рі-в-ня-но