часу дійшли давньоруські легенди та повір’я про заснування Києва, про боротьбу з войовничими сусідами (печенігами та хозарами), про найдавніших київських князів, про по-ходження окремих давньоруських міст, про окремих героїв ч народу. Ці твори засвідчують не лише високий рівень художнього мислення їх творців і носіїв, а й прояви політичного осмислення важливих моментів суспільного життя.
У важкі часи протидії стихіям природи й боротьби з іноземними за-гарбниками народ підносить у своїй творчості такі риси як сила, кмітливість, хоробрість. Не лише в казках, а у легендах та переказах діють богатирі, велетні, витязі, лицарі – характерними Всі вони або з роду велетнів, що доброзичливо ставляться до простих трудівників, за-хищають їх інтереси, або ж із середовища народу-трудівника, подібно до Кожум'яки, Головатого та Пинті. Велетні, богатирі, герої надзвичайної фізичної сили створені фольклорними традиціями на певній стадії їх розвитку всіх без винятку народів. У тій чи іншій модифікації, харак-терних виявах вони збереглися в живій усній традиції до нашого часу. Власне, процес народного героя, процес ідеалізації конкретної історичної постаті неодмінно передбачає наділення його винятковою фізичною силою. Герої-богатирі ведуть боротьбу з ворогами наділеними також фізичною силою, однак далекими від краси: із зміями, одноокими страхіттями, песиголовцями, людоїдами Наприклад, золотоординські ватаги очолює людожер Буняка у якого все не таке, як у людей: величезна голова, повіки такі важкі, що їх слуги піднімають вилами, а печінка звисає, оголена, за спиною.
Народні герої, наділені незвичайною фізичною силою, витязі, ли-царі-воїни очолюють народну боротьбу пізнішого періоду, часів турець-ко-татарських нападів на Україну, польсько-шляхетської експансії на землі Вітчизни. Йдеться про запорожців, гайдамаків та опришків. У найдавнішому циклі легенд та притч про запорожців та народних месників ще відчувається відгомін богатирського епосу, який змальовував своїх героїв велетенського зросту, надзвичайної фізичної сили, невтом-них у бою. Запорожці, як і гайдамаки та опришки, володіють чарами, якими користуються при явній перевазі ворожих сил, вони мають чарівну зброю, дзеркала, в які бачать за тисячу верств, уміють відкривати будь-які замки, долати будь-які перешкоди, розмовляють багатьма (частіше – двадцятьма) мовами та ін. Наділяючи своїх ге-роїв-захисників Вітчизни, борців за соціальну справедливість надпри-родними якостями, люди цим самим виявляють своє ставлення до них, до історії загалом. Уславлюючи своїх героїв, народ таким чином вислов-лює свою одвічну мрію про соціальну справедливість, про перемогу до-бра над злом, правди над кривдою.
Зафіксовані у численних фольклорних збірниках, трансформовані в художній практиці письменників, художників, кіномитців, народні ле-генди та повір’я продовжують своє життя. Як витвір художнього генія ук-раїнського та всіх східнослов'янських народів, увібравши чимало елементів з культур сусідніх та більш віддалених географічне та історично народів, легенди та повір’я по праву посідають почесне місце у вселюдській скарбниці духовної культури.